Киевский метрополитен

Станція «Дніпро» була запроектована як наземна відкрита, берегового типу. Як і на інші станції першої лінії, у 1947 та у 1952 роках був об’явлений конкурс, на який представлено кілька варіантів наземного павільйону - від монументально-помпезного, з багатоярусним об’ємом, який завершувався великою фігурою Сталіна (1947 р.), до більш стриманого, у класицистичному стилі, з використанням ордерної системи (1952 р.). Наразі виграв проект з мінімалізмом в архітектурі. В проектуванні брали участь два інститути: автори архітектурного рішення з інституту «КиївГіпротранс» - архітектори ЇМ. Гранаткін, П.Ф. Красицький, С.С. Крушинський; від інституту «УкрНііпроект» - С.С. Павловський, А.Ф. Ігнащенко. Конструкторська та інженерна частина розроблена конструкторами та інженерами Г. Фуксом, Л. Новоборським, Б. Ігнатюком. Робочі креслення виконані у лютому 1960 року.
Знайшлася робота і київським скульпторам: на завершеннях пілонів, від яких починався міст метро, було становлено дві скульптурні постаті - «Праця» («XX століття») у вигляді фігури робітника (скульптори Е.М. Кунцевич, Б.М. Карловський) та «Мир» - у вигляді жінки з голубами (скульптори Ф.А. Коцюбинський, К.А. Кузнєцов, І.С. Горовий). Існуючи скульптури з залізобетону встановлені у 1965 році, вони замінили первісні, які були виконані з оргскла і виявилися недовговічними.
За первісним задумом, станція передбачалася як тимчасова, на період зведення мосту через Дніпро, мала розташовуватися уздовж річки і мати один шлях з глухими тупиком. При цьому довжина платформи мала бути досить короткою, 105 м. В процесі опрацювання проекту станцію влаштовано як постійну з платформою у 124 м, яка переходить у мостовий шляхопровід.
Платформа станції передбачала перекриття тільки частково, накритий павільйон містився біля виїзду з пагорбу, решта платформи, до початку мосту, була відкрита. Це спричиняло певні незручності пасажирам у холодну погоду та під час опадів, тому у 1962 р. розглядали проект неопалювального павільйону легкого типу над відкритій платформі та двох критих переходів з платформи до сходів. Проте від цієї ідеї відмовилися через можливе погіршення сприйняття панорами дніпровських просторів та лівобережжя.
Пілони станції виконані з залізобетонних та цегляних конструктивних елементів, простір між несучими лінійними стінами заповнений склом, на архівних фото скрізь скло видно залізобетонний стовп-опору, який проходить по вертикалі скрізь увесь об’єм пілону і на поверхні є постаментом для скульптур.
Для оздоблення вестибюлю касової зали та сходів використано сірий полірований граніт Янцевського та Омелянівського родовищ, світлий інкерманський камінь.
У 1947 році, коли станцію вже задумали, на стінах передбачалося витесати написи "Від Центру" над північним виходом та "До Центру" - над південним. На робочих кресленнях, на пілонах біля скульптур люмінесцентними літерами є напис «Дніпро», але в натурі його встановлено не було, про що свідчать світлини станції після її спорудження. Напис був вміщений над бічними входами з боку Набережного шосе, але наразі він втрачений.
Станція "Дніпро" є самою високо розташованою відносно до рівня землі між станціями київського метро. Крім того, це одна з двох наземних станцій на теренах колишнього Союзу, яка має відкриту платформу. Друга подібна станція "Гоцирідзе" міститься в м. Тбілісі.
У 1970 році на бічному фасаді першого поверху наземного павільйону встановлено меморіальну дошку, присвячено понтонній переправі через річку Дніпр у 1943 р. Дошка виготовлена з граніту, на ній, крім напису - рельєфне зображення силуету понтону та емблема понтонних військ. Дошка символічно позначає «Історичне місце в районі мосту метро. 10 листопада 1943р. 3-я понтонна мостова бригада навела і утримувала перший понтонний міст, який забезпечив переправу військ 1- Українського фронту» — пам’ятку історії місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету київської міської ради депутатів трудящих від 27.01.1970 № 159.
На початку 2000-х років у вестибюлі касової зали, невелика територія була відведена під кафе, про яке нагадує вітраж на склі двері, виконаний у аплікаційній техніці, коли елементи візерунка вирізують з кольорової плівки і наклеюють на скло.