У Києві реконструюють Палац Cпорту
Міська влада планує вивести спортивну інфраструктуру Києва на новий якісний рівень. З цією метою в найближчому майбутньому в столиці планують привести до ладу не тільки існуючі майданчики, але і побудувати нові масштабні спортивні комплекси. Про це в прямому ефірі телеканалу «Київ» повідомив голова КМДА Олександр Попов.
«Є проблеми, ми дуже відстали, скажімо, в плані попиту від можливостей і пропозицій. І суттєво відстали, тому треба наздоганяти, починаючи від невеликих спортивних майданчиків, зон активності, завершуючи великими комплексами, де можна проводити, в тому числі Чемпіонат світу, Європи, і ми рухаємося в цьому напрямку», - підкреслив він.
Олександр Попов розповів, що найближчим часом місто готує приємний сюрприз для легкоатлетів - вже незабаром спортсменам повернуть реконструйований легкоатлетичний манеж на Березняках. Станеться це, за попередніми даними, у травні, напередодні Дня Києва.
«Дуже цікавий момент, кияни, може, про це не знають, але в цьому році виповнюється 100 років з моменту проведення першої Олімпіади в Києві в масштабах Російської імперії. Саме до цього дня, а він припадає під День Києва, в кінці травня, ми хочемо подарувати цей об'єкт», - додав він.
Крім того, голова КМДА нагадав, що в 2015 році в столиці та інших містах України пройде Чемпіонат Європи з баскетболу. Ця подія також позитивно відіб'ється на створенні розвиненої спортивної інфраструктури. Зокрема, в столиці планують побудувати великий концертно-спортивний зал, де можна зібрати на спортивні змагання близько 8 тисяч уболівальників, на концертні програми - до 20 тисяч уболівальників. Також у рамках підготовки до спортивного заходу планують реконструювати столичний Палац Спорту.
http://www.eveningkiev.com/ua/19034/new ... 55883.html
Всё о Киеве.
Модераторы: dimentiy, Администраторы
ПЕРВАЯ ВСЕРОССИЙСКАЯ ОЛИМПИАДА В КИЕВЕ 1913 года
Первыми Олимпийскими играми древних греков считаются игры 776 года до н. э. Однако состязания в Олимпии проводились задолго до того, как стали общегреческим праздником. Греческий историк Тимей именно с 776 года ввел летосчисление по олимпиадам. В священный месяц, начинающийся с первого полнолуния после летнего солнцестояния, отмечался Олимпийский праздник, повторяющийся каждые 1417 дней, которые составляли «олимпиаду» — греческий олимпийский год. В течение всего «священного месяца» на территории Греции объявлялся «священный мир». Войны прекращались, вчерашние враги мирно состязались за право называться самым сильным, ловким, быстрым из эллинов. И хотя Олимпийские игры считались праздником мира, они являлись в то же время смотром военной мощи отдельных греческих государств.
Гора Олимп, обиталище богов, к небольшому городу Олимпия, месту проведения игр, никакого отношения не имеет.
Попытки возродить Олимпийские игры предпринимались с середины XIX века, но лишь энергия и организаторский талант Пьера де Кубертена позволили провести первые Олимпийские игры нового времени в Греции в 1896 году. Президентом Олимпийского комитета Кубертен был 30 лет. Подлинное возрождение олимпийского движения — во многом его личная заслуга.
Руководящий орган олимпийского движения был создан 23 июня 1894 года. В него входили представители 12 стран: Англии, Аргентины, Бельгии, Венгрии, Греции, Италии, Новой Зеландии, России, США, Франции, Чехии и Швеции. Россию в первом Олимпийском комитете представлял генерал А.Д.Бутковский.
В Афинской олимпиаде команда России участия не приняла из-за недостатка средств. Центральным состязанием первых Олимпийских игр был марафонский бег. Дистанция его проходила по той же дороге, по которой в 490 году до н. э. бежал из Марафона в Афины легендарный греческий воин, принесший весть о победе эллинов над персами. Золотую медаль за победу в марафонском беге завоевал греческий почтальон Спирос Луис, ставший после Игр национальным героем Греции.
В документах МОК среди участников II Олимпийских игр 1900 года в Париже фигурировали три представителя России (стрелок и два конника), однако официально команда России была представлена лишь на Играх 1908 года, проводившихся в Лондоне. Из пяти человек, выступивших под флагом России, трое вернулись с медалями: первым олимпийским чемпионом стал Н.Панин-Коломенкин по фигурному катанию на коньках, борцы Н.Орлов и О.Петров получили серебряные награды. В первые годы XX столетия на Олимпийских играх были представлены такие виды спорта, как гольф, крикет, крокет, поло, регби и даже стрельба по подбрасываемым голубям. В Париже, к примеру, из 52 участников состязаний лучше всех по живым голубям палил бельгиец Л. Де Лунден. В Стокгольме на Играх 1912 года Россию представляли уже 178 человек, выступавшие почти во всех номерах программы. Однако подготовлена команда была плохо, оказалась предпоследней из 18 участниц. Бронзовую медаль для России завоевал Х.Блау в стрельбе по живым голубям.
На лето 1913 года было намечено и высочайше утверждено проведение в Киеве Первой Всероссийской олимпиады. Не успела еще отгреметь фейерверками масштабнейшая всероссийская торгово-промышленная выставка, много дней бывшая главным событием жизни города, как подоспела августовская олимпийская пора.
В полдень 20 августа на Спортивном поле (это в районе нынешней Лукьяновки, примерно там, где сейчас находится кинотеатр «Киевская Русь») было чрезвычайно многолюдно. Весь город пришел на открытие олимпиады. Участники съехались со всех концов империи, их было более шестисот.
До последнего дня непрестанно велись работы по приведению Спортивного поля в надлежащий порядок. Особое внимание уделялось сооружению ложи для высоких гостей. Центральную ложу установили на возвышенности, декорировали по последней моде и украсили цветами национального флага. Кроме центральной, были сооружены ложи для зрителей стоимостью в 10 рублей каждая. Места для сидения оценивались в зависимости от близости к центральной ложе — от 5 рублей до 75 копеек за место. Предусматривалась плата и за право стоять на специально отведенных стоячих местах — полтинник с каждого стоячего зрителя. Въезд и вход на Спортивное поле устроены были по двум улицам — Дикой и Монастырской. Для участников состязаний были предоставлены казармы (в усадьбе г-на Ясногурского), находящиеся напротив стадиона и отделенные от него глубоким оврагом. Для соединения стадиона с местом проживания спортсменов был сооружен специальный переменный мост.
С утра трибуны стали заполняться празднично одетой публикой. К назначенному времени подъехали и высокие гости. Парад всех команд принимали Его Императорское Высочество Великий Князь Дмитрий Павлович, главнонаблюдающий за физическим развитием народонаселения Российской империи свиты Его Величества генерал-майор Воейков, председатель Российского олимпийского комитета В.Срезневский, почетный попечитель Олимпийского комитета генерал-адъютант Ф.Трепов, командующий Киевским военным округом генерал Н.Иванов, председатель Олимпийского комитета доктор А.Анохин и многие другие сановные граждане, разместившиеся в богато украшенной центральной ложе Спортивного поля.
После торжественного молебствия за здравие Государя-императора (сам Николай II с семьей и двором находился в это время в Крыму, в Ливадии) Его Императорское Высочество Великий Князь Дмитрий Павлович объявил Первую Всероссийскую олимпиаду открытой. И тут же начались соревнования.
Программой предусматривалось участие в каждом соревновании не более 12 спортсменов от каждого общества по индивидуальному зачету. Наиболее обширной, разумеется, была сетка легкоатлетических состязаний. Кроме всех беговых дистанций олимпийского разряда, в программу входили прыжки «в вышину с места и с разбега, в длину с места и с разбега, перетягивание каната, гири, гимнастика и футбол».
Соревновались фехтовальщики, представляющие исключительно (впрочем, как и гимнасты) воинские подразделения. Пловцы, прыгуны, гребцы и яхтсмены определяли сильнейших на Матвеевском заливе Днепра. Пловцы продемонстрировали умения в шести основных видах плавания: на груди (a la caisse); на груди обыкновенный; на груди гоночный; на боку; треджен (вольный стиль, напоминающий по технике кроль); кроль американский и австрийский. Августовская днепровская вода помогла показать высокие скорости на всех дистанциях.
Турнир лаун-теннисистов с 20 по 28 августа проводился на территории нынешнего Центра выставок и ярмарок. Военное стрельбище на Сырце и стенд Императорского общества правильной охоты были предоставлены стрелкам.
