У генеральному плані, з оглядом на незадовільне транспортне обслуговування Троєщини через відсутність в районі метрополітену, признано за доцільне перетворити лінію швидкісного трамваю, що повинна була з'єднати цей житловий масив з житловими масивами Осокорки та Позняки, у Лівобережну лінію метрополітену.
Перша черга лінії пройде на лівому березі Дніпра з північної частини міста на південь вздовж вулиці Бальзака на Троєщині і перетне Проспект Ватутіна по шляхопроводу.
Лінія наземна довжиною 5,8 км з шістьма станціями. Довжина посадкової частини станції розрахована на зупинку шостивагонних составів і складає 126 м.
Станції і перегони наземні, закриті від вітру і опадів залізобетонними конструкціями. Розміщення станції і перегонів в плані і профілі прийнято з урахуванням існуючої і перспективної забудови району, а також інженерно-геологічних і гідрологічних умов. Всі шість станцій практично розміщені в межах транспортної магістралі швидкісного трамваю вздовж вул. Оноре де Бальзака. Суміжна забудова – житлові, адміністративні будинки, будівлі господарського та промислового призначення. Напрямок траси, місця розміщення станцій прийнято відповідно до розділу „Метрополітени”, генерального плану міста Києва.
На даній стадії проектування розроблена пішохідна система зв’язків із застосуванням твердого покриття.
Передбачена композиційна узгодженість з будинками та спорудами, що оточують станційні комплекси із врахуванням містобудівного значення місць розташування об’єктів метро.
Для рішення міських проблем, пов’язаних з спорудження відкритих наземних ліній метрополітенів, (та ураховуючи положення пункту 1 з ДБН В.2.3-7-2003) проектними розробками на стадії проект пропонується неординарне об’ємно-просторове рішення по спорудженню галерей наземної ділянки першої черги Лівобережної лінії метрополітену.
Схема майбутньої лінії
Це буде єдиний архітектурний ансамбль, збагачуючий містобудівне середовище та спроможний надавати людям комфорт і естетичну насолоду. Враховуючи це, привабливим варіантом є влаштування зон відпочинку з спортивними майданчиками, торгівельними закладами, підприємствами громадського харчування в безпосередній близькості від станційних комплексів по обидві сторони, що дасть можливість роз'єднати комерційну зону і зону відпочинку. З верхнього рівня станційних споруд можна буде милуватися чудовими видами на парки,озера, Русанівські та Воскресенські сади.
Комплекс повинен послужити гідним оформленням Лівобережної частини столиці та надати можливість Києву зайняти гідне місце в ряді міст, спроможних ставити та вирішувати містобудівні задачі на високому архітектурному та соціальному рівні і дасть місту «другу землю», «друге дихання», втілене у створенні синтезованих структур.
Запропоноване містобудівне та архітектурно-планувальне рішення лінії спроможне розвиватися як по вертикалі, так і по горизонталі, насищаючись новими функціями (перелік яких важко перерахувати – від торгівельних точок до виробництв, які не потребують великих запасів сировини) конструкція з часом поглине всю наземну частину.
В результаті місто, не втративши території, отримає рішення всіх вище перелічених проблем, а також додаткові площі, приносячи прибуток в міський бюджет та додаткові робочі місця.
Все це можливо реалізувати в системі існуючої житлової забудови та добре розвинутих систем міського наземного транспорту.
П’ять станційних комплексів лінії: ст. «Вул. Милославська», ст. Вул. «М. Цвєтаєвої», ст. «Вул. Сабурова», ст. «Т. Драйзера», ст. «Вул. “Каштанова», - запроектовані за єдиною конструктивною схемою: мають три рівні, острівні платформи, два вестибюлі.
Запропоноване планувальне рішення дозволяє уніфікувати всі технологічні блоки.
Вхід до вестибюлів, які розташовані на верхньому рівні, на станціях «Вул. М. Цвєтаєвої», «Вул. Сабурова», «Вул. Т. Драйзера» здійснюється з шляхопроводів, які перетинають станції в тому ж рівні.
На станціях «Вул. Милославська», «Вул. Каштанова» вхід до рівня вестибюлю - по запроектованих закритих галереях - містах, далі - по експлуатованій покрівлі платформи.
Комплекси всіх станцій закриті від вітру та атмосферних опадів. Передбачена система природної вентиляції.
