Метрошные новости

[AMY]

Христолаторы?

[Klovsky]

Никак нет, не ЭТХ, а серии ЭТ.

Предметом Контракту є постачання постачальником одержувачу за плату ескалаторів "ЕТ-2М", "ЕТ-5М" (для монтажу на станції "Сирецька" Київського метрополітену).

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4988197


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98




РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 6/151-21/4

08.10.09



За позовом Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»

До: 1) Комунального підприємства «Київський метрополітен»

2) Київської міської державної адміністрації

Треті особи без 1) Спільне підприємство «Спарта»у формі товариства з

самостійних вимог обмеженою відповідальністю

на стороні відповідачів 2) Головне управління Державного казначейства у м. Києві

3) Київська міська рада

Про: стягнення 166917713,83 рублів РФ


За зустрічним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

До Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»

Третя особа без 1) Спільне підприємство «Спарта»у формі товариства з

самостійних вимог обмеженою відповідальністю

на стороні відповідачів

Про визнання недійсною додаткової угоди № 10


Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Суддя Сташків Р.Б.

Суддя Станік С.Р.


Представники учасників процесу за первісним позовом:

Від позивача Глоба В.К. (дов. № б/н від 10.07.08р.)

Від відповідача 1) 1) Ковтун Т.О. (дов. № 1688-Н від 23.12.08р.)

2) Шевчук Г.С. (дов. № 001-702 від 14.07.08р.)

Від третіх осіб 1) Кошиль Ю.В. (дов. № 11 від 07.07.2008р.)

Храмов О.В. (дов. № 3 від 20.01.09р.)

2) Онашко Є.М. (дов. № 05-04/1-24 від 06.01.09р.)

3) не з’явився


Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом закрите акціонерне товариство "Ескалатор" до комунального підприємства (далі –КП) "Київський метрополітен" про стягнення з відповідача 139665868,45 рублів Російської Федерації (далі –РФ) заборгованості за контрактом № 11-98-КП, 27252027,38 рублів РФ за прострочення грошового зобов’язання, а також покладення на відповідача судові витрати: 5100 доларів США державного мита, 23,6 доларів США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5400 доларів США витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов’язання за контрактом щодо оплати поставленого обладнання, у зв’язку з чим, крім основного боргу, повинен сплатити на підставі ст. 625 ЦК України відсотки за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2007 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Київської міської державної адміністрації на користь позивача 139665686,45 рублів РФ боргу, 3 відсотки річних у розмірі 20571033,71 рублів РФ, 4896 доларів США витрат на державне мито та 22,66 доларів США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2008 року касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.08р. по справі № 6/151 скасовано, а справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 15.12.08р. матеріали господарської справи № 6/151 були передані на новий розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Сташків Р.Б., Станік С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.08р. розгляд справи було призначено на 29.01.09р.

В судовому засіданні від 29.01.09р. було оголошено перерву до 26.02.09р. В судовому засіданні яке відбулося 26.02.09р. було оголошено перерву до 12.03.09р. В судовому засіданні від 12.03.09р. оголошувалась перерва до 17.03.09р.

Від представника позивача надійшло клопотання про виключення з числа учасників процесу Спільне підприємство "Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Суд дослідивши подане клопотання, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки відсутні правові підстави для його задоволення.

Також в судовому засіданні представником відповідача-1 було заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.09р. розгляд справи було відкладено на 07.04.09р. та залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник відповідача-2 подав до суду клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.09р. розгляд справи було відкладено на 28.04.09р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.09р. було відкладено розгляд справи на 19.05.09р.

В судовому засіданні від 19.05.09. було оголошено перерву до 28.05.09р. Представник відповідача-2 в судове засідання не з”явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.09р. розгляд справи було відкладено на 09.06.09р. Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.09р. розгляд справи було відкладено на 25.06.09р.

В судовому засіданні від 25.06.09р. було оголошено перерву до 16.07.09р. Ухвалою суду від 16.07.09р. розгляд справи відкладено 03.09.09р., а строк вирішення спору продовжено за клопотанням представників сторін.

23.07.2009р. до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява КП «Київський метрополітен»до Закритого акціонерного товариства «Екскалатор»про визнання недійсної додаткової угоди № 10.

В судовому засіданні 03.09.09р. представник позивача за первісним позовом проти прийняття до провадження по даній справі вказаної позовної заяви заперечував.

В судовому засіданні 03.09.09р. оголошено перерву до 17.09.09р. для вирішення питання щодо прийняття поданої зустрічної заяви для розгляду разом з первісним позовом.

Ухвалою суду від 17.09.09р. зустрічну позовну заяву КП «Київський метрополітен»прийнято до сумісного розгляду з первісними позовними вимогами у справі № 6/151-21/4, а в судовому засіданні 17.09.09р. оголошено перерву до 08.10.09р. для підготовки повного тексту рішення у справі.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода порушує інтереси позивача за зустрічним позовом, оскільки в ній змінена ціна контракту № 11-98, що протирічить статті 632 ЦК України, а також не містить порядку розрахунків між сторонами, що призводить до збільшення обов’язків позивача за зустрічним позовом. Крім того, між сторонами не проведено акт звірки, який зазначено як невід’ємну частину додаткової угоди, та на підставі якого сторони визначили суму заборгованості за додатковою угодою.

При прийнятті зустрічної позовної заяви суд відхиляє твердження позивача про те, що аналогічний спір було розглянуто у господарській справі № 6/74, а тому подана зустрічна позовна заява підлягає поверненню на підставі статті 62 ГПК України, виходячи з того, що спір у господарській справі № 6/74 про визнання недійсної додаткової угоди № 10 розглядався за позовом іншого позивача —СП «Спарта», яка наполягала на захистові своїх прав та охоронюваного законом інтересу, та з інших підстав. Рішенням у справі № 6/74, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог було відмовлено з тих підстав, що права та охоронювані законом інтереси СП «Спарта»не порушені укладенням оскаржуваної угоди.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників учасників процесу, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд


ВСТАНОВИВ:

21.12.1998 між спільним підприємством "Спарта" та Київським метрополітеном, правонаступником якого є Комунальне підприємство (далі –КП) "Київський метрополітен", було укладено договір доручення № 03-ДПР (далі –Договір доручення), за яким спільне підприємство "Спарта" є повіреним, а Київський метрополітен –довірителем.

Предметом Договору доручення (розділ 1) є виконання повіреним доручення довірителя від його імені та за його рахунок щодо укладення зовнішньоекономічного контракту з виробником комплектуючих вузлів ескалаторів "ЕТ-2М", "ЕТ-5М" (далі –Обладнання) та виконання поетапної поставки такого Обладнання (для будівництва станції метро "Сирецька") у кількості, асортименті та по ціні згідно зі специфікацією № 1(додаток № 1) та специфікацією № 2 (додаток № 2), відповідно до угод про договірні ціни на Обладнання (протокол № 1, додаток № 3 та протокол № 2, додаток № 4), що є невід'ємними частинами даного Договору доручення.

Фінансування всіх витрат, відповідно до п. 1.3 Договору доручення, передбачено за кошти державного та місцевого бюджетів.

Загальна сума Договору доручення визначена у розмірі 11392094,92 доларів США і може корегуватись додатковими умовами (п. 2.4 Договору доручення), з яких 1% є винагородою повіреного (п. 3.3 Договору доручення).

Відповідно до умов Договору доручення повірений взяв на себе зобов’язання укласти зовнішньоекономічний контракт на поставку довірителю Обладнання, виконати розрахунки з постачальником Обладнання по зовнішньоекономічному контракту, поставити Обладнання, укласти договір з підприємством, що здійснює митне оформлення товару та провести його митну очистку, прийняти і передати довірителю Обладнання в кількості згідно з додатками до Договору доручення, яке повинно відповідати якості та комплектності, передбачених Договором доручення, а також передати всі необхідні документи на поставлене обладнання (розділ 5 Договору доручення).