Особое место в программе олимпиады отводилось веломотоциклетному пробегу, старт которого был намечен на 23 августа в 3 часа утра с седьмой версты Черниговского шоссе. В контрольном автомобиле надлежало находиться «судье, члену спортивного комитета, медику и шоферу». 20 августа все мотористы должны были представить моторы для определения силы (допускались двигатели, не превышающие мощность в пять лошадиных сил) и наложения пломбы. Для проверки моторов им надо было явиться к 7 часам утра на улицу Большую Васильковскую в дом № 80. Все участники, записавшиеся на cтapт, со своей опломбированной техникой собрались на седьмой версте Черниговского шоссе в половине третьего утра. Велосипедисты стартовали по четыре человека каждые три минуты, мотористы — по жребию — по одному каждые пять минут. В Яновке — по пути следования в Чернигов — каждый участник должен был собственноручно расписаться в контрольном листе, дабы подтвердить прохождение трассы полностью. Статут соревнования предусматривал установление в двух местах по трассе негласного контроля. В протоколах Первой Всероссийской олимпиады зафиксировано, что из пятнадцати стартовавших велосипедистов до финиша добрались лишь шесть, и первым среди них представитель Риги А.Аун. До стадиона доехали и двадцать финишных кругов промчались семеро из восемнадцати мотоциклистов, и первым мотоциклетным чемпионом стал господин Крешев-Толоконов из Москвы.
Вся киевская печать освещала олимпиаду. Первые полосы газет отводились для объявлений, анонсов и репортажей с мест событий. Недостатка в работе репортеры не испытывали — разнообразных происшествий, встреч и новостей хватало всем. Журнал «Красота и сила» являлся официальным информационным партнером олимпиады и полностью был посвящен ей.
В киевской олимпиаде впервые приняли участие женщины-спортсменки. Их выступление на легкоатлетическом манеже Спортивного поля вызвало повышенный интерес: соревнующихся женщин Россия раньше не видывала. Своими достижениями выделялись Н.Попова и А.Раткова. Под бурные аплодисменты трибун госпожа Попова первенствовала в беге на 60 м (9,1 сек), на 100 м (13,1) и в прыжках в высоту (122 см). Раткова с результатом 117 см была второй. В длину с места Раткова прыгнула на 199 см, но в дополнительной попытке Пановой удалось показать лучший результат олимпиады — 203 см. Реакция на достижения женщин в спорте была неоднозначной.
Московская газета «Новое время» так откликнулась на дебют женщин в Киеве: «Первая Всероссийская олимпиада благодаря женским прыжкам получает оттенок несколько забавный. С чего это русские женщины распрыгались? Во все века прыгающая женщина была бы сочтена неприличной. Не думаю, чтобы женский спорт прижился в России».
Поспорить за первенство в любимом командном виде — перетягивании каната — приехали силачи из Московской лиги легкой атлетики и команда богатырей из Петербурга. Однако оргкомитет усмотрел некие нарушения в оформлении документов этих спортсменов, и они не были допущены к старту. В итоге — без особых усилий за 16,6 сек победу одержали представители киевского кружка «Спорт», одолевшие вторую киевскую команду канатоборцев.
В такие же жаркие дни конца августа 1911 года, то есть ровно за два года до описываемых событий, в Киеве пребывала вся столичная знать со двором и семьей Государя-императора Николая II. Внук по случаю 50-летия отмены крепостного права открывал в Киеве памятник деду Александру II Освободителю. Торжественное пребывание высочайших персон в Киеве тогда было омрачено убийством Петра Аркадьевича Столыпина. И именно на 1913 год, на время олимпиады, пришлись последние этапы подготовки к открытию памятника Столыпину в Киеве на Думской площади. Всего через несколько дней прибудет правительственная комиссия во главе со сменившим Столыпина на премьерском посту Коковцевым.
В эти же дни вся страна и даже вся Европа втягивается в публичные дискуссии по шумному делу Бейлиса.
И именно в дни Первой Всероссийской олимпиады (точнее — 27 августа) в Киеве в небе над Сырецким воздухоплавательным клубом Петр Нестеров совершил впервые в мире фигуру высшего пилотажа, вошедшую в историю под названием «мертвая петля», или петля Нестерова.
Однако олимпиада продолжалась. На Спортивном поле перед украшенной цветами и национальными флагами трибуной финишировали легкоатлеты. Быстрейшим бегуном на стометровке стал Архипов из Москвы с результатом 11,4 сек. Серебряную медаль получил Орлов из Киева. В беге на 110 м с барьерами победил с новым всероссийским рекордом (16,8 сек) представитель команды Петербурга Г.Гантварг. Он же был лучшим в прыжках в длину с места (2,97 м) и в высоту с места (145 см). В прыжках в высоту с разбега первенствовал Романов (175 см), в длину — киевлянин Вешке (6,24 метра). С шестом на 340 см прыгнул Бааш из Москвы.
Но не только за медали вели спор участники олимпиады в Киеве. Победителей в разных дисциплинах ожидали и специально учрежденные призы. Приз Его Величества Государя-императора — обществу, получившему наибольшую сумму очков по итогам всех соревнований. Он достался московской команде. Приз Его Императорского Высочества Великого Князя Дмитрия Павловича — лучшей конной группе в прыжковых упражнениях. Его же личный приз — лучшей лошади соревнований и самому меткому стрелку. Cвой приз учредил и Министр Императорского Двора граф Фредерикс как переходной для лучшего в троеборье — конские состязания, стрельба и фехтование. Приз свиты Его Величества генерала Воейкова получила образцовая группа гимнастов во главе с лучшим гимнастом олимпиады поручиком Вестеркампфом из Петербурга. Кроме того, своих обладателей ожидали два приза от волынского губернского предводителя дворянства Демидова, приз графа Тышкевича, десятиборцам и фехтовальщикам предназначались призы города Киева.
Героем и триумфатором Первой Всероссийской олимпиады, лучшим русским атлетом 1913 года следовало признать Г.Гантварга, победившего не только в отдельных видах легкоатлетических соревнований, но и в пятиборье и десятиборье. Впрочем, центральным событием олимпиады, гвоздем ее программы считался марафонский бег на 38 верст и 56 саженей. Именно победителя марафонского забега, кроме приза, ждал лавровый венок.
Самая длинная беговая дистанция привлекла особое внимание публики. О трассе, участниках, о деталях прохождения соревнования подробно писали во всех газетах. Старт был намечен на раннее утро в восьми верстах от Гуровщины по Житомирскому шоссе у хутора господина Кайля. Чтобы обеспечить явку марафонцев на старт вовремя, их всех загодя вечером специальным транспортом отвезли к вышеупомянутому хутору, предоставив возможность провести ночь без всяких удобств просто на сеновале. О том, как чувствовали себя в эту ночь спортсмены на восьмой версте от Гуровщины, как они встретили туманное прохладное утро, сведений не сохранилось. Но вот то, что старт едва не был сорван, поскольку ответственный судья, спозаранку добиравшийся к началу дистанции, забыл стартовый револьвер, в хронике Первой Всероссийской олимпиады зафиксировано. Вместо выстрела над Житомирским шоссе прозвучал отчаянный хлопок в ладоши сразу нескольких судей. Стартовало пятнадцать человек, допущенных специальной медицинской комиссией. Долго лидировал киевлянин Алексеенко. Вдоль всей трассы были поставлены пункты с водой для питья и обливания, столики с закусками — дабы марафонцы могли подкрепляться по мере прохождения длинного пути. Особо бойкие зрители старались преследовать бегунов на велосипедах или просто бегом, но всю дистанцию смогли преодолеть единицы. Алексеенко, уже вбежав в город, упал, его ноги свело судорогой, он не смог продолжить бег. Первым на стадионе появился через три часа и три минуты после старта господин Максимов из Петербурга. Он и был увенчан лавровым венком Первой Всероссийской олимпиады.
Своим уровнем, размахом и составом участников олимпиада в Киеве не только не обманула ожиданий, но даже во многом и превзошла их. Радовались победители, радовались участники, зрители — праздник спорта, красоты и здоровья состоялся. Мало кто тогда мог предположить, что намеченная на 1917 год следующая Всероссийская олимпиада не состоится…
http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/pervaya_vse ... kieve.html
Первыми Олимпийскими играми древних греков считаются игры 776 года до н. э. Однако состязания в Олимпии проводились задолго до того, как стали общегреческим праздником. Греческий историк Тимей именно с 776 года ввел летосчисление по олимпиадам. В священный месяц, начинающийся с первого полнолуния после летнего солнцестояния, отмечался Олимпийский праздник, повторяющийся каждые 1417 дней, которые составляли «олимпиаду» — греческий олимпийский год. В течение всего «священного месяца» на территории Греции объявлялся «священный мир». Войны прекращались, вчерашние враги мирно состязались за право называться самым сильным, ловким, быстрым из эллинов. И хотя Олимпийские игры считались праздником мира, они являлись в то же время смотром военной мощи отдельных греческих государств.