В вестибюлях зовнішні огороджуючі конструкції із залізобетону з оздоблюванням зовні композитними панелями (ALUKOBOND) з утеплювачем, віконні прорізи в цих стінах заповнені блоками з алюмінієвого профілю з однокамерними склопакетами.
Покрівля з єврорубероїду, покладеного на утеплювач. Водозбір організований, зовнішній за допомогою системи „Максі”.
Внутрішні перегородки службових приміщень – цегляні, армовані. В центральній частині вестибюлю на покрівлі розміщено світловий ліхтар. Холодна зона відділяється від теплої тамбуром та вітражами з алюмінієвого профілю та склопакету.
Спуск із вестибюлю на платформенну частину здійснюється по сходах шириною 6,0 м та ліфтами. Платформна частина розміщується над рівнем землі на відм. 1,100 м. і огороджує конструкції з залізобетону з прорізами, заповненими блоками з алюмінієвого профілю зі склопакетами та жалюзійними решітками. Платформна частина, внаслідок природного провітрювання, холодна. Освітлення платформи в денний час при допомозі світлового ліхтаря і віконних прорізів. Покрівля з твердим покриттям з граніту та з електропідігрівом по залізобетонним плитам. Водозбір організований, зовнішній при допомозі системи „Максі”. В планувальних рішеннях вестибюлів розроблено чіткий розподіл пасажиро потоків на вхід і вихід. Розворот на 180° руху пасажирів із вестибюлю на платформу ліквідовано, завдяки чому створені комфортні умови для праці співробітників метрополітену. На станціях з рівня касових залів на платформну ділянку передбачені пасажирські ліфти, які забезпечують транспортування пасажирів в інвалідних візках, а також пасажирів з дитячими колясками і осіб, що їх супроводжують.
Службові та технологічні приміщення розміщені в рівні касових залів та в рівні платформи на продовженні посадкових платформ з обох боків. На всіх станційних комплексах передбачається встановлення елементів візуальної інформації (світлові показники, телеекрани, годинники, рекламоносії тощо).
Архітектурне рішення інтер'єрів базується не на абстрактній декоративності, а на виявленні естетичних якостей конструкцій і естетичній цінності оздоблювальних матеріалів. На станціях використані довговічні оздоблювальні матеріали – мармур, граніт, кольорові та перфоровані метали, фарбовані кольоровими емалями, елементи з нержавіючої сталі. Художні вітражі та панно, встановлені на кожній станції, чітко відображають її назву та колорит. В касових залах вестибюлів колони оздоблюються нержавіючою сталлю, підлога з шліфованого граніту темних тонів, стіни оздоблені полірованим гранітом світлих тонів. Сходи для спуску з вестибюлю на платформу вимощуються кованим (пиляним) гранітом з товщиною плит не менше ніж 60 мм. На посадковій платформі підлога також з шліфованого граніту. Шутц-лінія, яка є запобіжною на краю платформи з боку колії запроектована з керамічної покльованої плитки жовтого кольору. Така плитка дозволяє добре орієнтуватися навіть людям з обмеженими можливостями зору. Колони оздоблюються нержавіючою сталлю, стіни полірованим гранітом.
Вздовж платформи на покритті розміщується світлові ліхтарі. В денний час світловий ліхтар та вікна забезпечують освітлення та димовидалення з платформи. В нічний час платформенна ділянка освітлюється ліхтарями. По всій довжині платформ розміщені лави для відпочинку пасажирів, виконані з перфорованого нержавіючого листа. Форма та колір лав вибрані в єдиній композиції з архітектурним оздобленням станцій. Візуальна інформація розміщується на колонах посадкової платформи. В центрі платформ на глухих ділянках шляхових стін розміщені декоративні композиції, які розкривають назву станцій і збагачують їх інтер'єри, в вестибюлях на торцевих стінах запропоновані вітражі з просвітленням.
Станція «Проспект Ватутіна» конструктивно відрізняється від інших станцій лінії. Це пов'язано з рішенням використати існуючи конструкції естакади, на яку піднято рівень платформи. Вестибюлі розміщенні на рівні землі, що є традиційним рішенням наземних станційних комплексів.