У свою чергу, довіритель зобов’язався прийняти все поставлене повіреним обладнання, провести розрахунки з повіреним, здійснюючи поточні платежі по фактичних витратах та здійснивши остаточний розрахунок, забезпечити повіреного необхідними для виконання доручення документами (розділ 4 Договору доручення).

На виконання прийнятих зобов’язань 25.12.1998 між закритим акціонерним товариством (далі –ЗАТ) "Ескалатор", яке є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, та спільним підприємством (далі –СП) "Спарта", яке діяло від імені та за рахунок Київського метрополітену на підставі Договору доручення, було укладено контракт № 11-98-КП (далі –Контракт).

Оскільки СП "Спарта", укладаючи Контракт, діяло як повірений за Договором доручення, Контракт створює цивільні права та обов’язки Київського метрополітену, правонаступником якого є відповідач-1. Тобто сторонами за Контрактом є ЗАТ "Ескалатор" (постачальник) та КП "Київський метрополітен" (одержувач).

Відповідно до п. 9.1 Контракту, якщо між сторонами виникають спори і розбіжності по Контракту, то сторони намагаються врегулювати їх шляхом переговорів. Якщо таке врегулювання стає неможливим і сторонам не вдається досягнути згоди протягом 30 календарних днів, спори вирішуються в арбітражі за місцем знаходження відповідача.

Отже, виходячи з того, що підставою позову є невиконання зобов’язань за Контрактом, в силу п. 9.1 останнього вони підлягають розгляду господарським судом міста Києва за місцезнаходженням КП "Київський метрополітен".

Умовами Контракту не визначено право, що підлягає застосуванню при врегулюванні відносин сторін за Контрактом.

Відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Законом України від 10.11.1994, права и обов’язки сторін по угоді визначаються за законодавством місця її укладення, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Місцем укладення контракту є м. Санкт-Петербург, Російська Федерація.

23.06.2005 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про міжнародне приватне право", яким встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону (у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином; якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження). При цьому, за договором купівлі-продажу стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець.

Предметом Контракту є постачання постачальником одержувачу за плату ескалаторів "ЕТ-2М", "ЕТ-5М" (для монтажу на станції "Сирецька" Київського метрополітену), тобто Контракт встановлює обов'язок однієї сторони передати товар у власність іншої, а іншої –прийняти товар і заплатити за нього певну грошову суму, і за своє правовою природою є договором купівлі-продажу.

Оскільки продавцем за Контрактом є ЗАТ "Ескалатор", до правовідносин між ЗАТ "Ескалатор" та КП "Київський метрополітен" застосовується право держави місцезнаходження ЗАТ "Ескалатор" –Російської Федерації.

Регулювання договірних і других зобов’язань у Російській Федерації (далі –РФ) здійснюється цивільним законодавством, до актів якого віднесено Цивільний кодекс (далі –ЦК) РФ (ст.ст. 2, 3 ЦК РФ).

Відповідно до глави 30 ЦК РФ поставка товарів є різновидом купівлі-продажу. Статтею 506 ЦК РФ передбачено, що по договору поставки постачальник –продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати в обумовлений строк вироблені або придбані ним товари покупцю для використання в підприємницькій діяльності або для інших цілей, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Відповідно до ст. 485 ЦК РФ покупець зобов’язаний оплатити товар по ціні, передбаченій договором купівлі-продажу.

Покупець зобов’язаний оплатити товар безпосередньо до або після передачі його продавцем товару, якщо інше не передбачено даним Кодексом, іншим законом, іншими правовими актами або договором купівлі-продажу і не витікає із суті зобов’язання (ч. 1 ст. 486 ЦК РФ).

Загальна сума Контракту визначена у розмірі 11279301,9 доларів США, оплата якої здійснюється у рублях Російської Федерації по курсу Національного банку України на день оплати одержувачем.

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що оплата продукції здійснюється в рублях РФ по крос-курсу (долари США - гривні України –рублі РФ) Національного банка України на день оплати одержувачем. Одержувач оплачує продукцію, що поставляється, поетапно авансовими платежами на рублевий розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2. Контракту).

05.03.1999 шляхом підписання додаткової угоди № 1 до Контракту сума Контракту була збільшена до 12645341,9 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК РФ зустрічним визнається виконання зобов’язання однієї із сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням своїх зобов’язань другою стороною.

Оскільки виконання обов’язку КП "Київський метрополітен" щодо оплати товару обумовлено виконанням ЗАТ "Ескалатор" обов’язку щодо його поставки, виконання зобов’язань за Контрактом є зустрічним.

Згідно з ч. 3 ст. 328 ЦК РФ, якщо зустрічне виконання зобов’язання здійснено, не дивлячись на ненадання другою стороною обумовленого договором виконання свого зобов’язання, ця сторона зобов’язана надати таке виконання.

27.12.2001 між ЗАТ "Ескалатор" (постачальник), КП "Київський метрополітен" (покупець) та СП "Спарта"(виконавець) було укладено генеральну угоду № 1-ГС про реструктуризацію боргу та оптимізацію правовідносин (далі - Генеральна угода).

Мета і задачі укладення Генеральної угоди передбачені у розділі 1. Ними є приведення у порядок і кодифікація системи договірних норм, що регулюють правовідносини сторін, констатація фактичного стану виконання сторонами своїх зобов’язань за Договором доручення та Контрактом, визначення правового статусу кожної зі сторін по відношенню до інших сторін, визначення основних принципів і умов подальшої співпраці сторін, вирішення питання про реструктуризацію боргу покупця, врегулювання подальших взаємовідносин сторін.

Констатуючи укладення Договору доручення та Контракту (п. п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.1 Генеральної угоди), сторони зазначили (п. 2.1.4 Генеральної угоди), що постачальник (ЗАТ "Ескалатор") і покупець (КП "Київський метрополітен"), відповідно постачаючи обладнання і здійснюючи оплату його вартості, сприймали такі свої дії як виконання взаємних зобов’язань по Контракту один перед одним, тобто саме ЗАТ "Ескалатор" перед КП "Київський метрополітен" і навпаки, не дивлячись на те, що фактично такі дії здійснювались через виконавця (СП "Спарта").

СП "Спарта", здійснюючи фактичні операції з майном і грошовими засобами постачальника та покупця, не набувало при цьому права власності на обладнання, відображало операції, що проводились з чужим майном, на позабалансових рахунках, а право вимоги належного виконання зобов'язань кожної зі сторін Контракту залишилось за постачальником (ЗАТ "Ескалатор") та покупцем (КП "Київський метрополітен").

Також у Генеральній угоді зафіксовано належне виконання ЗАТ "Ескалатор" своїх зобов’язань щодо поставки КП "Київський метрополітен" Обладнання, вартість якого складає 12645341,9 доларів США (п. 2.1.5 Генеральної угоди), та належне виконання СП "Спарта" зобов’язань по супроводженню передачі Обладнання від ЗАТ "Ескалатор" КП "Київський метрополітен", винагорода якого складає 126453,42 долара США (п. 2.1.6 Генеральної угоди).

Також Генеральної угодою зафіксовано факт належного виконання СП «Спарта»своїх зобов’язань повіреного по Договору доручення шляхом укладення зовнішньоекономічного контракту № 11-98-КП, а також зобов’язання по супроводженню передачі обладнання від Постачальника Покупцю, а також належним чином виконує свої зобов’язання щодо проведення розрахунків між Покупцем та Постачальником.

Крім того, пунктами 2.1.7 та 2.1.8 Генеральної угоди визначена заборгованість КП "Київський метрополітен" перед ЗАТ "Ескалатор" та СП "Спарта". Заборгованість перед ЗАТ "Ескалатор" є простроченою з 20.03.2000р. і складає 177021069,24 рублів РФ, а перед СП "Спарта" –68541,96 доларів США.