Гора Олимп, обиталище богов, к небольшому городу Олимпия, месту проведения игр, никакого отношения не имеет.
Попытки возродить Олимпийские игры предпринимались с середины XIX века, но лишь энергия и организаторский талант Пьера де Кубертена позволили провести первые Олимпийские игры нового времени в Греции в 1896 году. Президентом Олимпийского комитета Кубертен был 30 лет. Подлинное возрождение олимпийского движения — во многом его личная заслуга.
Руководящий орган олимпийского движения был создан 23 июня 1894 года. В него входили представители 12 стран: Англии, Аргентины, Бельгии, Венгрии, Греции, Италии, Новой Зеландии, России, США, Франции, Чехии и Швеции. Россию в первом Олимпийском комитете представлял генерал А.Д.Бутковский.
В Афинской олимпиаде команда России участия не приняла из-за недостатка средств. Центральным состязанием первых Олимпийских игр был марафонский бег. Дистанция его проходила по той же дороге, по которой в 490 году до н. э. бежал из Марафона в Афины легендарный греческий воин, принесший весть о победе эллинов над персами. Золотую медаль за победу в марафонском беге завоевал греческий почтальон Спирос Луис, ставший после Игр национальным героем Греции.
В документах МОК среди участников II Олимпийских игр 1900 года в Париже фигурировали три представителя России (стрелок и два конника), однако официально команда России была представлена лишь на Играх 1908 года, проводившихся в Лондоне. Из пяти человек, выступивших под флагом России, трое вернулись с медалями: первым олимпийским чемпионом стал Н.Панин-Коломенкин по фигурному катанию на коньках, борцы Н.Орлов и О.Петров получили серебряные награды. В первые годы XX столетия на Олимпийских играх были представлены такие виды спорта, как гольф, крикет, крокет, поло, регби и даже стрельба по подбрасываемым голубям. В Париже, к примеру, из 52 участников состязаний лучше всех по живым голубям палил бельгиец Л. Де Лунден. В Стокгольме на Играх 1912 года Россию представляли уже 178 человек, выступавшие почти во всех номерах программы. Однако подготовлена команда была плохо, оказалась предпоследней из 18 участниц. Бронзовую медаль для России завоевал Х.Блау в стрельбе по живым голубям.
На лето 1913 года было намечено и высочайше утверждено проведение в Киеве Первой Всероссийской олимпиады. Не успела еще отгреметь фейерверками масштабнейшая всероссийская торгово-промышленная выставка, много дней бывшая главным событием жизни города, как подоспела августовская олимпийская пора.
В полдень 20 августа на Спортивном поле (это в районе нынешней Лукьяновки, примерно там, где сейчас находится кинотеатр «Киевская Русь») было чрезвычайно многолюдно. Весь город пришел на открытие олимпиады. Участники съехались со всех концов империи, их было более шестисот.
До последнего дня непрестанно велись работы по приведению Спортивного поля в надлежащий порядок. Особое внимание уделялось сооружению ложи для высоких гостей. Центральную ложу установили на возвышенности, декорировали по последней моде и украсили цветами национального флага. Кроме центральной, были сооружены ложи для зрителей стоимостью в 10 рублей каждая. Места для сидения оценивались в зависимости от близости к центральной ложе — от 5 рублей до 75 копеек за место. Предусматривалась плата и за право стоять на специально отведенных стоячих местах — полтинник с каждого стоячего зрителя. Въезд и вход на Спортивное поле устроены были по двум улицам — Дикой и Монастырской. Для участников состязаний были предоставлены казармы (в усадьбе г-на Ясногурского), находящиеся напротив стадиона и отделенные от него глубоким оврагом. Для соединения стадиона с местом проживания спортсменов был сооружен специальный переменный мост.
С утра трибуны стали заполняться празднично одетой публикой. К назначенному времени подъехали и высокие гости. Парад всех команд принимали Его Императорское Высочество Великий Князь Дмитрий Павлович, главнонаблюдающий за физическим развитием народонаселения Российской империи свиты Его Величества генерал-майор Воейков, председатель Российского олимпийского комитета В.Срезневский, почетный попечитель Олимпийского комитета генерал-адъютант Ф.Трепов, командующий Киевским военным округом генерал Н.Иванов, председатель Олимпийского комитета доктор А.Анохин и многие другие сановные граждане, разместившиеся в богато украшенной центральной ложе Спортивного поля.
После торжественного молебствия за здравие Государя-императора (сам Николай II с семьей и двором находился в это время в Крыму, в Ливадии) Его Императорское Высочество Великий Князь Дмитрий Павлович объявил Первую Всероссийскую олимпиаду открытой. И тут же начались соревнования.
Программой предусматривалось участие в каждом соревновании не более 12 спортсменов от каждого общества по индивидуальному зачету. Наиболее обширной, разумеется, была сетка легкоатлетических состязаний. Кроме всех беговых дистанций олимпийского разряда, в программу входили прыжки «в вышину с места и с разбега, в длину с места и с разбега, перетягивание каната, гири, гимнастика и футбол».
Соревновались фехтовальщики, представляющие исключительно (впрочем, как и гимнасты) воинские подразделения. Пловцы, прыгуны, гребцы и яхтсмены определяли сильнейших на Матвеевском заливе Днепра. Пловцы продемонстрировали умения в шести основных видах плавания: на груди (a la caisse); на груди обыкновенный; на груди гоночный; на боку; треджен (вольный стиль, напоминающий по технике кроль); кроль американский и австрийский. Августовская днепровская вода помогла показать высокие скорости на всех дистанциях.
Турнир лаун-теннисистов с 20 по 28 августа проводился на территории нынешнего Центра выставок и ярмарок. Военное стрельбище на Сырце и стенд Императорского общества правильной охоты были предоставлены стрелкам.
Особое место в программе олимпиады отводилось веломотоциклетному пробегу, старт которого был намечен на 23 августа в 3 часа утра с седьмой версты Черниговского шоссе. В контрольном автомобиле надлежало находиться «судье, члену спортивного комитета, медику и шоферу». 20 августа все мотористы должны были представить моторы для определения силы (допускались двигатели, не превышающие мощность в пять лошадиных сил) и наложения пломбы. Для проверки моторов им надо было явиться к 7 часам утра на улицу Большую Васильковскую в дом № 80. Все участники, записавшиеся на cтapт, со своей опломбированной техникой собрались на седьмой версте Черниговского шоссе в половине третьего утра. Велосипедисты стартовали по четыре человека каждые три минуты, мотористы — по жребию — по одному каждые пять минут. В Яновке — по пути следования в Чернигов — каждый участник должен был собственноручно расписаться в контрольном листе, дабы подтвердить прохождение трассы полностью. Статут соревнования предусматривал установление в двух местах по трассе негласного контроля. В протоколах Первой Всероссийской олимпиады зафиксировано, что из пятнадцати стартовавших велосипедистов до финиша добрались лишь шесть, и первым среди них представитель Риги А.Аун. До стадиона доехали и двадцать финишных кругов промчались семеро из восемнадцати мотоциклистов, и первым мотоциклетным чемпионом стал господин Крешев-Толоконов из Москвы.
Вся киевская печать освещала олимпиаду. Первые полосы газет отводились для объявлений, анонсов и репортажей с мест событий. Недостатка в работе репортеры не испытывали — разнообразных происшествий, встреч и новостей хватало всем. Журнал «Красота и сила» являлся официальным информационным партнером олимпиады и полностью был посвящен ей.
В киевской олимпиаде впервые приняли участие женщины-спортсменки. Их выступление на легкоатлетическом манеже Спортивного поля вызвало повышенный интерес: соревнующихся женщин Россия раньше не видывала. Своими достижениями выделялись Н.Попова и А.Раткова. Под бурные аплодисменты трибун госпожа Попова первенствовала в беге на 60 м (9,1 сек), на 100 м (13,1) и в прыжках в высоту (122 см). Раткова с результатом 117 см была второй. В длину с места Раткова прыгнула на 199 см, но в дополнительной попытке Пановой удалось показать лучший результат олимпиады — 203 см. Реакция на достижения женщин в спорте была неоднозначной.