Зв'язок між вестибюлями і посадковою платформою здійснюється за допомогою ескалаторів та ліфтів. В вестибюлях зовнішні огорожуючі конструкції з цегли товщиною 380 мм, облицьованої ззовні композитними панелями (ALUKOBOND) з утеплювачем, віконні прорізи в цих стінах заповнені вітражними алюмінієвими конструкціями з склопакетами. Внутрішні перегородки – цегляні, армовані. Платформенна частина розміщується над рівнем землі на естакаді. Огороджуючі конструкції з залізобетону з прорізами, заповненими блоками з алюмінієвого профілю з одинарним склом та жалюзійними решітками. Платформна частина внаслідок природного провітрювання холодна. Освітлення платформи в денний час при допомозі світлового ліхтаря, розміщеного на покрівлі, і віконних прорізів, а в нічний час промисловими ліхтарями. Покрівля з єврорубероїду по залізобетонним плитам. Водозбір організований, зовнішній при допомозі системи „Максі”. В СТП, та блоці допоміжних і технологічних приміщень, які розміщені в між колійному просторі в рівні платформи зовнішні стіни від колії з цегли з утеплювачем, внутрішні з цегли без утеплювача. Покрівля з єврорубероїду, покладеного на утеплювач по залізобетонним плитам. Водозбір організований, зовнішній при допомозі системи „Максі”. Архітектурні рішення і оздоблювальні матеріали прийняті згідно ДБН В.2.3-7-2003 „Метрополітени”. В касових залах вестибюлів колони оздоблюються нержавіючою сталлю, підлога з шліфованого граніту темних тонів, стіни оздоблені полірованим гранітом світлих тонів. На посадковій платформі підлога з шліфованого граніту. Шутц-лінія, яка є запобіжною на краю платформи з боку колії запроектована з керамічної покльованої плитки жовтого кольору. Така плитка дозволяє добре орієнтуватися навіть людям з обмеженими можливостями зору. Колони оздоблюються нержавіючою сталлю, стіни полірованим гранітом. По всій довжині платформи на покритті розміщується світловий ліхтар, виконаний в конструкціях із алюмінієвого профілю, заповнених армованим склом. В денний час світловий ліхтар та вікна забезпечують освітлення та димовидалення з платформи. В нічний час платформенна дільниця освітлюється промисловими ліхтарями. По всій довжині платформи розміщені лави для відпочинку пасажирів, виконані з перфорованого нержавіючого листа. Форма та колір лав вибрані в єдиній композиційній та кольоровій ідеї з архітектурним оздобленням всієї станції. Візуальна інформація розміщується на колонах посадкової платформи. Після підйому з вестибюлю на платформу ескалатором та ліфтами між холодною та теплою зонами запроектовано тамбур-шлюз. Частина його заповнення використана для розміщення вітражу, тематика якого розкриває назву станції та збагачує її інтер'єр. Також декоративні панно встановлюються в обох вестибюлях на торцевих стінах. Форма підшивки стелі надає можливість розташувати елементи інформації та освітлення в єдиному архітектурному стилі, який об'єднує рішення інтер'єрів усіх станцій лінії.
Перегони та пішохідні мости
Перегони між станційними комплексами розміщені на поверхні землі з різною шириною міжколійних осей. При примиканні до станційних комплексів ширина між колійних осей відповідна до ширини між колійних осей станцій, а десь на середині перегонів ширина звужується.
Конструкція перегонів передбачена у вигляді глухих дільниць, з природним провітрюванням, з залізобетонних складної форми елементів, які повторюють форму огороджуючих конструкцій станційних комплексів.
На дільницях галерей між станціями „Вул. Т. Драйзера” – „Вул. Каштанова”, „Вул. Каштанова” – „Проспект Ватутіна” згідно ДБН В.2.3-7-2003 „Метрополітени” розміщені евакуаційні виходи.
Покрівля на перегонах із єврорубероїду, покладеного на залізобетонне покриття.
На кожному перегоні для пішохідного зв’язку двох сторін вулиці запроектовані пішохідні мости, які розміщуються над перегонами.
Підйом на пішохідний міст здійснюється по сходовій клітці, а для маломобільної групи населення та пасажирів з дитячими колясками запроектовані ліфти.
Покриття підлоги на самому містку і східцях з морозостійкої керамічної плитки для підлоги.
Огороджуючими конструкціями сходових кліток та ліфтових шахт є вітражі з алюмінієвого профілю з заповнення тонованим армованим склом.
Пішохідна частина містків накрита фрамугами з алюмінієвого профілю з заповненням тонованим армованим склом.
По всій довжині покриття виконані отвори для природного провітрювання.
Водозбір на перегонах зовнішній організований по жолобам та водозбірним трубам.