Зокрема, виходячи зі змісту даної Генеральної угоди судом встановлено, що станом на 26.12.2001 позивач свої зобов’язання виконав належним чином, поставивши КП "Київський метрополітен" обладнання на суму 12645341,9 доларів США.

У той же час, КП "Київський метрополітен" зобов’язання щодо оплати виконало частково, залишивши за собою борг у розмірі 177021069,24 рублів РФ.


Предмет Генеральної угоди визначений сторонами в розділі 3 і полягає в реструктуризації заборгованості покупця перед постачальником, виконанні покупцем своїх зобов’язань перед постачальником та виконавцем відповідно до встановленого Генеральною угодою порядку та виконанні виконавцем в порядку, передбаченому Генеральною угодою, зобов’язань по супроводженню покупцем своїх зобов’язань перед постачальником.

Відповідно до п. 3.2.2. Генеральної угоди раніше укладені угоди сторін, підписані сторонами протоколи, акти, інші документи застосовуються до регулювання відносин сторін в частині, що не врегульована Генеральною угодою і не суперечить їй.

Отже, укладена Генеральна угода є трьохстороннім правочином, який врегульовує відносини сторін, що склалися між ними на підставі Контракту та Договору доручення. З моменту укладення Генеральної угоди відносини між ЗАТ "Ескалатор" та КП "Київський метрополітен" щодо поставки Обладнання регулюються умовами Контракту та тими умовами Генеральної угоди, які стосуються прав і обов’язків сторін за Контрактом. Аналогічним чином з моменту укладення Генеральної угоди регулюються відносини між КП "Київський метрополітен" та СП "Спарта" –умовами Договору доручення та умовами Генеральної угоди, що стосуються прав і обов’язків сторін за Договором доручення.

Внаслідок укладення Генеральної угоди зобов’язання за Контрактом та Договором доручення не припинились та не було змінено склад осіб за ними. Тобто, сторонами за Контрактом є КП "Київський метрополітен", а за Договором доручення –СП "Спарта" та КП "Київський метрополітен".

Пунктом 3.2.1 передбачено, що для подальшого регулювання відносин сторін застосовується діючий до укладення даної Генеральної угоди компетентний правопорядок (право сторони), що відповідає умовам Контракту, а також правила та умови, встановлені цією Генеральною угодою.

Генеральною угодою не було змінено порядок перерахування коштів, встановлений Договором доручення: перерахування КП "Київський метрополітен" коштів СП "Спарта" (з урахуванням витрат щодо конвертації валюти України у рублі Російської Федерації та витрат, пов’язаних з перерахуванням коштів) і подальше перерахування їх останнім на користь ЗАТ "Ескалатор" (розділ 4 Генеральної угоди). Умовами Генеральної угоди вказаний порядок було деталізовано і ці умови регулюють правовідносини між КП "Київський метрополітен" та СП "Спарта".

Таким чином, оскільки сторонами за Контрактом є ЗАТ "Ескалатор" та КП "Київський метрополітен", яке є боржником, і СП "Спарта" не є учасником цих правовідносин, право вимоги сплати боргу належить ЗАТ "Ескалатор" як кредитору.

Умовами Генеральної угоди та законодавством України, яке регулює відносини доручення між СП "Спарта" та КП "Київський метрополітен", не передбачено виникнення у повіреного права вимоги сплати боргу, що виник у боржника перед кредитором за договором поставки, укладеного повіреним у зв’язку з виконанням доручення.

Крім того, самою Генеральною угодою передбачена можливість здійснення розрахунків безпосередньо КП "Київський метрополітен" з ЗАТ "Ескалатор" (п. 4. 9 Генеральної угоди). Однак відповідно до пункту 5.5 Генеральної угоди СП "Спарта" має право вимоги у КП "Київський метрополітен" оплати винагороди і відшкодування власних витрат, отримувати від покупця та інших осіб грошові кошти, майнові права та матеріальні цінності, які передаються в рахунок оплати винагороди виконавцю, вимагати від покупця своєчасного підписання актів звірки взаєморозрахунків або в передбачених цією угодою випадках — складати с вої варіанти таких актів.

В силу п. 4.2 Генеральної угоди реструктуризація боргу полягає в тому, що ЗАТ "Ескалатор" не буде вимагати від КП "Київський метрополітен" відшкодування процентів, що виникли внаслідок несвоєчасного виконання першим зобов’язань перед постачальником по оплаті ціни Обладнання.

Згідно з п. 5.4.1 Генеральної угоди КП "Київський метрополітен" прийняв на себе зобов’язання на умовах і в порядку, встановлених Генеральною угодою, погасити заборгованість перед ЗАТ "Ескалатор" і відшкодувати у повному обсязі збитки, заподіянні несвоєчасним виконанням зобов’язань по оплаті ціни отриманого Обладнання.

Обов'язок КП "Київський метрополітен" кореспондується з правом ЗАТ "Ескалатор" вимагати оплати.

03.08.2004 КП "Київський метрополітен" було повідомлено СП "Спарта" про припинення дії Договору доручення. Відповідно до ст. 1008 ЦК України, договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі, зокрема відмови довірителя від договору є однією з підстав припинення договору доручення, так само як

03.08.2004 КП "Київський метрополітен" було повідомлено СП "Спарта" про припинення дії Договору доручення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України відмова довірителя від договору є однією з підстав припинення договору доручення.

Отже, з 03.08.2008 у СП "Спарта" відсутні права на одержання коштів та документів у зв’язку з виконанням Контракту.

З огляду на це, є також припиненими обов’язки СП "Спарта" щодо виконання процедури, передбаченої Генеральною угодою, з одержанням коштів від КП "Київський метрополітен" та перерахуванням їх ЗАТ "Ескалатор", оскільки дані умови Генеральної умови є складовою Договору доручення.

Таким чином, з моменту припинення Договору доручення КП "Київський метрополітен" повинен без участі СП "Спарта" здійснити оплату визначеної заборгованості на користь ЗАТ "Ескалатор".

.23.09.2005р. між ЗАТ "Ескалатор" та КП "Київський метрополітен" була підписана додаткова угода № 10 до Контракту (далі –Угода № 10), місце укладення якої є місто Київ. За таких обставин, до положень вказаного договору необхідно застосовувати норми українського законодавства.

Угодою № 10 змінено преамбулу Контракту, суму Контракту та визначено заборгованість КП "Київський метрополітен", а також змінено порядок оплати Покупцем Постачальнику вказаної заборгованості.

Зокрема, встановлено, що загальна сума Контракту та вартість поставленого обладнання становить 12645341,89 доларів США (порівняно з 11279301,90 доларів США відповідно до п. 2.2. Контракту № 11-98-КП), з яких оплачено 7715529,23 долари США, а заборгованість складає 4929812,66 долари США, що в рублях РФ становить 139807681,99.

Також в Угоді № 10 зазначено, що з вказаної суми 1980198,02 грн. сплачено КП "Київський метрополітен" на рахунок СП "Спарта" і сторони спільно приймуть законні міри по стягненню з СП "Спарта" даної суми і перерахуванню їх КП "Київський метрополітен".

Перерахування коштів, як зазначено вище, мало місце у зв’язку зі здійсненням СП "Спарта" обов’язків повіреного за Договором доручення, сторонами за яким є КП "Київський метрополітен" та СП "Спарта". Обов'язок повіреного повернути все одержане за договором виникає перед довірителем, у зв’язку з чим право вимоги повернення коштів у СП "Спарта" належить КП "Київський метрополітен".


Відповідачем-1 у справі —КП «Київський метрополітен»подано зустрічний позов про визнання недійсним Додаткової угоди № 10 з тих підстав, що вона порушує права та охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом, зокрема в ній збільшена ціна поставленого обладнання, що протирічить частині 3 ст. 632 ЦК України.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказує, що додатковою угодою було безпідставно визначено суму боргу КП «Київський метрополітен», оскільки розмір заборгованості у сумі 4929812,66 доларів США не підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а також визначений на підставі акту звірки, який є додатком до оскаржуваної угоди, який сторонами не складався.

