Переименования.

[Бодрый]

TANK, ти нам махрових россіянців - імперців не приписуй. Він не наш, а ВАШ

[vv]

а про фундуклеевскую даже вопрос не поднимали.....

Потому что Фундеклеев - колонизатор. А у нас сейчас на повестке дня - деколонизация (от греков). Понимать надо.

Памятник вернулся, ура!!!

[TANK]

TANK, ти нам махрових россіянців - імперців не приписуй. Він не наш, а ВАШ

С каких пор Кропивницкий стал кацапским? ты часом не сепаратор или как оно там?

В первую очередь - это меценат, давший Киеву такой толчек, что до самой революции доделывали его начинания. расчитка козьего болота и впервые создание проездов по низинам - его, водопровод - его, мощение улиц камнем - его, нынешний подол - его (Беретти он сам зарплату платил), ботсад - его, обсерватория - его, первый - цепной - мост - тоже его, первые городские (светские) гимназии (М и Жо) - его, универ красный - тоже его. По мелочам можно еще на 3 экрана перечислять, чего стоят только его краеведческие и исторические работы - 80% дореволючионной экспозиции музея истории Украины - это его национализированная в 19 году собственность. Точнее то, что те же гниды муравьевские не украли в 18.

Для того, чтобы мой город даже не увековечил, а просто вернул украденное красноперыми имя улицы - этого более чем достаточно.

[Бодрый]

TANK, ти нам махрових россіянців - імперців не приписуй. Він не наш, а ВАШ

С каких пор Кропивницкий стал кацапским? ты часом не сепаратор или как оно там?

Ти теж букву "Ф" загубив ? )

[TANK]

туплю... КропиФницкий?))

[Бодрый]

Столичній вулиці Лаврській повернуть стару назву

Комісія з найменувань ухвалила низку важливих рішень, які відновлять історичну справедливість і посилять символічний простір столиці.

У середу, 12 лютого, більшістю голосів було підтримано петицію про повернення вулиці Лаврській назви на честь гетьмана Івана Мазепи. З відповідним зверненням, яке зібрало необхідну кількість підписів, до Київради ще два роки тому звернувся житель столиці Андрій Лупак. Тепер рішення за киянами. Після громадського обговорення відповідне голосування має з’явитися у «Київ Цифровий».

Як розповів член Комісії з питань найменувань при Київському міському голові Тиміш Мартиненко-Кушлянський, шлях київської громади до цього закономірного та справедливого рішення був довгим.

«Абсолютно незаконне з погляду процедури та ганебне з точки зору моралі рішення Київради 2010 року про розподіл вулиці, ухвалене на прохання Кіріла Гундяєва (він же — „Патріарх Кіріл“), лишалось ганебною плямою на мапі нашого міста. Ми зробили перший крок до того, щоб змити цю ганьбу і повернути Києво-Печерську лавру на вулицю, названу на честь одного з її найбільших меценатів», — написав Тиміш на своїй сторінці у Facebook.

Нагадаємо, що вулицю Івана Мазепи перейменували на Лаврську за каденції президента Віктора Януковича. Зміна назви була пов’язана з анафемою, яку на початку 18 століття РПЦ наклала на гетьмана.

Тож під тиском Гундяєва та Януковича Київрада з порушенням регламенту прийняла у 2010 році рішення про перейменування більшої частини вулиці Мазепи на Лаврську. У січні 2025 року народний депутат Володимир В’ятрович надіслав меру Києва Віталію Кличку звернення від 25 парламентарів з різних фракцій із закликом повернути вулиці Лаврській історичну назву.

«Водночас частині вулиці Лаврської на відтинку від вулиці Добровольчих батальйонів до Наводницької площі, відповідно до рішення Комісії з найменувань, пропонується повернути історичну назву Новонаводницька вулиця. Це рішення має не менше значення, адже спрямоване на відродження історичного топонімічного середовища місцевості Наводничі», — зазначив Тиміш.

Він розповів, що у 1981 році Новонаводницьку вулицю ліквідували, приєднавши її до тодішньої вулиці Січневого повстання. Радянська влада трактувала питому історичну топоніміку Києва як «пережиток буржуазної минувшини», тому безжально зачищала унікальні київські назви.