Московская газета «Новое время» так откликнулась на дебют женщин в Киеве: «Первая Всероссийская олимпиада благодаря женским прыжкам получает оттенок несколько забавный. С чего это русские женщины распрыгались? Во все века прыгающая женщина была бы сочтена неприличной. Не думаю, чтобы женский спорт прижился в России».
Поспорить за первенство в любимом командном виде — перетягивании каната — приехали силачи из Московской лиги легкой атлетики и команда богатырей из Петербурга. Однако оргкомитет усмотрел некие нарушения в оформлении документов этих спортсменов, и они не были допущены к старту. В итоге — без особых усилий за 16,6 сек победу одержали представители киевского кружка «Спорт», одолевшие вторую киевскую команду канатоборцев.
В такие же жаркие дни конца августа 1911 года, то есть ровно за два года до описываемых событий, в Киеве пребывала вся столичная знать со двором и семьей Государя-императора Николая II. Внук по случаю 50-летия отмены крепостного права открывал в Киеве памятник деду Александру II Освободителю. Торжественное пребывание высочайших персон в Киеве тогда было омрачено убийством Петра Аркадьевича Столыпина. И именно на 1913 год, на время олимпиады, пришлись последние этапы подготовки к открытию памятника Столыпину в Киеве на Думской площади. Всего через несколько дней прибудет правительственная комиссия во главе со сменившим Столыпина на премьерском посту Коковцевым.
В эти же дни вся страна и даже вся Европа втягивается в публичные дискуссии по шумному делу Бейлиса.
И именно в дни Первой Всероссийской олимпиады (точнее — 27 августа) в Киеве в небе над Сырецким воздухоплавательным клубом Петр Нестеров совершил впервые в мире фигуру высшего пилотажа, вошедшую в историю под названием «мертвая петля», или петля Нестерова.
Однако олимпиада продолжалась. На Спортивном поле перед украшенной цветами и национальными флагами трибуной финишировали легкоатлеты. Быстрейшим бегуном на стометровке стал Архипов из Москвы с результатом 11,4 сек. Серебряную медаль получил Орлов из Киева. В беге на 110 м с барьерами победил с новым всероссийским рекордом (16,8 сек) представитель команды Петербурга Г.Гантварг. Он же был лучшим в прыжках в длину с места (2,97 м) и в высоту с места (145 см). В прыжках в высоту с разбега первенствовал Романов (175 см), в длину — киевлянин Вешке (6,24 метра). С шестом на 340 см прыгнул Бааш из Москвы.
Но не только за медали вели спор участники олимпиады в Киеве. Победителей в разных дисциплинах ожидали и специально учрежденные призы. Приз Его Величества Государя-императора — обществу, получившему наибольшую сумму очков по итогам всех соревнований. Он достался московской команде. Приз Его Императорского Высочества Великого Князя Дмитрия Павловича — лучшей конной группе в прыжковых упражнениях. Его же личный приз — лучшей лошади соревнований и самому меткому стрелку. Cвой приз учредил и Министр Императорского Двора граф Фредерикс как переходной для лучшего в троеборье — конские состязания, стрельба и фехтование. Приз свиты Его Величества генерала Воейкова получила образцовая группа гимнастов во главе с лучшим гимнастом олимпиады поручиком Вестеркампфом из Петербурга. Кроме того, своих обладателей ожидали два приза от волынского губернского предводителя дворянства Демидова, приз графа Тышкевича, десятиборцам и фехтовальщикам предназначались призы города Киева.
Героем и триумфатором Первой Всероссийской олимпиады, лучшим русским атлетом 1913 года следовало признать Г.Гантварга, победившего не только в отдельных видах легкоатлетических соревнований, но и в пятиборье и десятиборье. Впрочем, центральным событием олимпиады, гвоздем ее программы считался марафонский бег на 38 верст и 56 саженей. Именно победителя марафонского забега, кроме приза, ждал лавровый венок.
Самая длинная беговая дистанция привлекла особое внимание публики. О трассе, участниках, о деталях прохождения соревнования подробно писали во всех газетах. Старт был намечен на раннее утро в восьми верстах от Гуровщины по Житомирскому шоссе у хутора господина Кайля. Чтобы обеспечить явку марафонцев на старт вовремя, их всех загодя вечером специальным транспортом отвезли к вышеупомянутому хутору, предоставив возможность провести ночь без всяких удобств просто на сеновале. О том, как чувствовали себя в эту ночь спортсмены на восьмой версте от Гуровщины, как они встретили туманное прохладное утро, сведений не сохранилось. Но вот то, что старт едва не был сорван, поскольку ответственный судья, спозаранку добиравшийся к началу дистанции, забыл стартовый револьвер, в хронике Первой Всероссийской олимпиады зафиксировано. Вместо выстрела над Житомирским шоссе прозвучал отчаянный хлопок в ладоши сразу нескольких судей. Стартовало пятнадцать человек, допущенных специальной медицинской комиссией. Долго лидировал киевлянин Алексеенко. Вдоль всей трассы были поставлены пункты с водой для питья и обливания, столики с закусками — дабы марафонцы могли подкрепляться по мере прохождения длинного пути. Особо бойкие зрители старались преследовать бегунов на велосипедах или просто бегом, но всю дистанцию смогли преодолеть единицы. Алексеенко, уже вбежав в город, упал, его ноги свело судорогой, он не смог продолжить бег. Первым на стадионе появился через три часа и три минуты после старта господин Максимов из Петербурга. Он и был увенчан лавровым венком Первой Всероссийской олимпиады.
Своим уровнем, размахом и составом участников олимпиада в Киеве не только не обманула ожиданий, но даже во многом и превзошла их. Радовались победители, радовались участники, зрители — праздник спорта, красоты и здоровья состоялся. Мало кто тогда мог предположить, что намеченная на 1917 год следующая Всероссийская олимпиада не состоится…
http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/pervaya_vse ... kieve.html
Метро на Виноградар в 2026. Метро на Русанівські дачі в 2035 ？
Батько наш Бандера, Україна Мати...
Батько наш Бандера, Україна Мати...
Как можно найти решение Киевсовета о выделении земельного участка под строительство торгового объекта? Нужно убедиться в самом факте выделения земли, чтобы успокоиться. В лоб поиск на их сайте не работает и выдает ошибку Proxy Error. Где-то ещё публиковались в Интернете решения КМР?
С человечеством все в порядке. Просто 99% людей скучные идиоты
/Славой Жижек/
/Славой Жижек/
ну дык посмотри -- ссылки на решения с кмр.гав.уа приводят на кмр.лигазакон.уа.
и еще:
и еще:
Шановні відвідувачі офіційного Веб-сайту Київради!
Повідомляємо Вам, що рішення Київради, які мають нормативно-правовий характер, знаходяться в базі рішень на нашому сайті, друкуються в газеті "Хрещатик" і розміщено у інформаційно-правовій системі ЛІГА:ЗАКОН.
Електронні тексти рішень Київради, представлені на нашому сайті, підготовлено Всеукраїнською мережею ЛІГА:ЗАКОН у рамках “Програми інформаційного співробітництва з Київською міською радою".
Згідно з рішенням Київради № 805/22 5 від 18.11.2004 року "Про порядок оприлюднення рішень Київради з майнових питань", рішення Київради з майнових та земельних питань, які не є рішеннями нормативно-правового характеру та містять відомості про фізичну особу, надаються для ознайомлення іншим суб'єктам за наявності попередньої згоди відповідної особи та у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.
http://www.kmr.gov.ua/decree.asp
-
Vibro
- Машинист
- Сообщения: 406
- Зарегистрирован: 29 июл 2008, 16:29
- Откуда: Київ
- Контактная информация:
Дистанційний запис до дитсадка відтепер доступний всім — http://www.dnz.kiev.ua/
Щось не дуже дистанцiйно вийшло. Як з квитками уз, наче купив - а все одно йди в касу друкувати.Vibro писал(а):Дистанційний запис до дитсадка відтепер доступний всім — http://www.dnz.kiev.ua/
-
FerrariF1racing
- Мэр (городской голова)
- Сообщения: 4139
- Зарегистрирован: 11 май 2006, 17:39
- Откуда: Киев, Героев Днепра, Минская
Острів, що звик до повеней
[left]http://www.eveningkiev.com/img/1929.jpg[/left]
Серед київських місцевостей, яким після рекордних снігопадів найбільше загрожує повінь цієї весни, називають Труханів острів. Він розташований просто посередині дніпровської течії та має доволі невисокий рівень грунту. Втім, острівній території не звикати до весняних затоплень. Були часи, коли вона систематично опинялася під водою. Історичну назву острова дехто пов’язує з іменем половецького хана Тугорхана; склався навіть переказ про те, що там нібито містився маєток ханової дочки. Та радше за все, острів називають іменем якогось давнього поселенця Трифона (одна з форм цього імені – Трухан). Його земля здавна вважалася власністю міста.