Відповідно до частин 2,3 статті 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання договору поставки, зокрема контракту № 11-98-КП, а саме обов’язку щодо належного виконання у вигляді здійснення оплати за поставлений товар, а отже посилання позивача за зустрічним позовом на те, що зміна ціни поставленого обладнання не допускається, не підтверджується наявними доказами у справі.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що додаткова угода № 10 не підлягає визнанню недійсною, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено, що угода суперечить нормам ЦК України (стаття 632) та не спрямована на реальне настання правових наслідків,

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.


Виходячи з наведеного, суд при вирішенні даного спору про стягнення суми боргу по контракту № 11-98-КП керується умовами вказаного контракту та додаткової угоди № 10, а при обчисленні суми боргу також виходить з даних акту звірки взаємних розрахунків від 31.12.2003р., проведеного між ЗАТ «Ескалатор»та СП ТОВ «Спарта»та акту про виконання робіт від 31.12.2003р., укладеного між СП ТОВ «Спарта»та КП «Київський метрополітен».

При вирішенні питання позовної давності також застосуються правила про позовну давність, встановлені ЦК РФ.

Позовною давністю, в силу ст. 195 ЦК РФ, є строк для захисту права за позовом особи, право якого порушено.

Загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки (ст. 196 ЦК РФ).

Початком перебігу строку позовної давності є день, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права (ч. 1 ст. 200 ЦК РФ) і однією з підстав його переривання є вчинення зобов’язаною особою дій що свідчать про визнання боргу (ч. 1 ст. 203 ЦК РФ).

У такому разі після переривання перебіг строку позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, не зараховується до нового строку (ч. 2 ст. 203 ЦК РФ).

Отже, у зв’язку з укладенням Угоди № 10 перебіг строку позовної давності розпочався заново і на час звернення позивача до суду (07.03.2007) не сплив.

В процесі нового розгляду справи, виходячи з норм установчих документів КП «Київський метрополітен», суд прийшов до висновку, що відповідач-1 є комунальним унітарним підприємством.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначені ст. 78 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Враховуючи, що КП "Київський метрополітен" відповідно до його статутних документів має право здійснювати комерційну діяльністю (п. 6.1 Статуту), основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (дохід) - п. 8.1. Статут майно належить КП «Київський метрополітен»на праві повного господарського відання, є об’єктом загальнодержавного значення, що не підлягає приватизації (ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"), його можна віднести до комунального комерційного підприємства.

Правовий статус комунального комерційного підприємства співвідноситься зі статусом державного унітарного комерційного підприємства, діяльність яких визначена статтями 74,75 Господарського кодексу України.

Як зазначено в частинах 1-5 статті 74 Господарського кодексу України, Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.

У разі якщо вартість активів державного комерційного підприємства за результатами його діяльності виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений статутом підприємства, орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, зобов'язаний провести в установленому законодавством порядку зменшення його статутного фонду, але не нижче встановленого мінімального розміру статутного фонду.

Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість за контрактом № 11-98-КП підлягає стягненню саме з КП «Київський метрополітен».

Визначаючи суму заборгованості КП «Київський метрополітен»перед ЗАТ «Ескалатор»суд виходить з заборгованості, визначеною сторонами за контрактом № 11-98-КП, у Генеральній угоді № 1-ГС станом на 26-27.12.2001р. та у додатковій угоді № 10, та враховуючи часткове погашення заборгованості КП «Київський метрополітен», що встановлено актами звірки взаємних розрахунків від 31.12.2003р., укладених між СП ТОВ «Спарта»та ЗАТ «Екскалатор», та між СП ТОВ «Спарта»та КП «Київський метрополітен», відповідно до яких встановлено заборгованість КП «Київський метрополітен»перед ЗТА «Ескалатор»у розмірі 139665686,45 (сто тридцять дев’ять мільйонів шістсот шістдесят п’ять тисяч шістсот вісімдесят шість) рублів РФ 45 копійок

Отже, вказана сума боргу підлягає стягненню з КП «Київський метрополітен»у відповідності з умовами Додаткової угоди № 1-ГС та умов контракту № 11-98-КП у розмірі 139665686,45 (сто тридцять дев’ять мільйонів шістсот шістдесят п’ять тисяч шістсот вісімдесят шість) рублів РФ 45 копійок.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, то заявлені позовні вимоги про стягнення 27252027,38 рублів РФ підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правові підстави для регулювання правовідносин між сторонами за Контрактом цивільного законодавства України ґрунтуються на наступному.

Зокрема, відповідно до п. 8.4 Контракту, майнова відповідальність сторін регулюється Угодою сторін СНД від 20.03.1992, а також чинним законодавством сторін учасників Контракту.

Отже, Контрактом передбачено можливість застосування законодавства України для регулювання відповідальності КП "Київський метрополітен".

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити за весь час прострочення три проценти річних від простроченої суми.

У той же час, враховуючи, що відповідно до п. 4.2 Генеральної угоди реструктуризація полягає в тому, що ЗАТ "Ескалатор" не буде вимагати від КП "Київський метрополітен" відшкодування процентів, що виникли внаслідок несвоєчасного виконання останнім зобов’язань перед ЗАТ "Ескалатор" по оплаті ціни обладнання, початком нарахування трьох процентів є 27.12.2001 (дата укладення Генеральної угоди).

За період з 27.12.2001 по 22.11.2006 (дата завершення, визначена позивачем) три проценти річних внаслідок несвоєчасної сплати 139665686,45 рублів РФ складають 20571033,71 рублів РФ (розрахунок - у матеріалах справи).

Виходячи з викладеного, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з КМДА 139665686,45 рублів РФ боргу та трьох відсотків річних у розмірі 20571033,71 рублів РФ.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача та КМДА пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 4896 доларів США державного мита та 22,66 доларів США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Витрати у розмірі 5400 доларів США на правову допомогу покладаються на позивача, оскільки останнім не подано доказів їх понесення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, -



ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м. Київ, пр.-т Перемоги, 35, п/р № 26007301230090 у філії Жовтневе відділення Промінвестбанку у м. Києві, МФО 322067, код ЄДРПОУ 03328913) на користь Закритого акціонерного товариства "Ескалатор" (Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, В.О., Середній проспект, дім 50, літер Б, ІПН 7804079860, КПП 780101001, рахунок 40702810100000004189 у АБН АМРО банк А.О. філія в м. Санкт-Петербурзі, БІК 044030795, к/р 30101810400000000795, ЗКПО 49993550) 139665686,45 (сто тридцять дев’ять мільйонів шістсот шістдесят п’ять тисяч шістсот вісімдесят шість) рублів РФ боргу, три відсотки річних у розмірі 20571033,71 (двадцять мільйонів п’ятсот сімдесят одна тисяча тридцять три) рублі РФ 71 коп., 4896 (чотири тисячі вісімсот дев’яносто шість) доларів США державного мита, 22,66 (двадцять два) долари США 66 центи витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення може бути оскаржено у передбаченому чинним законодавством порядку.


Головуючий суддя Е.О.Шевченко


Суддя Р.Б. Сташків


Суддя С.Р. Станік

Интересно, как исполнительная служба будет арестовывать имущество.

Товарищ, я должен пройти в тоннель и поставить пломбы на крыльчатки ВОМД, пустите!

[Klovsky]

По техническим причинам (большое предыдущее сообщение исказило отображение форума) продолжаю в следующем сообщении.

Внимание владельцев кредитомобилей, кредитовагонов, кредитостанций!
"Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум".