При заїзді та виїзді з закритої частини перегону в тупиках станції „Вул. Милославська” і при заїзді в депо стіна в ґрунті та підпірна стіна облицьовуються гранітом.
Станція метро "вул. Милославська". Лівобережна лінія Київського метрополітену
Характеристика об'єкта:
Станція „Вул. Милославська” розміщена на сході стрілок перед заїздом в депо. Портальна стіна розділяє наземну частину станційного комплексу від підземної.
Вхід до вестибюлю здійснюється по накритому пандусу і відкритій з електропідігрівом покрівлі над платформою.
Зв'язок вестибюлю з платформою по відкритій сходовій клітині шириною 6,0 м з сходами для дитячих колясок.
Для осіб з обмеженою здатністю для пересування в кожному вестибулі встановлено ліфт.
Станція «Вул. Милославська» розташована в районі однойменної вулиці, кінцева. Для входу пасажирів на станцію і виходу із станції запроектовано пішохідний міст з вул. Бальзака.
Для оберту і відстою поїздів за станцією передбачено будівництво чотирьох колійних тупиків. Для з'єднання з електродепо споруджується двоколійна вітка.
Об'ємно-планувальні рішення
Планувальні рішення станції „Вул. Милославська”, набір службових та технологічних приміщень запроектовані відповідно до вимог ДБН В.2.3-7-2003 „Метрополітени”, побутові приміщення виконані згідно „СНиП 2.09.04-87* „Административные и бытовые здания”. У відповідності з вимогами ДБН В.2.3-7-2003 „Метрополітени” в окремих приміщеннях передбачено оздоблення стін і стель звукопоглинаючими матеріалами, що допускають, залежно від призначення приміщення, мокре або вологе прибирання та дезинфекцію згідно вимог діючих нормативних документів МОЗ України.
Проектом передбачено установлення візуальної інформації для пасажирів, підйомного обладнання (ліфтів) для осіб з фізичними вадами та пасажирів з дитячими колясками, лав для відпочинку пасажирів. Зв'язок між технологічними блоками здійснюється по коридорах, платформі і сходових клітинах.
Елементи пропускної спроможності станцій (АВЖ, турнікети, НДБК і т.п.) запроектовані у відповідності до даних щодо розмірів пасажиропотоків в годину „пік”, які надані інститутом „Київ генплан”, ВАТ „Київ проект”.
В зв'язку з тим, що ст. „Вул. Милославська” наземна, вона конструктивно відрізняється від підземної.
В вестибюлі зовнішні огороджувальні конструкції із залізобетону з оздоблюванням зовні композитними панелями (ALUKOBOND) з утеплювачем, віконні прорізи в цих стінах заповнені блоками з алюмінієвого профілю з однокамерними склопакетами.
Покрівля з єврорубероїду, покладеного на утеплювач.
Водозбір організований, зовнішній при допомозі системи „Максі”.
Внутрішні перегородки – цегляні, армовані в районі службових приміщень.
В центральній частині вестибюлю на покрівлі розміщено світловий ліхтар.
Холодна зона відділяється від теплої вітражами з алюмінієвого профілю та склопакету.
Спуск з вестибюлю на платформенну частину здійснюється по відкритих сходах шириною 6,0 м та ліфтами.
Платформенна частина розміщується над рівнем землі на відм. 1,100 м. огороджувальні конструкції з залізобетону з прорізами, заповненими блоками з алюмінієвого профілю з склопакетами та жалюзійними решітками. Платформенна частина, внаслідок природного провітрювання, холодна.
Освітлення платформи в денний час при допомозі світлового ліхтаря і віконних прорізів.
Покрівля з твердим покриттям з граніту та з електропідігрівом по залізобетонним плитам.
В СТП, та блоці допоміжних і технологічних приміщень, які розміщені в між колійному просторі в рівні платформи, зовнішні стіни від колії з цегли з утеплювачем, внутрішні з цегли без утеплювача.
Покрівля з єврорубероїду, покладеного на утеплювач по залізобетонним плитам.
Водозбір організований, зовнішній при допомозі системи „Максі”.
Архітектура станції
Архітектурні рішення і оздоблювальні матеріали прийняті згідно ДБН В.2.3-7-2003 „Метрополітени”.
В касових залах вестибюлів колони оздоблюються нержавіючою сталлю, підлога з шліфованого граніту темних тонів, стіни оздоблені полірованим гранітом світлих тонів.