«Якщо кияни підтримають таке рішення на громадському обговоренні, то ми повністю відновимо цілісність Наводницького топонімічного комплексу, який оригінально складався з Наводницької площі (існує), вулиць Старонаводницької (існує), Новонаводницької (вважається „зниклою“) та Новонаводницького провулку (існує)», — пояснив Тиміш.

За його словами, комісія також підтримала перейменування парку «Юність» у Солом’янському районі на честь всесвітньо відомого кінорежисера та художника Сергія Параджанова.

«Враховуючи, що парк міститься на вулиці Єреванській, ім’я Параджанова має потенціал не лише наповнити місцевість якісно новим змістом (на відміну від безликої „Юності“, яка взагалі незрозуміло як тут опинилась), а й творитиме особливий символічний зв’язок (Параджанов спочиває у Єревані)», — зазначив Тиміш.

Крім того, комісія підтримала присвоєння назв безіменним скверам:

Сквер на розі вулиць Богдана Хмельницького та Олеся Гончара пропонується назвати на честь Сергія Виноградського — видатного киянина та всесвітньо відомого українського науковця, чиє ім’я стоїть в одному ряду з найвидатнішими науковцями в галузі мікробіології.
Скверу на розі вулиць Герцена на Овруцької — сквер Імама Шаміля, на честь героя і лідера національно-визвольної боротьби народів Дагестану та Чечні від російського панування, який є символом свободи для всіх народів Північного Кавказу. Життя Шаміля безпосередньо пов’язане з Києвом.
Скверу по парній стороні вулиці Прорізної — Музичний сквер, у пам’ять про втрачений у вогні Другої світової війни унікальний закуток старого Києва — Музичний провулок.
https://vechirniy.kyiv.ua/news/108643/

[Бодрый]

Нові адреси Києва:
провулок Джорджа Орвелла на Сирці

Його знамениті романи «Колгосп тварин» і «1984» стали символами боротьби проти тоталітаризму та зберігають свою актуальність серед читачів у сучасному світі.

Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Також в межах дерусифікації змінив свою назву провулок Орловський в Шевченківському районі столиці.

Він виник у середині XX століття та спочатку мав назву 883-тя Нова вулиця. У 1953 році топонім змінив назву на честь російського міста Орел.

З метою дерусифікації київської топоніміки, ще у 2023 році провулок Орловський змінив свою назву на честь відомого англійського письменника, журналіста та есеїста Джорджа Орвелла.

Його справжнє ім’я було Ерік Артур Блер. Він народився 25 червня 1903 року в місті Мотіхарі в Індії на кордоні з Непалом, в родині британського колоніального службовця.

Окрім сина родина мала ще двох доньок: Марджорі, яка була на п’ять років старша за Еріка та Ейпріл, яка була на п’ять років молодша.

Коли Еріку виповнився рік, він разом із матір’ю та сестрою Марджорі переїхав до Англії.

У дитинстві хлопчик багато читав та виявляв палкий інтерес до літератури.

Початкову освіту Ерік здобув у школі св. Кіпріана (Істборн), де навчався з 8 до 13 років. Про цей період свого життя він згодом написав есе під назвою «Про радість дитинства…», яке вперше було опубліковано в журналі «Partisan Review» восени 1952 року, вже після смерті Оруелла.

У 1917 році він отримав іменну стипендію і до 1921 року відвідував Ітонський коледж, де його вчителем французької мови був Олдос Хакслі, майбутній автор відомого роману-антиутопії «Прекрасний новий світ».

Після завершення навчання коледжі, Ерік деякий час служив у поліції в Бірмі, але згодом вирішив стати письменником.

Свій майбутній псевдонім, який принесе його всесвітню славу, він придумав так: Святий Джордж — покровитель Англії, а Орвелл — це маленька річка на тихій півночі Англії.

Його першим відомим твором стала повість «Фунти лиха в Парижі та Лондоні» (1933), заснована на деяких фактах з автобіографії.

У 1936 році Орвелл взяв участь у громадянській війні в Іспанії на боці республіканців. Цей досвід сильно вплинув на його світогляд та відобразився у книзі «Данина Каталонії».

У 1938 році в Джорджа Оруелла був діагностований туберкульоз.

На початку II світової війни Оруелл хотів піти в армію, але не пройшов за станом здоров’я. Він вів антифашистську програму на BBC до 1943 року, а потім став літературним критиком у газеті Tribune.