Эта позиция привела к новому проигрышу КП КМ (от 17.12.2012) в пользу "Эскалатора". По решению суда метрополитен должен выплатить ЗАО "Эскалатор" 67,5 млн грн, уже с учётом неисполнения решения суда от 2009 года.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28228080

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/12805-2012 17.12.12

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Ескалатор»доКомунального підприємства «Київський метрополітен»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта» 2. Головного управління Державної казначейської служби України 3. Київської міської радипростягнення 407 849,154,00 руб. РФ та 292,28 доларів США Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Беріков С.Н.від відповідача 1:Ковтун Т.О.від третьої особи 1:не з'явивсявід третьої особи 2:не з'явивсявід третьої особи 3:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:


Закрите акціонерне товариство «Ескалатор»звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від

16.10.2012 р. та уточнень від 23.10.2012 р.) до Комунального підприємства «Київський метрополітен»про стягнення 3% річних в сумі 20 055 588 рублів РФ, що еквівалентно

5 094 119,00 грн., та 292,28 доларів США, що еквівалентно 2 336,19 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 09.07.2012 р. 100 доларів США становило 799,30 грн.), а також інфляційних витрат у розмірі 619 864 994 рублів РФ, що еквівалентно 157 445 708,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов контракту №11-98-КП від 25.12.1998 р., генеральної угоди від 27.12.2001 р., додаткової угоди №10 від 23.09.2005 р. до контракту №11-98-КП від 25.12.1998 р., а також рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2009 р. у справі №6/151-21/4, яким з Комунального підприємства «Київський метрополітен»на користь позивача стягнуто борг в сумі

139 665 686,45 рублів РФ, 3% річних -20 571 033,71 рублів РФ, державне мито - 4 896 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 22,66 доларів США, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних в порядку норм ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.10.2012 р., залучено до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціальне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта», Головне управління державного казначейства України у м. Києві, Київську міську раду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці справу №5011-55/12805-2012 передано на розгляд судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. замінено третю особу 2 по справі, Головне управління державного казначейства у м. Києві його правонаступником Головним управлінням Державної казначейської служби України; змінено найменування третьої особи 1 з «Спеціальне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта»на «Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта»та призначено розгляд на 17.10.2012 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р., 07.11.2012 р., 16.11.2012 р. та 28.11.2012 р. розгляд справи відкладався до 07.11.2012 р., 16.11.2012 р., 28.11.2012 р. та 05.12.2012 р. відповідно.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Любченко М.О. у відрядженні справу №5011-55/12805-2012 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. справу прийнято до провадження, розгляд справи відкладено до 17.12.2012 р.

Відповідач у клопотанні №498-ню від 05.10.2012 р., листі без номеру та дати, що надійшов на адресу господарського суду 17.10.2012 р., запереченнях №620-ню від 15.11.2012 р., уточненнях заперечень №654-ню від 28.11.2012 р. зазначив, що враховуючи зміст рішення від 08.10.2009 р. у справі №6/151-21/4, повторне звернення Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»з позовом на підставі норм ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України суперечить вимогам законодавства.

Також, за твердженням Комунального підприємства «Київський метрополітен», позивач при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат не врахував всіх проведених відповідачем оплат. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Третя особа 1 письмових пояснень по суті спору не представила, у судових засіданнях 28.11.2012 р. та 17.12.2012 р. заперечень проти задоволення позову не надала.

Третя особа 2 у поясненнях №05-12/1735-12886 від 08.10.2012 р. та №05-12/1935-14368 від 06.11.2012 р. повідомила суд про те, що не є учасником спірних правовідносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Одночасно, третя особа 2 розгляд справи просила здійснювати без участі Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві.

Третя особа 3 у відзиві б/н від 17.10.2012 р. зазначила, що позивач мав правові підстави для нарахування інфляційних витрат та 3% річних у період, коли грошове зобов'язання не виконувалось відповідачем і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

При цьому, на думку Київської міської ради, вимога про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на прострочений борг, що виник 27.12.2001 р., заявлена поза межами строку позовної давності.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -


ВСТАНОВИВ:


21.12.1998 р. між третьою особою 1 (повірений) та відповідачем (довіритель) було підписано договір доручення №03-ДПР, за змістом п.1.1 якого довіритель доручає повіреному від імені і за рахунок довірителя укласти зовнішньоекономічний контракт з виробником комплектуючих вузлів ескалаторів «ЭТ-2М», «ЭТ-5М»(для будівництва станції метро «Сирецька») у кількості, асортименті та по ціні згідно зі специфікацією №1 (додаток №1) та специфікацією №2 (додаток №2), відповідно до угод про договірні ціни на обладнання (протокол №1, додаток №3 та протокол №2, додаток №4), що є невід'ємними частинами даного договору доручення.

За приписами п.2.4 та п.3.3 договору доручення загальна сума останнього була визначена сторонами у розмірі 11392094,92 доларів США і могла корегуватись додатковими умовами, з яких 1% є винагородою повіреного.

У відповідності до розділу 5 вказаного договору повірений прийняв на себе зобов'язання укласти зовнішньоекономічний контракт на поставку довірителю обладнання, виконати розрахунки з постачальником обладнання по зовнішньоекономічному контракту, поставити обладнання, укласти договір з підприємством, що здійснює митне оформлення товару та провести його митну очистку, прийняти і передати довірителю обладнання в кількості згідно з додатками до договору доручення, яке повинно відповідати якості та комплектності, передбачених договором доручення, а також передати всі необхідні документи на поставлене обладнання.

Згідно із розділом 4 підписаної сторонами угоди довіритель зобов'язався прийняти все поставлене повіреним обладнання, провести розрахунки з повіреним, здійснюючи поточні платежі по фактичних витратах та здійснивши остаточний розрахунок, забезпечити повіреного необхідними для виконання доручення документами.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.12.1998 р. між Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»(постачальник) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта»(одержувач) було укладено контракт №11-98-КП, за змістом розділу 1 якого постачальник зобов'язується поставити одержувачу, а одержувач оплатити, прийняти та передати у власність Київської дирекції будівництва метрополітену ескалатори «ЭТ-2М», «ЭТ-5М»(для монтажу на станції «Сирецька»Київського метрополітену) в кількості, асортименті та за ціною згідно специфікації №1 (додаток №1) та специфікації №2 (додаток №2), що є невід'ємними частинами даного договору.

Загальна сума контракту №11-98-КП від 25.12.1998 р. у відповідності до п.2.2 була визначена у розмірі 11 279 301,90 доларів США, оплата якої мала здійснюватися в рублях Російської Федерації по курсу Національного банку України на день оплати одержувачем.

Пунктами 3.1, 3.2 вказаного правочину передбачено, що оплата продукції здійснюється в рублях РФ по крос-курсу (долари США -гривні України -рублі РФ) Національного банку України на день оплати одержувачем. Одержувач оплачує продукцію, що поставляється, поетапно авансовими платежами на рублевий розрахунковий рахунок постачальника.

05.03.1999 р. внаслідок підписання додаткової угоди №1 до контракту його сума була збільшена до 12 645 341,90 доларів США.

Одночасно, 27.12.2001 р. між Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»(постачальник), Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(покупець) та Спільним підприємством «Спарта»(виконавець) було укладено генеральну угоду №1-ГС про реструктуризацію боргу та оптимізацію правовідносин.

Згідно із п. 2.1 вказаної генеральної угоди від 27.12.2001 р. укладаючи цю угоду сторони виходили, зокрема, з того, що постачальник і покупець, відповідно постачаючи обладнання і здійснюючи оплату його вартості, сприймали такі свої дії як виконання взаємних зобов'язань за контрактом один перед одним, тобто, саме позивача перед відповідачем і навпаки, не дивлячись на те, що фактично такі дії здійснювались через виконавця (третю особу 1). Спільне підприємство «Спарта», здійснюючи фактичні операції з майном і грошовими засобами постачальника та покупця, не набувало при цьому права власності на обладнання, відображало операції, що проводились з чужим майном, на позабалансових рахунках, а право вимоги належного виконання зобов'язань кожної зі сторін контракту залишилось за постачальником та покупцем.