У ХІХ столітті це була відлюдна місцина, куди лише зрідка городяни вибиралися з човняра- ми на пікніки – жодного капітального мосту між островом та містом не існувало. З 1870-х років місто надавало в оренду частину території острова одному з тих човнярів – Адаму Гінтовту. Він влаштував тут щось на зразок заміського шинка, який славився раками і курчатами. Попервах затишне місце розваги облюбували заможні київські панки – люди солідні та сімейні. На «Трухашках» їм було найзручніше влаштовувати подалі від сторонніх очей пиятики з дівчатками під звуки оркестру, що складався з бандури, гармоніки й скрипки.
Проте з часом парові катери налагодили регулярне сполучення острова з містом. 1887 року група поважних киян заснувала Київський яхтклуб, гавань якого обладнали на північній частині Труханова острова. Цей заклад заслуговує на окрему розповідь, так само, як і Дніпровська біологічна станція, створена на тому ж острові наприкінці 1900-х років. Що ж до патріархального закладу Гінтовта, то він до кінця позаминулого століття перетворився на пожвавлений кафешантан «Ермітаж».
Між тим південна частина острова привернула пильну увагу власників пароплавного товариства, яке здійснювало перевезення Дніпром та його притоками. Особливо їм сподобалася Матвіївська затока (в той час відома як затока Старик). Вона була досить широка й глибока, тож чудово підходила для зимової стоянки пароплавів. 1885 року пароплавне товариство, орендувавши чималу ділянку на острові, влаштувало тут майстерні та елінг для лагодження суден.
Сполучення острова з містом не можна було назвати безперебійним. Якщо взимку сюди діставалися по льоду, а влітку – на човнах і катерах, то в період осіннього льодоставу та весняного льодоходу Труханів острів, по суті, опинявся в ізоляції. Це створювало безліч незручностей для робітників. Ті, хто працював у пароплавних майстернях, але мешкав у місті, мусили щодня рано-вранці поспішати на переправу, а за відсутності сполучення вони взагалі залишалися без роботи.
Пароплавство порушило питання про те, щоб організувати робітниче селище просто на острові. Ініціатори мусили узгодити його із землевласником – міською владою. Але «батьки міста» тривалий час не бажали допустити постійного проживання пролетарів на «Трухашці». Головною причиною такої позиції була, либонь, звичайна перестраховка. Адже високі весняні води систематично затоплювали острів. Гласні (депутати) міської думи побоювалися: якщо вони санкціонують поселення робітників на цих землях, то чи не візьмуть тим самим на себе зайву відповідальність? Могло так статися, що у разі сильної повені мешканці прибіжать просити у міста грошей на відновлення свого житла. Або вимагатимуть підсипки грунту, що також потребуватиме чималих видатків...
Сотні людей мусили страждати через ці побоювання. Зрештою, сталася природна річ: робітники пароплавства почали селитися на острові без дозволу, самочинно захоплюючи ділянки. Це не означає, що вони нехтували законністю. Навпаки, до міської управи від них надходили численні прохання. В одному, приміром, говорилося від імені групи поселенців: «Ми на підставі особистого досвіду знаємо, що колоністи, які оселилися на острові 20–30 років тому, живуть спокійнісінько, оскільки ці люди, зробивши невеликі підвищення у вигляді насипу або з колод, цілком гарантовані від вторгнення води до їхніх будинків під час повені... І кожен з нас готовий дати підписку, що місто з нами не матиме клопоту».
Спочатку в мерії замість того, щоб узяти до уваги очевидність, затялися. 1903 року в одному з думських засідань навіть ухвалили вимагати знищення стихійного селища через суд. На щастя, до таких радикальних і скандальних заходів не дійшло. З часом настрої у міській думі змінилися, і 1907-го місто погодилося офіційно оформити відведення землі під житло. Після цього селище на острові доволі швидко набуло цивілізованого вигляду. Його вулиці нанесли на карту Києва, причому, враховуючи начебто «не правобережне» розташування, вони отримали назви від міст українського Лівобережжя: Чернігівська, Полтавська, Харківська, Остерський провулок. А центральну площу найменували Запорізькою – мабуть, через те, що пароплави, якими володіло товариство, курсували саме до дніпровських порогів.
Вельми нагальною була потреба мешканців «Трухашки» в освіті та духовності. Якщо проблему даху над головою вони вирішили, то заради церковних служб їм, а їхнім дітям – заради відвідання шкільних закладів, доводилося, як і раніше, вибиратися на київський берег. Аж тут знайшовся меценат, котрий задовольнив цю потребу. Це був фактичний господар селища – керівник пароплавного товариства Давид Марголін, відомий київський бізнесмен і доброчинець. До речі, він сам володів на острові дачкою.
З нагоди 50-річчя пароплавної фірми, відзначеного у 1908 році, Марголін фінансував зведення для остров’ян цегляної будівлі початкової школи з ремісничим відділенням, розрахованої на 150 дітей. До літа 1909-го вона була готова. Патронат над нею взяла на себе солідна філантропічна структура – Київське благодійне товариство, в якому головувала власною персоною дружина генерал-губернатора Єлизавета Трєпова. У вересні 1909 року школу успішно відкрили на велику радість мешканців. Аж тут пані Трєпова натякнула Марголіну, що, сказавши «а», треба сказати й «б», – забезпечити острів’ян також божим храмом. Мільйонер виконав бажання першої леді Південно-Західного краю. Його коштом на Трухановому острові спорудили кам’яну церкву за проектом єпархіального архітектора Євгена Єрмакова. Храм нарекли ім’ям святої Єлизавети – небесної покровительки Трєпової. Його урочисте освячення відбулося у вересні 1910 року. Випадок був, як бачимо, досить неординарний: православну церкву зведено на гроші «інородця»! Загалом благоустрій острова дещо поліпшився у 1913 році, коли його було офіційно перейменовано на Олексіївський – на честь малолітнього спадкоємця російського престолу цесаревича Олексія.
Для розташування училища і храму підсипали достатньо землі, аби їх не захльостували повені. Проте переважна частина острова навесні часто-густо перетворювалася на таку собі «Венецію». Його мешканці замість того щоб ходити вулицями пішки, плавали човнами. Житло на острові будували на високих палях, тому місцеві залишалися у своїх домівках. Тільки за надто високої води (як, приміром, трапилося навесні 1907 року) їм доводилося шукати тимчасового притулку в місті. 1918-го відбулася подія, що вплинула на всю подальшу долю острова. Німецькі окупанти з армії кайзера Вільгельма II, котрі кілька місяців займали місто, прищепили у нас європейську моду на відкриті пляжі. Їхню увагу привернув Труханів острів. Зайди розчистили тут піщаний берег, облаштували на ньому дерев’яні бараки, лавки, кабінки для переодягання – і того ж літа завирувало пляжне життя.
Коли згодом у Києві прийшли до влади більшовики, пролетарям теж припала до смаку така форма відпочинку. Відтоді щоліта берег заповнювали пляжники. Тривалий час громадян доставляли на острів і назад спеціальні катерки, але у 1957 році було споруджено пішохідний міст, який з’єднав зону відпочинку на Трухановому острові з Набережним шосе.
Небезпеку систематичних повеней було усунуто у 1960-ті роки з появою Київського моря. Але до того часу селище на Трухановому острові вже припинило існування. Церкву знесли ще до війни, а житлові квартали зруйнували дощенту гітлерівці восени 1943-го. Тепер від колишнього пролетарського поселення на веселій «Трухашці» залишилися тільки поодинокі старі могилки.
А у 1989 році на острові було встановлено бронзовий монумент (скульптор Володимир Чепелик) у пам’ять про знищене селище. Він зображує солдата, який побачив замість рідної домівки згарище та спалений човен...
Донині Труханів острів є для мешканців столиці одним з улюблених місць відпочинку, а Матвіївська затока перетворилася на відомий тренувальний центр з водного спорту. Нинішня весна покаже, чи нагадуватиме якоюсь мірою тутешній ландшафт історичні світлини, що збереглися після колишніх повеней.