Сходи для спуску з вестибюлю на платформу викладуються кованим (пиляним) гранітом з товщиною плит не менше ніж 60 мм.
На посадковій платформі підлога також з шліфованого граніту.
Шутц-лінія, яка є запобіжною на краю платформи з боку колії запроектована з керамічної покльованої плитки жовтого кольору. Така плитка дозволяє добре орієнтуватися навіть людям з обмеженими можливостями зору.
Колони оздоблюються нержавіючою сталлю, стіни полірованим гранітом.
По всій довжині платформи на покритті розміщується світловий ліхтар. В денний час світловий ліхтар та вікна забезпечують освітлення та димовидалення платформи. В нічний час платформенна ділянка освітлюється промисловими ліхтарями.
По всій довжині платформи розміщені лави для відпочинку пасажирів, виконані з перфорованого нержавіючого листа. Форма та колір лав вибрані в єдиній композиції з архітектурним оздобленням всієї станції.
Візуальна інформація розміщується на колонах та на стінах посадкової платформи.
В центрі платформи на глухій стіні шириною 6,0 м розміщена декоративна композиція з металоемалі, а в обох вестибюлях на торцевих стінах запропоновані вітражі з підсвітленням.
Будівельні рішення
Станція “Милославська” наземного типу запроектована як трьохпрольотна (по 6 м) споруда колонного типу на суцільній монолітній з/б плиті товщиною d=400d600 мм, заглибленою на 1,25 м нижче поверхні землі відповідно рівню головки рейки.
Плита має мінімальну межу вогнестійкості і максимальну межу поширення вогню по них REI 150 МО.
Верхня частина плити лотка відповідає відм.-0,550, метро (±0,000).
Під монолітним з/б лотком передбачено щебінь, утрамбований в ґрунт.
Гідроізоляція станційного лотка комплексна – FLEXIGUM по армованій бетонній підготовці d=150 мм.
Станція захищена від вітру та атмосферних опадів стінами з криволінійними рисами товщиною d=150 мм, з світовими отворами та пройомами для провітрювання.
Колони по станційним комплексам прийняті збірні перерізом 300х400 і 400х400 мм, котрі мають мінімальну межу вогнестійкості і максимальну межу поширення вогню по них RE 150 МО.
Міжколійна відстань на станціях – 12,9 м.
Платформна ділянка станції довжиною 126 м з кабельними підвалами висотою 2 м.
Плити платформи прийняті із збірного з/б ребристі товщиною d=300 мм, відмітка рівня чистої підлоги платформи відповідає відмітці 1,100 м, товщина підлоги d=100 мм.
Ширина платформи 10 м.
Середній проліт платформи перекритий збірною з/б арочною плитою з світовим отвором.
Крайні прольоти платформи збірними плитами з круглими порожнинами товщиною 220 мм, які мають мінімальну межу вогнестійкості і максимальну межу поширення вогню по них RE 150 МО.
Платформа зв’язана з вестибюлями двома сходинами шириною 6 м і двома пасажирськими ліфтами для людей з обмеженими фізичними можливостями.
По краях платформи розташовані бетонні сходи для евакуації пасажирів в тунель і для технічного обслуговування кабельного підвалу. Вестибюлі з блоком службових приміщень (БСП) розташовані по двох сторонах платформи.
Плити перекриття і балки в проекті прийняті з збірного залізобетону, плити перекриття ребристі товщиною 300 мм і 150 мм.
Вестибюлі в крайніх прольотах і блоки службових приміщень перекриті плитами з круглими порожнинами товщиною d=220 мм, середній прольот вестибюлю перекрито збірною залізобетонною арочною плитою з світовим отвором.
Сумісна тягова підстанція (СТП) по станційним комплексам запроектована із збірного залізобетону в двох рівнях по висоті, довжиною 72 м.
В нижньому рівні розташований кабельний підвал і акумуляторна, в верхньому рівні зал росподільчих пристроїв і венткамера.
Для технічного обслуговування приміщень СТП в різних рівнях передбачено металеві і залізобетонні сходи.
Поруч з СТП в верхньому рівні станційного комплексу розташована релейна довжиною 16 м.
СТП і релейна перекриті в крайніх прольотах, як весь станційний комплекс, плитами з круговими порожнинами. Середній проліт перекрито збірними арочними плитами які мають мінімальну межу вогнестійкості і максимальну межу поширення вогню по них REI 150 МО.
В станційному комплексі передбачена водовідливна установка з двома водозбірними приямками.