Також, у п.п. 2.5.1, 2.6.1 генеральної угоди від 27.12.2001 р. зафіксовано належне виконання Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»своїх зобов'язань щодо поставки Комунальному підприємству «Київський метрополітен»обладнання, вартість якого складає

12 645 341,90 доларів США та належне виконання Спільним підприємством «Спарта»зобов'язань по супроводженню передачі обладнання від Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»Комунальному підприємству «Київський метрополітен», винагорода якого складає 126 453,42 долара США.

Крім того, п.п. 2.1.7, 2.1.8 генеральної угоди від 27.12.2001 р. визначено, що покупець частково виконав свої зобов'язання з оплати постачальнику ціни обладнання, які мали бути виконані у повному обсязі 20.03.2000 р. На момент підписання цієї угоди покупцем оплачена частина вартості обладнання у розмірі 160 465 915,87 рублів РФ, а основна заборгованість становить 177 021 069,24 рублів РФ. Наразі, заборгованість покупця перед виконавцем з виплати винагороди, з урахуванням вже сплачених сум, становить 68 541,96 доларів США.

03.08.2004 р. Комунальне підприємство «Київський метрополітен»повідомило Спільне підприємство «Спарта»про припинення дії договору доручення №03-ДПР від 21.12.1998 р.

За таких обставин, 23.09.2005 р. у місті Києві між Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»та Комунальним підприємством «Київський метрополітен»було підписано додаткову угоду №10 до контракту №11-98-КП від 25.12.1998 р., за змістом якої з преамбули контракту виключено Спільне підприємство «Спарта».

Крім того, у відповідності до п.3 зазначеної додаткової угоди встановлено, що станом на 23.09.2005 р. сума заборгованості одержувача перед постачальником за обладнання, поставлене за контрактом №11-98-КП від 25.12.1998 р., становить 4 929 812,66 доларів США, що по курсу валют НБУ на дату підписання додаткової угоди складає 139 807 681,99 рублів РФ або

24 895 553,93 грн., з яких 1 980 198,02 грн. оплачено на розрахунковий рахунок Спільного підприємства «Спарта»згідно договору доручення №03-ДПР від 21.12.1998 р. платіжним дорученням №111 від 11.06.2004 р.

Як свідчать матеріали справи, 08.10.2009 р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №6/151-21/4 за позовом Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»до Комунального підприємства «Київський метрополітен», Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб - Спільного підприємства «Спарта»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Головного управління Державного казначейства у місті Києві, Київської міської ради, про стягнення 166 917 713,83 рублів РФ та за зустрічним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»до Закритого акціонерного товариства «Ескалатор», за участю третьої особи -Спільного підприємства «Спарта»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання недійсною додаткової угоди №10.

У відповідності до вказаного судового акту первісний позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен»на користь Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»139 665 686,45 рублів РФ боргу, 3% річних у розмірі

20 571 033,71 рублів РФ, 4 896 доларів США державного мита, 22,66 долари США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При прийнятті цього рішення господарський суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків:

- станом на 26.12.2001 р. позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставивши Комунальному підприємству «Київський метрополітен»обладнання на суму 12 645 341,90 доларів США,

- з моменту підписання договору доручення Комунальне підприємство «Київський метрополітен»повинно було без участі Спільного підприємства «Спарта»здійснити оплату заборгованості на користь Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»,

- з укладанням додаткової угоди №10 від 23.09.2005 р. перебіг строку позовної давності розпочався заново і на час звернення позивача до суду (07.03.2007 р.) не сплив.

Одночасно, визначаючи суму заборгованості Комунального підприємства «Київський метрополітен»перед Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»суд виходив з заборгованості, визначеної сторонами за контрактом №11-98-КП від 25.12.1998 р., у генеральній угоді №1-ГС від 27.12.2001 р. станом на 26-27 грудня 2001 року, додатковій угоді №10 від 23.09.2005 р., та, врахувавши часткове погашення заборгованості Комунальним підприємством «Київський метрополітен», що встановлено актами звірки взаємних розрахунків від 31.12.2003 р., укладеними між Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта», Закритим акціонерним товариством «Екскалатор», та між Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта», Комунальним підприємством «Київський метрополітен», відповідно до яких встановлено заборгованість Комунального підприємства «Київський метрополітен»перед Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»у розмірі 139 665 686,45 рублів РФ.

Постановою від 14.07.2010 р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 29.09.2010 р. Вищого господарського суду України рішення від 08.10.2009 р. суду першої інстанції залишено без змін.

За змістом ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

З огляду на вищенаведене, при прийнятті рішення у цій справі, господарський суд у відповідності до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України приймає до уваги факти, встановлені судом при прийняті рішення від 08.10.2009 р. по справі №6/151-21/4.

30.07.2010 р. господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення, на виконання якого Комунальне підприємство «Київський метрополітен»перерахувало на користь Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»грошові кошти на загальну суму 160236720,16 рублів РФ, а саме:

- 04.02.2011 р. -103 277 000,00 рублів РФ,

- 25.02.2011 р. -2 046 131,00 рублів РФ,

- 29.08.2011 р. -7 219 415,40 рублів РФ,

- 02.09.2011 р. -7 141 428,57 рублів РФ.

Виходячи з того, що зобов'язання за контрактом №11-98-КП від 25.12.1998 р., генеральною угодою від 27.12.2001 р., а також рішення господарського суду міста Києва у справі №6/151-21/4 відповідачем в строк та у повному обсязі виконані не були, позивач звернувся до господарського суду із позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.10.2012 р., уточнень від 23.10.2012 р.) про стягнення:

1) 3% річних в сумі 20 055 588 рублів РФ, що еквівалентно 5 094 119 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 14.09.2012 р., 10 рублів РФ становило 2,5456 грн.), які нараховані наступним чином:

- з 23.11.2006 р. по 14.07.2010 р. на заборгованість в сумі 139 665 686,45 рублів РФ (кількість днів прострочення 1322) -15 175 729 рублів РФ,

- з 15.07.2010 р. по 03.02.2011 р. на заборгованість в сумі 160 236 720,16 рублів РФ (кількість днів прострочення 203) -2 673 538 рублів РФ,

- з 04.02.2011 р. по 5.02.2011 р. на заборгованість в сумі 56 959 720,16 рублів РФ (кількість днів прострочення 22) -102 995 рублів РФ,

- з 26.02.2011 р. по 29.08.2011 р. на заборгованість в сумі 54 913 589,16 рублів РФ (кількість днів прострочення 185) -834 987 рублів РФ,

- з 30.08.2011 р. по 02.09.2011 р. на заборгованість 47 694 173,66 рублів РФ (кількість днів прострочення 3) -11 760 рублів РФ,

- з 03.09.2011 р. по 14.09.2012 р. на заборгованість 40 552 745,19 рублів РФ (кількість днів прострочення 377) -1 256 579 рублів РФ;

2) 3% річних в сумі 292,28 доларів США, що еквівалентно 2 336,19 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 09.07.2012 р. 100 доларів США становило 799,30 грн.), за період з 15.07.2010 р. по 09.07.2012 р. на заборгованість 4 918,66 доларів США (кількість днів прострочення 723);

3) інфляційні витрати у розмірі 619 864 994 рублів РФ, що еквівалентно 157 445 708 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 14.09.2012 р. 10 рублів РФ становило 2,5456 грн.), які нараховані наступним чином:

- з грудня 2001 р. по липень 2010 р. на заборгованість в сумі 139 665 686,45 рублів РФ (індекс споживчих цін (інфляції) 270,7%) -378 075 012 рублів РФ,

- з липня 2010 р. по лютий 2011 р. на заборгованість в сумі 139 665 686,45 рублів РФ (індекс споживчих цін (інфляції) 107,4%) -150 000 947 рублів РФ,

- з лютого 2011 р. по серпень 2011 р. на заборгованість в сумі 47 694 173,66 рублів РФ (індекс споживчих цін (інфляції) 101,9%) -48 600 362 рублів РФ,

- з вересня 2011 р. по вересень 2012 р. на заборгованість в сумі 40 552 745,19 рублів РФ (індекс споживчих цін (інфляції) 106,5%) -рублів РФ.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

При цьому, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов?язальних правовідносин сторін та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов?язання, а також не позбавляє позивача права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов?язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов?язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, за висновками суду, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постанові №3-142гс11 від 23.01.2012 р. у справі №37/64 Верховного Суду України, рішення якого, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у відповідності до ст.11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно із п. 2 листа № 01-8/685 від 20.11.2008 р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)»приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Пунктом 2 Інформаційного листа №01-06/249 від 15.03.2011 р. Вищого господарського суду України «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, твердження відповідача про те, що звернення Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»з позовом на підставі норм ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України суперечить вимогам законодавства є неправомірними та залишаються господарським судом без уваги.