Михайло Кальницький, дослідник київської старовини
[left]http://www.eveningkiev.com/img/1929.jpg[/left]
Серед київських місцевостей, яким після рекордних снігопадів найбільше загрожує повінь цієї весни, називають Труханів острів. Він розташований просто посередині дніпровської течії та має доволі невисокий рівень грунту. Втім, острівній території не звикати до весняних затоплень. Були часи, коли вона систематично опинялася під водою. Історичну назву острова дехто пов’язує з іменем половецького хана Тугорхана; склався навіть переказ про те, що там нібито містився маєток ханової дочки. Та радше за все, острів називають іменем якогось давнього поселенця Трифона (одна з форм цього імені – Трухан). Його земля здавна вважалася власністю міста.
У ХІХ столітті це була відлюдна місцина, куди лише зрідка городяни вибиралися з човняра- ми на пікніки – жодного капітального мосту між островом та містом не існувало. З 1870-х років місто надавало в оренду частину території острова одному з тих човнярів – Адаму Гінтовту. Він влаштував тут щось на зразок заміського шинка, який славився раками і курчатами. Попервах затишне місце розваги облюбували заможні київські панки – люди солідні та сімейні. На «Трухашках» їм було найзручніше влаштовувати подалі від сторонніх очей пиятики з дівчатками під звуки оркестру, що складався з бандури, гармоніки й скрипки.
Проте з часом парові катери налагодили регулярне сполучення острова з містом. 1887 року група поважних киян заснувала Київський яхтклуб, гавань якого обладнали на північній частині Труханова острова. Цей заклад заслуговує на окрему розповідь, так само, як і Дніпровська біологічна станція, створена на тому ж острові наприкінці 1900-х років. Що ж до патріархального закладу Гінтовта, то він до кінця позаминулого століття перетворився на пожвавлений кафешантан «Ермітаж».
Між тим південна частина острова привернула пильну увагу власників пароплавного товариства, яке здійснювало перевезення Дніпром та його притоками. Особливо їм сподобалася Матвіївська затока (в той час відома як затока Старик). Вона була досить широка й глибока, тож чудово підходила для зимової стоянки пароплавів. 1885 року пароплавне товариство, орендувавши чималу ділянку на острові, влаштувало тут майстерні та елінг для лагодження суден.
Сполучення острова з містом не можна було назвати безперебійним. Якщо взимку сюди діставалися по льоду, а влітку – на човнах і катерах, то в період осіннього льодоставу та весняного льодоходу Труханів острів, по суті, опинявся в ізоляції. Це створювало безліч незручностей для робітників. Ті, хто працював у пароплавних майстернях, але мешкав у місті, мусили щодня рано-вранці поспішати на переправу, а за відсутності сполучення вони взагалі залишалися без роботи.
Пароплавство порушило питання про те, щоб організувати робітниче селище просто на острові. Ініціатори мусили узгодити його із землевласником – міською владою. Але «батьки міста» тривалий час не бажали допустити постійного проживання пролетарів на «Трухашці». Головною причиною такої позиції була, либонь, звичайна перестраховка. Адже високі весняні води систематично затоплювали острів. Гласні (депутати) міської думи побоювалися: якщо вони санкціонують поселення робітників на цих землях, то чи не візьмуть тим самим на себе зайву відповідальність? Могло так статися, що у разі сильної повені мешканці прибіжать просити у міста грошей на відновлення свого житла. Або вимагатимуть підсипки грунту, що також потребуватиме чималих видатків...
Сотні людей мусили страждати через ці побоювання. Зрештою, сталася природна річ: робітники пароплавства почали селитися на острові без дозволу, самочинно захоплюючи ділянки. Це не означає, що вони нехтували законністю. Навпаки, до міської управи від них надходили численні прохання. В одному, приміром, говорилося від імені групи поселенців: «Ми на підставі особистого досвіду знаємо, що колоністи, які оселилися на острові 20–30 років тому, живуть спокійнісінько, оскільки ці люди, зробивши невеликі підвищення у вигляді насипу або з колод, цілком гарантовані від вторгнення води до їхніх будинків під час повені... І кожен з нас готовий дати підписку, що місто з нами не матиме клопоту».
Спочатку в мерії замість того, щоб узяти до уваги очевидність, затялися. 1903 року в одному з думських засідань навіть ухвалили вимагати знищення стихійного селища через суд. На щастя, до таких радикальних і скандальних заходів не дійшло. З часом настрої у міській думі змінилися, і 1907-го місто погодилося офіційно оформити відведення землі під житло. Після цього селище на острові доволі швидко набуло цивілізованого вигляду. Його вулиці нанесли на карту Києва, причому, враховуючи начебто «не правобережне» розташування, вони отримали назви від міст українського Лівобережжя: Чернігівська, Полтавська, Харківська, Остерський провулок. А центральну площу найменували Запорізькою – мабуть, через те, що пароплави, якими володіло товариство, курсували саме до дніпровських порогів.
Вельми нагальною була потреба мешканців «Трухашки» в освіті та духовності. Якщо проблему даху над головою вони вирішили, то заради церковних служб їм, а їхнім дітям – заради відвідання шкільних закладів, доводилося, як і раніше, вибиратися на київський берег. Аж тут знайшовся меценат, котрий задовольнив цю потребу. Це був фактичний господар селища – керівник пароплавного товариства Давид Марголін, відомий київський бізнесмен і доброчинець. До речі, він сам володів на острові дачкою.
З нагоди 50-річчя пароплавної фірми, відзначеного у 1908 році, Марголін фінансував зведення для остров’ян цегляної будівлі початкової школи з ремісничим відділенням, розрахованої на 150 дітей. До літа 1909-го вона була готова. Патронат над нею взяла на себе солідна філантропічна структура – Київське благодійне товариство, в якому головувала власною персоною дружина генерал-губернатора Єлизавета Трєпова. У вересні 1909 року школу успішно відкрили на велику радість мешканців. Аж тут пані Трєпова натякнула Марголіну, що, сказавши «а», треба сказати й «б», – забезпечити острів’ян також божим храмом. Мільйонер виконав бажання першої леді Південно-Західного краю. Його коштом на Трухановому острові спорудили кам’яну церкву за проектом єпархіального архітектора Євгена Єрмакова. Храм нарекли ім’ям святої Єлизавети – небесної покровительки Трєпової. Його урочисте освячення відбулося у вересні 1910 року. Випадок був, як бачимо, досить неординарний: православну церкву зведено на гроші «інородця»! Загалом благоустрій острова дещо поліпшився у 1913 році, коли його було офіційно перейменовано на Олексіївський – на честь малолітнього спадкоємця російського престолу цесаревича Олексія.
Для розташування училища і храму підсипали достатньо землі, аби їх не захльостували повені. Проте переважна частина острова навесні часто-густо перетворювалася на таку собі «Венецію». Його мешканці замість того щоб ходити вулицями пішки, плавали човнами. Житло на острові будували на високих палях, тому місцеві залишалися у своїх домівках. Тільки за надто високої води (як, приміром, трапилося навесні 1907 року) їм доводилося шукати тимчасового притулку в місті. 1918-го відбулася подія, що вплинула на всю подальшу долю острова. Німецькі окупанти з армії кайзера Вільгельма II, котрі кілька місяців займали місто, прищепили у нас європейську моду на відкриті пляжі. Їхню увагу привернув Труханів острів. Зайди розчистили тут піщаний берег, облаштували на ньому дерев’яні бараки, лавки, кабінки для переодягання – і того ж літа завирувало пляжне життя.
Коли згодом у Києві прийшли до влади більшовики, пролетарям теж припала до смаку така форма відпочинку. Відтоді щоліта берег заповнювали пляжники. Тривалий час громадян доставляли на острів і назад спеціальні катерки, але у 1957 році було споруджено пішохідний міст, який з’єднав зону відпочинку на Трухановому острові з Набережним шосе.
Небезпеку систематичних повеней було усунуто у 1960-ті роки з появою Київського моря. Але до того часу селище на Трухановому острові вже припинило існування. Церкву знесли ще до війни, а житлові квартали зруйнували дощенту гітлерівці восени 1943-го. Тепер від колишнього пролетарського поселення на веселій «Трухашці» залишилися тільки поодинокі старі могилки.
А у 1989 році на острові було встановлено бронзовий монумент (скульптор Володимир Чепелик) у пам’ять про знищене селище. Він зображує солдата, який побачив замість рідної домівки згарище та спалений човен...
Донині Труханів острів є для мешканців столиці одним з улюблених місць відпочинку, а Матвіївська затока перетворилася на відомий тренувальний центр з водного спорту. Нинішня весна покаже, чи нагадуватиме якоюсь мірою тутешній ландшафт історичні світлини, що збереглися після колишніх повеней.