У травні 1945 року вперше вийшла публікація Джорджа Оруелла «Нотатки про націоналізм», де він, зокрема, написав, що «кожен націоналіст здатний на найжахливішу нечесність, але водночас, оскільки вважає, що служить чомусь більшому, ніж він сам, він непохитно впевнений у власній правоті».

Творчість Орвелла значно вплинула на сучасну популярну та політичну культуру. У своєму есе 1945 року «Ви й атомна бомба» він увів у вжиток термін «холодна війна». Такі неологізми, як «поліція думок», «великий брат», «двомислення» та інші, часто використовуються при обговоренні тоталітаризму, цензури та авторитаризму.

У 1946 році він оселився на острові Джура. Коли в 1947 році за ініціативою Фрідріха фон Гаєка утворилося Товариство «Мон Пелерін», його співзасновник Карл Поппер порекомендував Оруелла до складу учасників.

Джордж Орвелл здобув популярність завдяки двом творам, написаним в останні роки його життя: політичній алегорії «Колгосп тварин» і роману-антиутопії «1984», у яких він зобразив тоталітарне суспільство. Ця книга стала класикою та вплинула на жанр фантастики, змусивши читачів замислитися про майбутнє та свободу.

«Найжахливіша самотність — це не та, що виникає, коли ти один, а та, що приходить, коли тебе не розуміють», — стверджував письменник

Драматично складалося й особисте життя Джорджа Орвелла. Ще у 1936 році він одружився з Ейлін О’Шонесі. Подружжя всиновило хлопчика, на ім’я Річард.

У 1945 році його дружина померла, що стало великим ударом для письменника.За декілька років Джордж одружується вдруге з Сонею Бравелл, проте через погіршення стану здоров’я Орвелла їм не судилося бути довго разом.

21 січня 1950 року Джордж Орвелл пішов з життя у віці 46 років. Вважається, що причиною смерті літературного діяча стала легенева кровотеча, яка виникла внаслідок важкої форми сухот.

Відповідно до його заповіту, письменника поховали у сільській парафіяльній церкві Всіх Святих у Беркширі. На надгробку висікли справжнє ім’я — Ерік Артур Блер.

Соня Орвелл успадкувала літературний архів чоловіка та пережила його на 30 років.

Творчість Орвелла стала відомою для читачів у колишньому СРСР з 1988 року, коли в журналах була опублікована «Ферма тварин». У той самий період було знято багаторічне табу з іншої антиутопії Дж. Орвелла — «1984», роману, який раніше в СРСР замовчувався, оскільки трактувався як антирадянський.

У 2009 році впливова британська газета «Таймс» оголосила роман «1984» найважливішою книгою, надрукованою за останні 60 років.

Сьогодні, навіть через 75 років після смерті письменника, його творчість залишається актуальною й донині. Його романи та есеї змушують задуматися про важливість свободи, правди та справедливості.
https://vechirniy.kyiv.ua/news/109003/

[Klovsky]

Щербакова - Щербаківського.
Орловський - Орвелла.
Римського-Корсакова - Римська.
Тихвінський - Тиврівський.
Новгородська - Новгород-Сіверська
Невська - Нивська тощо.
Перейменовують на схожі зі старими назвами?

[TANK]

Да, подбирают. Потому что народ без гугла вообще перестал понимать, о какой улице идет разговор.

ПС - все равно мой фаворит - фучика на чапека.

[AMY]

Памятник вернулся, ура!!!

Он никуда и не уходил.

[AMY]

Орловський - Орвелла.

Орловського на Орвелла. Им виднее (с)
https://kmr.gov.ua/sites/default/files/6430-6471.pdf

[ЛиС]

ПС - все равно мой фаворит - фучика на чапека.

Є ще провулок Карельский на провулок Фінський Одне з безглуздих - Двінська на Дністерська. Безглузде не в перейменуванні як такому, а у виборі назви, бо вже є вулиця Дністровська. Хоча чим саме Двіна завадила незрозуміло. Окрім рф і Білорусі вона ще й в Латвії тече, навіть гирло саме в Латвії знаходиться. Вже б на Даугавську в такому разі перейменували

[TANK]

ну туда же невскую на нивскую - понятно, что на нивках, но и невской она стала не из-за авторы, а по названию церкви шурика невского, в которую и упералась. церковь снесли, а улица осталась. но не выжила))