Згідно приписів п. 18 Інформаційного листа №01-8/344 від 11.04.2005 р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За таких обставин, перевіривши розрахунок 3% річних позивача за період з 23.11.2006 р. по 14.09.2012 р., судом встановлено, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 20 055 588 рублів РФ.

При цьому, судом враховано, що Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»в уточненнях від 23.10.2012 р. невірно визначено гривневий еквівалент вказаної суми 3% річних (5 094 119 грн.), який за розрахунком суду складає 5 105 350,48 грн.

Одночасно вимоги про стягнення 3% річних за період з 15.07.2010 р. по 09.07.2012 р. в сумі 292,28 доларів США, що еквівалентно 2 336,19 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 09.07.2012 р. 100 доларів США становило 799,30 грн.), за висновками суду, є неправомірними, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, грошові кошти в сумі 4 918,66 доларів США, на які нараховані вказані 3% річних, було стягнуто з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2009 р. в межах справи №6/151-21/4, як державне мито.

При цьому, державне мито не є грошовим зобов'язанням у розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати якого можуть бути нараховані 3% річних, а входить до складу судових витрат, що на момент прийняття рішення від 08.10.2009 р. господарського суду міста Києва у справі №6/151-21/4 були визначені ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»про стягнення інфляційних витрат у розмірі 619 864 994 рублів РФ, що еквівалентно 157 445 708 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 14.09.2012 р. 10 рублів РФ становило 2,5456 грн.) підлягають частковому задоволенню на загальну суму 245 303 420,97 рублів РФ, виходячи з наступного розрахунку:

- з січня 2002 р. по липень 2010 р. на заборгованість в сумі 139 665 686,45 рублів РФ (індекс споживчих цін (інфляції) 266,7%) - 232 822 699,31 рублів РФ,

- з серпня 2010 р. по січень 2011 р. на заборгованість в сумі 139 665 686,45 рублів РФ (індекс споживчих цін (інфляції) 106,4%) -8 938 603,93 рублів РФ,

- з лютого 2011 р. по серпень 2011 р. на заборгованість в сумі 47 694 173,76 рублів РФ (індекс споживчих цін (інфляції) 101,9%) -906 189,30 рублів РФ,

- з вересня 2011 р. по вересень 2012 р. на заборгованість в сумі 40 552 745,19 рублів РФ (індекс споживчих цін (інфляції) 106,5%) -2 635 928,43 рублів РФ.

Судом враховано, що заборгованість відповідача в період з лютого 2011 р. по серпень

2011 р. складала 47 694 173,76 рублів РФ, а не 47 694 173,66 рублів РФ, як про це вказано Закритим акціонерним товариством «Ескалатор».

Наразі, незважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних збитків за період з грудня 2011 р. по вересень 2012 р., судом вказані витрати розраховані за період з січня 2002 р. по вересень 2012 р.

При цьому, господарський суд керувався приписами Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», у відповідності до яких при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивач розрахував інфляційні витрати від дати прийняття генеральної угоди №1-ГС від 27.12.2001 р., яку було підписано у другій половині місяця, розрахунок інфляційних збитків має починатися з наступного місяця -січня 2002 р.

Слід зазначити, що при здійсненні перерахунку інфляційних витрат судом прийнято до уваги відомості щодо індексів споживчих цін, які надані Територіальним органом Федеральної служби державної статистики по м. Санкт-Петербургу у Ленінградській області у довідках №410/7988 від 11.10.2012 р. (за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року - 106,5%), №410/9219 від 03.12.2012р. (за періоди з січня 2002року по липень 2010 року -266,7%, з серпня 2010 року по січень 2011 року -106,4%, з лютого 2011 року по серпень 2011року -101,9%).

Крім того, за висновками суду, позивачем правомірно заявлено про стягнення з відповідача інфляційних витрат, які нараховані на російський рубль, враховуючи наявні у матеріалах справи дані індексів споживчих цін Територіального органу Федеральної служби державної статистики по м. Санкт-Петербургу у Ленінградській області та приймаючи до уваги, що положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення не ставить у залежність від певної грошової одиниці, у якій визначено суму основного боргу.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, яка була викладена у клопотанні №498-ню від 05.10.2012 р., листі без номеру та дати, що надійшов на адресу господарського суду 17.10.2012 р., запереченнях №620-ню від 15.11.2012 р., уточненнях заперечень №654-ню від 28.11.2012 р., судом до уваги не приймається, враховуючи наступне.

Як встановлено судом, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Наразі, за висновками суду, індекс інфляції та 3% річних є складовою основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.11.2011 р. у справі №20/045-11, від 05.09.2012 р. у справі №5023/929/12.

Згідно із ст. 195 Цивільного кодексу Російської Федерації позовною давністю визнається строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Статтею 196 вказаного Кодексу передбачено, що загальний строк позовної давності становить три роки.

У відповідності до ч. 2 ст.200 Цивільного кодексу Російської Федерації за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із закінченням строку виконання.

За змістом ст. 203 вказаного нормативно-правового акту позовна давність переривається пред'явленням позову у встановленому порядку, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Після перерви перебіг строку позовної давності починається заново; час, що минув до перерви, не зараховується у новий строк.

Зі спливом позовної давності за основною вимогою закінчується строк позовної давності і за додатковими вимогами (ст.207 Цивільного кодексу Російської Федерації).

Аналогічні за змістом положення містять ст.ст.256, 257, ч.5 ст.261, 264, 266 Цивільного кодексу України.

Виходячи з приписів вказаних норм, переривання перебігу позовної давності на стягнення основної заборгованості перериває перебіг позовної давності на стягнення складової частини такого боргу, якими є 3% річних та інфляційні збитки. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 15.11.2011 р. у справі №50/045-11.

Одночасно, Україна та Російська Федерація є учасниками Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 р., що визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується «строком позовної давності».

У відповідності до ст. 8 Конвенції строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Згідно із п. 1 ст. 10 вказаного нормативно-правового акту вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення.

За приписами ст. 13 Конвенції перебіг строку позовної давності припиняється (переривається), коли кредитор учиняє дію, яка за правом країни суду, де порушується справа, розглядається як порушення судового розгляду проти боржника або як пред'явлення вимоги в ході розпочатого раніше судового розгляду проти боржника з метою одержання задоволення або визнання цієї вимоги.

При цьому, положення Конвенції, які мають пріоритет над національним законодавством, не передбачають можливості поновлення строку позовної давності, перерваного (припиненого) внаслідок учинення кредитором дії, яка за правом країни суду, де порушується справа, розглядається як порушення судового розгляду проти боржника.

Як свідчать матеріали справи, 07.03.2007 р. Закрите акціонерне товариство «Ескалатор»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача

166 917 713,83 рублів РФ, за результатами розгляду якого 08.10.2009 р. було прийнято рішення у справі №6/151-21/4.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи ст. 13 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 р., а також ту обставину, що 3% річних та інфляційні нарахування є складовою основного боргу, перебіг строку позовної давності для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних витрат у спірних правовідносинах з 07.03.2007 р. перервався (припинився) та не був поновлений, оскільки положеннями Конвенції не передбачено можливості поновлення позовної давності у разі переривання (припинення) через порушення судового розгляду проти боржника.