Михайло Кальницький, дослідник київської старовини
ККЛ СБЛ СПЛ ПВЛ ЛЛ
Київська міська державна адміністрація оголошує конкурс по залученню інвестора: встановлення (будівництво) атракціону "Колесо огляду" з супутніми об'єктами обслуговування біля Музею води на території Центрального парку культури і відпочинку»
Конкурс проводиться Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) відповідно до рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 528/1189 «Про затвердження Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об’єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва», та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.05.2012 № 764 «Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до встановлення (будівництва) атракціону "Колесо огляду" з супутніми об'єктами обслуговування біля Музею води на території Центрального парку культури і відпочинку».
Конкурс проводиться Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) відповідно до рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 528/1189 «Про затвердження Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об’єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва», та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.05.2012 № 764 «Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до встановлення (будівництва) атракціону "Колесо огляду" з супутніми об'єктами обслуговування біля Музею води на території Центрального парку культури і відпочинку».
http://kievcity.gov.ua/news/6549.html1. Інформація про об’єкт інвестування:
1.1. Об’єктом інвестування є встановлення (будівництво) атракціону «Колесо огляду» з супутніми об’єктами обслуговування біля Музею води на території Центрального парку культури та відпочинку із благоустроєм прилеглої території.
1.2. Складові Об’єкту інвестування:
- встановлення (будівництво) атракціону «Колесо огляду»;
- благоустрій прилеглої території парку (відповідно до проекту);
- встановлення атракціону «Політ над Україною»;
- розміщення зони дитячого дозвілля з кафе;
- встановлення (будівництво) кафе «Фрог»;
- встановлення (будівництво) кафе з оглядовим майданчиком.
1.3. Орієнтовна площа земельної ділянки – 1,5 га (з врахуванням прилеглої території)
1.4. Орієнтовні техніко-економічні показники об'єкту інвестування:
№
Назва
Одиниця виміру
Кількість/ орієнтовна площа
Вартість за од/ м2
Загальна орієнтовна вартість, грн. (з ПДВ)
1.
Атракціон «Колесо огляду»
од.(компл.)
1
14 000 000
14 000 000
2.
Благоустрій території
га
Відповідно до проекту, проте не менше 1,5
Відповідно до проекту, проте не менше 100 грн.
Відповідно до проекту, проте не менше 1 500 000
3.
Атракціон «Політ над Україною»
од.(компл.)
1
3 865 000
3 865 000
4.
Зона дитячого дозвілля з кафе
м2
550
2 000
1 100 000
5.
Кафе «Фрог»
м2
250
4 300
1 075 000
6.
Кафе з оглядовим майданчиком
м2
200
4 300
860 000
Загальна орієнтовна вартість встановлення (будівництва) об’єкту, грн. (з ПДВ)
22 400 000 (у т. ч. ПДВ
3 733 333,3)
1.5. Остаточні техніко-економічні показники визначити відповідно до затвердженого проекту.
2. Укладання з переможцем інвестиційного договору та окремі його умови:
2.1. Переможець конкурсу - Інвестор визначається рішенням постійно діючої конкурсної комісії по залученню інвесторів (далі - Комісія) та затверджується розпорядженням Київської міської державної адміністрації.
2.2. Замовником підготовчих (передконкурсних) робіт є комунальне підприємство «Київське інвестиційне агентство»
2.3. Замовником реалізації проекту (будівництва) є Центральний парк культури та відпочинку (далі - Замовник).
2.4. Замовник забезпечує оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою та отримання інших дозвільних документів, необхідних для встановлення (будівництва)Об’єкту інвестування.
2.5. Встановлення (будівництво) Об’єкту інвестування відбувається відповідно до укладеного інвестиційного договору (та інших пов’язаних договорів/угод, у разі необхідності) між Інвестором, Замовником та організатором конкурсу. Умовами інвестиційного договору, в межах чинного законодавства України, може передбачатись делегування частини прав та обов’язків Замовника Інвестору.
2.6. Термін реалізації інвестиційного проекту повинен бути не більше нормативного, що визначається проектно-кошторисною документацією. Інвестор (переможець конкурсу) зобов’язується розробити, погодити та затвердити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію (у т. ч. черговість введення окремих об’єктів в експлуатацію) не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладання інвестиційного договору. Першою чергою має бути передбачено встановлення (будівництво) атракціону «Колесо огляду» та благоустрій території. Термін реалізації першої черги – до 24.08.2013.
2.7. При проектуванні врахувати вимоги концепції Єдиного пішохідно-велосипедного туристичного маршруту від Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври (згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.05.2012 № 739 «Про реконструкцію пішохідної зони від парку «Володимирська гірка» до Києво-Печерської лаври») та перспективи розвитку другої черги Музею води (КП «Водний інформаційний центр»), погодивши проект із Департаментом містобудування та архітектури.
2.8. На підставі затвердженої проектної документації протягом 30 днів з моменту її затвердження сторони договору визначають графік фінансування та реалізації проекту шляхом підписання додаткової угоди до інвестиційного договору, яка буде його невід’ємною частиною.
2.9. Інженерні мережі, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва і попадають в зону встановлення (будівництва), в установленому порядку демонтуються і за кошти інвестора створюються нові, необхідні для функціонування об’єкту інвестування та які в подальшому передаються до комунальної власності територіальної громади м. Києва у встановленому порядку.
2.10. Після введення об’єкту інвестування (або окремих його складових частин згідно черговості передбаченої проектно-кошторисною документацією) в експлуатацію Інвестор в установленому порядку оформляє на нього (на них) право власності, крім інженерних мереж, які після закінчення будівельних робіт передаються та зараховуються до власності територіальної громади міста Києва, як це передбачено п. 2.9.
2.11. Після виконання Інвестором умов інвестиційного договору та введення Об’єкту інвестування (або окремих його складових частин згідно черговості передбаченої проектно-кошторисною документацією) в експлуатацію Інвестор та Замовник, у разі необхідності, опрацьовують земельно-правові питання у встановленому законом порядку.
3. Основні умови конкурсу:
3.1. Фінансування Інвестором усіх витрат, пов’язаних з проектуванням, будівництвом та введенням Об’єкту інвестування в експлуатацію.
3.2. Надання учасником конкурсу конкурсного забезпечення – гарантії банку щодо забезпечення виконання ним зобов’язань перед міським бюджетом, які передбачені пп. 3.3. - 3.4.
3.3. Сплата організатору конкурсу внеску (коштів) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі не менше 5% від загальної орієнтовної вартості встановлення (будівництва) об'єкту інвестування без урахування ПДВ, що становить 933,33 тис. грн., у разі визнання учасника переможцем (Інвестором). Кошти сплачуються Інвестором у наступному порядку:
- 16,7% (155,5 тис.грн.) – до 30.06.2013;
- 16,7% (155,6 тис.грн.) – до 30.09.2013;
- 16,7% (155,6 тис.грн.) – до 31.12.2013;
- 50% (466,7 тис.грн.) - після повної реалізації та остаточного виконання інвестиційного проекту згідно затвердженої проектно-кошторисної документації.
3.4. Компенсація організатору конкурсу витрат, пов’язаних з підготовкою та проведенням інвестиційного конкурсу, у розмірі 1% від загальної орієнтовної вартості встановлення (будівництва) об'єкта без урахування ПДВ, що становить 186,67 тис. грн., у разі визнання учасника переможцем (Інвестором), сплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня укладання інвестиційного договору.
3.5. Кошти, сплачені Інвестором в якості компенсації організатору конкурсу витрат, пов’язаних з підготовкою та проведенням інвестиційного конкурсу, у розмірі 1% від загальної орієнтовної вартості встановлення (будівництва) об'єкта інвестування без урахування ПДВ, поверненню не підлягають.
3.6. Компенсація переможцем конкурсу (Інвестором) замовнику виконання підготовчих (передконкурсних) робіт (комунальному підприємству «Київське інвестиційне агентство») за:
3.6.1. розробку орієнтовних техніко - економічних показників, передпроектних пропозицій, що сплачується/відшкодовується замовнику підготовчих (передконкурсних) робіт відповідно до представленого ним кошторису не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня набрання чинності інвестиційним договором у розмірі 97 595,29 грн. з ПДВ;
3.7. Компенсація переможцем конкурсу (Інвестором) Замовнику (Центральному парку культури та відпочинку) за:
3.7.1. оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, необхідну для реалізації проекту та витрат на її утримання (орендна плата та/або інші платежі за право користування земельною ділянкою) буде відшкодовуватись Інвестором до припинення взаємних зобов’язань між Інвестором та Замовником відповідно до представлених кошторисів, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з надання Замовником Інвестору відповідних документів;
3.7.2. витрати, понесені на проведення інструментальних інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних робіт до початку встановлення (будівництва) об’єкту інвестування, сплачуються/ відшкодовуються Замовнику відповідно до представленого ним кошторису, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня надання Замовником Інвестору відповідних документів.