Тобто, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»до Комунального підприємства «Київський метрополітен»щодо стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних витрат за невиконання умов контракту №11-98-КП від 25.12.1998 р., генеральної угоди від 27.12.2001р., додаткової угоди №10 від 23.09.2005 р. до контракту №11-98-КП від 25.12.1998 р. перервався 07.03.2007 р. та не був поновлений, внаслідок чого заява відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставною.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позов Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»до Комунального підприємства «Київський метрополітен»підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 3% річних на суму 20 055 588 рублів РФ, інфляційних витрат -245 303 420,97 рублів РФ.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -


ВИРІШИВ:


1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Ескалатор» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м. Київ, Солом'янський район, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) на користь Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»(Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, просп. Середній, 50-Б, ІПН 7804079860) 3% річних в сумі 20055588 рублів РФ, що еквівалентно 5105350,48 грн., інфляційні витрати у розмірі 245303420,97 рублів РФ, що еквівалентно 62444438,84 грн., а також судовий збір в сумі 26 698,39 грн.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.


Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.



Повне рішення складено 24.12.2012 р.



Суддя В.П. Босий

[Klovsky]

Проблеми Київського метрополітену будуть вирішені після прийняття бюджету столиці

Пт, 01/02/2013 - 17:33 , оф. сайт КП КМ

Ситуацію, що склалася наразі в Київському метрополітені, буде стабілізовано після прийняття бюджету столиці. Про це заявив заступник голови КМДА Анатолій Голубченко.

Так, у Київській міській державній адміністрації було переглянуто проект Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Києва на 2013 рік та знайдено необхідну суму коштів для заміни рейок, дерев’яних шпал та мостових брусів, а також для часткового ремонту ескалаторного господарства КП «Київський метрополітен».

«Одразу після прийняття бюджету столиці ці кошти будуть терміново спрямовані на виконання необхідних заходів, які дозволять гарантувати безперебійну роботу метрополітену та безпеку його пасажирів. На цьому ми не зупинятимемось і продовжимо працювати задля виведення підприємства з кризового стану. [ага]. Водночас, нагадаю, що в плани міської влади не входить підвищення вартості проїзду в Київському метрополітені», – підкреслив Анатолій Голубченко.

Він також нагадав, що на 2013-2014 роки запланована серйозна модернізація рухомого складу Київського метрополітену за рахунок коштів цільових зелених інвестицій (кошти Кіотського протоколу). Так, місто має отримати 95 сучасних вагонів, які в подальшому планується експлуатувати на Святошинсько-Броварській лінії.

[Lemurka]

В киевском метро появятся "умные" эскалаторы

Световой датчик будет срабатывать и приводить в движение лестницу экскалатора лишь тогда, когда на ней находятся пассажиры. Такая технология позволит уменьшить среднемесячный объем употребленной эскалаторами электроэнергии.
http://zn.ua/UKRAINE/v-kievskom-metro-p ... atory.html

[Ghost]

Офіційне джерело каже, що на Виставковому Центрі ескалатори уже працюють в режимі автоматичного пуску на постійній основі: http://www.metro.kiev.ua/node/3370

[Федір]

КП "Київський метрополітен" заявляє, що опинилося у кризовій фінансово-економічній ситуації, що може позначитися на безпечному перевезенні пасажирів.Про це йшлося на засіданні техніко-економічної ради 31 січня, повідомляє прес-служба метро.

Серед чинників, які призвели до кризи, у підземці називають недофінансування, невідшкодування витрат на перевезення пільговиків та невідповідність діючого тарифу на проїзд собівартості перевезень.

"Ці обставини спричинили системне погіршення фінансового стану Київського метрополітену. За підсумками господарської діяльності підприємства у 2012 році збиток склав 345 мільйонів гривень"
http://www.metro.kiev.ua/node/3360

А от дехто стверджує , що ДОХОДИ від здавання в оренду торгівельних площ на територіїї метрополітену (це підземні переходи і земля біля станцій ) , та від здавання в оренду рекламних площ сягають 1 000 000 000 гривень (так - М І Л Ь Я Р Д ! ) на рік. Але доходи ці потрапляють на банківські рахунки .......

" ЧОРНА ДІРА СТОЛИЧНОЇ ПІДЗЕМКИ ."

http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=268265

[Анатолий]

Сколько уже таких статей было за годы независимости?
Уже нужно вторжение в эту сферу независимой от метро правоохранительной структуры для расследования и показа настоящего положения дел. Виновных - расстрелять!!!!!!!!!!!!!!!

[AMY]

Уже нужно вторжение в эту сферу независимой от метро правоохранительной структуры для

...перенаправления финансовых потоков "правильным структурам"

[TANK]

как-то по количеству судебных решений закрадывается мысль о "приватизации" КПКМ путем банкротства и передаче ликвидмассы залоговому кредитору (1 очередь)....

[NickElrond]

Ну так недавно ж уже были намеки на отстранение Федоренко и ставление "своего" человека, но если тогда это пытались сделать "руками коллектива" , то теперь разворачивают более жесткую схему, но уже обкатанную.

[TANK]

Кстати по повторному открытию исполнительного производства http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28867857 - как-то страно там со сроками выходит... 99 года решение, 12 подано в ГИС, потом повторно. А той же новой редакцией Закона установлено не 3 года, а 1 год на подачу приказа к исполнению...

удивлюсь, если КПКМ не подаст касацию.

[Klovsky]

Уставной капитал КП «Киевский метрополитен» будет увеличен на 515 миллионов гривен.

Об этом заявил председатель постоянной комиссии Киевсовета по вопросам транспорта и связи Дмитрий Олийнык, передал корреспондент ГолосUA.
По его словам, также заложены деньги на поддержание безопасного движения в «подземке» и в программе экономического развития столицы.
В свою очередь директор «Института города» Александр Сергиенко заявил, что в киевском метро на 2-х пассажиров, оплачивающих проезд, приходится один льготник.
По его мнению, давно пора ввести четкий учет таких пассажиров без ущемления их прав, чтобы потом компенсировать затраты перевозчику. Монетизация льгот в данном случае была бы более чем уместна. Ведь если перевести сумму, которую город должен метро за перевозку «бесплатных» пассажиров, получится, что каждый день в «подземке» ездят 398 тыс. 767 льготников.
«Метрополитен спекулирует на снижении скорости и льготниках, особенно когда собирается поднять тарифы – это взаимосвязанная система», - считает эксперт.

http://ru.golos.ua/ekonomika/13_02_08_k ... _millionov

[Klovsky]

Кстати по повторному открытию исполнительного производства http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28867857 - как-то страно там со сроками выходит... 99 года решение, 12 подано в ГИС, потом повторно. А той же новой редакцией Закона установлено не 3 года, а 1 год на подачу приказа к исполнению...

удивлюсь, если КПКМ не подаст касацию.

КП КМ пролетел, как фанера над Парижем.

1. Решение 2009 г.
2. Наказ 2010 г. - согласно действующему на тот момент зак-ву срок подачи определён в 3 года с 15.07.2010 - следующего дня после набрання законної сили решением 2009 с учётом апелляции 14.07.2010.
3.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Закону України "Про виконавче
провадження" та деяких інших законодавчих актів України
щодо вдосконалення процедури примусового виконання
рішень судів та інших органів (посадових осіб)

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 19-20, ст.142 )

II. Прикінцеві та перехідні положення

4. Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим
Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на
момент їх видачі.

4. Предъявление наказа (любое, и первое в том числе) прерывает сроки. А подали в ГИС сразу или через месяц, т.к. уже 09.09.2010 открыли исп.производство.

Итого: всё законно со стороны ГИС и "Эскалатора", кассация шансов не имеет.

[TANK]

мне то все равно, но не складывается пазл в любом случае - решение 09 года, наказ 07.10. Это как?