3.8. Компенсація переможцем конкурсу (Інвестором) витрат Замовнику (Центральному парку культури та відпочинку) за утримання території відповідно до розробленого паспорту експлуатації території в частині територій, на яких встановлюються складові об’єкту інвестування.
3.9. Сплата реєстраційного внеску в розмірі 2 550,00 грн. (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят гривень) на розрахунковий рахунок №31515934700001 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач – ГУ ДКСУ у м. Києві. Кошти, сплачені учасником конкурсу в якості реєстраційного внеску, поверненню не підлягають.
3.10. Переможцем конкурсу визнається учасник, пропозиція якого відповідає умовам конкурсу та який запропонував найбільш вигідні умови для територіальної громади м. Києва.
3.11. Інвестиційний договір укладається протягом 30 календарних днів з дня отримання переможцем конкурсу акцепту конкурсних пропозицій. Якщо протягом 30 календарних днів переможець інвестиційного конкурсу відмовився від підписання договору, висуває неприйнятні умови підписання інвестиційного договору, рішення про переможця інвестиційного конкурсу скасовується у встановленому порядку.
3.12. Після укладання інвестиційного договору, у разі необхідності, Інвестор спільно із Замовником укладають інші угоди, необхідні для реалізації інвестиційного проекту, згідно чинного законодавства.
3.13. Переможець конкурсу (Інвестор) зобов’язується щоквартально в письмовій формі подавати організатору конкурсу інформацію щодо стану реалізації інвестиційного проекту в цілому та окремих його етапів за формою, наданою організатором конкурсу.
3.14. Контроль за діяльністю інвестора з боку Київської міської державної адміністрації здійснюється Замовником.
3.15. Організатор конкурсу має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання Інвестором зобов’язань, передбачених пп. 2.6, 2.8, 3.1., 3.3-3.4., 3.6 - 3.8., 3.13 умов конкурсу, або інших умов інвестиційного договору.
3.16. У разі невиконання Інвестором зобов’язань за інвестиційним договором за пропозицією організатора конкурсу або Замовника питання розірвання інвестиційного договору виноситься на розгляд Комісії.
3.17. Після розгляду Комісією та прийняття нею рішення організатор конкурсу повідомляє Інвестор а про:
- необхідність безумовного виконання умов інвестиційного договору протягом 30 календарних днів;
- терміни розірвання інвестиційного договору у разі неусунення Інвестором порушень його умов.
У разі неусунення Інвестором порушень умов інвестиційного договору протягом 37 календарних днів з дня направлення організатором конкурсу на адресу Інвестора, зазначену в інвестиційному договорі, повідомлення про розірвання, договір буде вважатись розірваним.
3.18. У разі усунення Інвестором порушень умов інвестиційного договору Інвестор листом повідомляє організатора конкурсу та Замовника про виконання фінансових зобов’язань та надає інформацію про фактичне виконання робіт згідно умов інвестиційного договору.
4. Конкурсна документація учасникам конкурсу видається за адресою: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, кім. 612, тел. 202-72-66, 202-76-78(понеділок – п’ятниця з 10:00 до 16:00) протягом 14 календарних днів з дня оголошення конкурсу при наявності документа, що підтверджує сплату учасником реєстраційного внеску. День опублікування оголошення про проведення конкурсу в ЗМІ вважається днем його оголошення.
5. Конкурсні пропозиції подаються учасниками конкурсу особисто або через уповноважених осіб протягом 14 календарних днів з дня оголошення конкурсу за адресою: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, кім. 612, тел. 202-72-66, 202-76-78(понеділок - п’ятниця з 10:00 до 16:00). День опублікування оголошення про проведення конкурсу в ЗМІ вважається днем його оголошення.
6. За отриманням роз’яснень та додаткової інформації щодо об’єктів інвестування звертатись за адресою: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, кім. 612, тел. 202-72-66, 202-76-78(понеділок - п’ятниця з 10:00 до 16:00).
Метро на Виноградар в 2026. Метро на Русанівські дачі в 2035 ？
Батько наш Бандера, Україна Мати...
Батько наш Бандера, Україна Мати...
Київ у травні вводить пластикову туристичну картку знижок «Сіti Card»
У травні Київ введе пластикову міську туристичну картку лояльності, яка надає численні привілеї та переваги туристам.
Про це повідомив керівник проекту «Сіti Card» в Україні Ігор Гриус.
«10-15 травня Київ введе туристичну пластикову картку «Сіti Card», яка буде продаватися у всіх туристичних місцях Києва, в аеропортах та вокзалах», — повідомив Гриус.
За його словами, до кожної картки буде додаватися буклет-путівник із головними визначними пам'ятками та музеями, ресторанами і готелями.
Керівник проекту повідомив, що завдяки цій картці туристи зможуть отримати знижки на проживання в готелях Києва від 10-ти до 20%, в ресторанах — від 10-ти до 30-ти та 10% — на проїзд у таксі та безкоштовний вхід до всіх музеїв Києва з можливістю отримати безкоштовні англомовні екскурсі.
До партнерів проекту наразі увійшли 70 організацій, 30 з яких будуть працювати для туристів безкоштовно.
Ігор Гриус також повідомив, що Київ стане першим містом, яке введе таку карточку. Компанія планує запустити аналогічні проекти в Одесі та Львові.
Як зазначив Дмитро Колос, директор товариства «Айлес Сіті кард» — компанії, яка здійснює в Україні цей проект, така карточка є «світовим знаком якості, бо туристи знають, що там приймають участь перевірені заклади, які надають туристам комфорт і якісний сервіс». За словами Колоса, такою карткою користуватися престижно.
У свою чергу, начальник управління туризму КМДА Тетяна Слишик зауважила, що зазначений проект проходить під егідою міської влади. Завдяки такій карточці Київ планує утримати минулорічні позиції відвідування іноземних туристів — 2 млн 800 тис. осіб.
На прес-конференції повідомили, що картки будуть продаватися і в режимі он-лайн, завдяки чому іноземний турист може заздалегідь забронювати в Києві готель. Картка терміном на три дні коштуватиме 200 гривень. На 7 днів — від 300 до 400 гривень.
http://ridna.ua/2013/04/kyjiv-u-travni- ... siti-card/
У травні Київ введе пластикову міську туристичну картку лояльності, яка надає численні привілеї та переваги туристам.
Про це повідомив керівник проекту «Сіti Card» в Україні Ігор Гриус.
«10-15 травня Київ введе туристичну пластикову картку «Сіti Card», яка буде продаватися у всіх туристичних місцях Києва, в аеропортах та вокзалах», — повідомив Гриус.
За його словами, до кожної картки буде додаватися буклет-путівник із головними визначними пам'ятками та музеями, ресторанами і готелями.
Керівник проекту повідомив, що завдяки цій картці туристи зможуть отримати знижки на проживання в готелях Києва від 10-ти до 20%, в ресторанах — від 10-ти до 30-ти та 10% — на проїзд у таксі та безкоштовний вхід до всіх музеїв Києва з можливістю отримати безкоштовні англомовні екскурсі.
До партнерів проекту наразі увійшли 70 організацій, 30 з яких будуть працювати для туристів безкоштовно.
Ігор Гриус також повідомив, що Київ стане першим містом, яке введе таку карточку. Компанія планує запустити аналогічні проекти в Одесі та Львові.
Як зазначив Дмитро Колос, директор товариства «Айлес Сіті кард» — компанії, яка здійснює в Україні цей проект, така карточка є «світовим знаком якості, бо туристи знають, що там приймають участь перевірені заклади, які надають туристам комфорт і якісний сервіс». За словами Колоса, такою карткою користуватися престижно.
У свою чергу, начальник управління туризму КМДА Тетяна Слишик зауважила, що зазначений проект проходить під егідою міської влади. Завдяки такій карточці Київ планує утримати минулорічні позиції відвідування іноземних туристів — 2 млн 800 тис. осіб.
На прес-конференції повідомили, що картки будуть продаватися і в режимі он-лайн, завдяки чому іноземний турист може заздалегідь забронювати в Києві готель. Картка терміном на три дні коштуватиме 200 гривень. На 7 днів — від 300 до 400 гривень.
http://ridna.ua/2013/04/kyjiv-u-travni- ... siti-card/
Метро на Виноградар в 2026. Метро на Русанівські дачі в 2035 ？
Батько наш Бандера, Україна Мати...
Батько наш Бандера, Україна Мати...