http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39851418
Провадження : 22ц/790/5282/14 Головуючий 1-ї інстанції - Поліщук Т.В.
Справа № 2-643/6094/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : інші.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Ткаченко Г.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківській метрополітен» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківський метрополітен» до ОСОБА_2 про визнання суддю таким, що втратив право на безоплатне користування Харківським метрополітеном,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2014 року Комунальне підприємство «Харківський метрополітен» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання суддю таким, що втратив право не безоплатне користування Харківським метрополітеном з 01 січня 2011 року, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року визнано за ОСОБА_2 право на безоплатне користування метрополітеном у відповідності до п. 8 ст.44 Закону України «Про статус суддів», а також зобов'язано КП «Харківський метрополітен» припинити чинити йому будь-які перешкоди у безоплатному користуванні метрополітеном.
На виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_2 було видано технологічну карту (електронний ключ) для здійснення безоплатного проходу через автоматичні контрольно-пропускні пункти Харківського метрополітену.
У зв'язку з введенням в дію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закон України «Про статус суддів» втратив чинність з 07 липня 2010 року. Частина 8 ст. 44 Закону України «Про статус судді», що визначала право суддів на безоплатне користування на території України всіма видам транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі) також втратила чинність з січня 2011 року, а тому діючим законодавством не передбачено право суддів на безоплатне користування на території України всіма видами транспорту в тому числі і метрополітеном.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував в повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим та недоведеним, а також посилався на строк позовної давності.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі Комунальне підприємство «Харківський метрополітен» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В даному ж випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не відповідає цим вимогам процесуального закону.
Відмовляючи Комунальному підприємству «Харківській метрополітен» у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що останній пропустив строк позовної давності, оскільки Закон України «Про судоустрій і статус суддів», яким визначено, що закон України «Про статус суддів» втратив чинність з 07 липня 2010 року, а частина 8 ст. 44 Закону України «Про статус судді», що визначала право суддів на безоплатне користування на території України всіма видам транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі) втратила чинність з січня 2011 року, при тому, що позивач звернувся з позовом тільки 28 квітня 2014 року.
Однак, із такими висновками районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки ці висновки суперечать матеріалам цивільної справи та не ґрунтуються на законі.
Так, із зазначених позивачем Комунального підприємства «Харківській метрополітен» предмета та підстав позову вбачається, що предметом цивільно-правового спору фактично є припинення права судді ОСОБА_2 на безоплатне користування Харківським метрополітеном (а.с.1-3).
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Кожна особа має право на судовий захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є суддею господарського суду Харківської області.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 09 квітня 2010 року визнано за ОСОБА_2 право на безоплатне користування метрополітеном у відповідності до п. 8 ст.44 Закону України «Про статус суддів», а також зобов'язано Комунальне підприємство «Харківський метрополітен» припинити чинити ОСОБА_2 будь-які перешкоди у безоплатному користуванні метрополітеном (а.с.5-6).
На виконання вищеназваного рішення суду ОСОБА_2 Комунальним підприємством «Харківський метрополітен» було видано технологічну карту (електронний ключ) для здійснення безоплатного проходу через автоматичні контрольно-пропускні пункти Харківського метрополітену (а.с.8).
Судом також встановлено, що технологічною картою (електронним ключем) ОСОБА_2 користувався до квітня 2014 року, яка Комунальним підприємством «Харківський метрополітен» була заблокована у зв'язку з тим що діючим законодавством не передбачено право суддів на безоплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення.
Відповідно до ч. 8 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», яка діяла на час ухвалення Ленінським районним судом м.Харкова 09 квітня 2010 року рішення за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківський метрополітен» про право на безоплатне користування метрополітеном суддя мав право на безплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі).
Проте у зв'язку з введенням в дію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Закон України «Про статус суддів» втратив чинність з 07 липня 2010 року.
Частина 8 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», що визначала право суддів на безоплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), втратила чинність з 01 січня 2011 року.
Та обставина, що ОСОБА_2 користувався безплатно метрополітеном на підставі рішення суду не може свідчити про таке його право і в подальшому, оскільки вказане рішення судом було прийняте виключно на підставі діючого на той час закону України «Про статус суддів», яке на цей час, тобто на час виникнення спірних правовідносин, втратило силу і новим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» вказана пільга не передбачена, а тому колегія суддів приходить до висновку, що з втратою чинності закону України «Про статус суддів» припинено право суддів у тому числі і відповідача на безоплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення.
Тобто з огляду на закон України «Про статус суддів», діючий на той час, вказаним рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 09 квітня 2010 року тільки підтверджено право відповідача як судді на безоплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення, а не надане таке право у довічне користування.
Посилання ОСОБА_2 на те що і після прийняття нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» він не втратив право на безоплатне користування Харківським метрополітеном ні з 01.01.2011 року, а ні з іншої дати, оскільки існує рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09.04.2011 року є безпідставними, тому що пільги, які встановлювались для суддів законом України «Про статус суддів» не відносяться до особистих немайнових прав фізичної особи, якими вона володіє довічно.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За таких обставин з 01 січня 2011 року на правовідносини сторін поширюються положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими не передбачена будь-яка пільга для суддів на безоплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення.
З огляду на те, що пільги, які встановлювались для суддів законом України «Про статус суддів» не відносяться до особистих немайнових прав фізичної особи, якими вона володіє довічно і їх втрата у зв'язку зі зміною законодавства визначається Законом, тому положення ст. 267 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року не може бути визнане законним і обґрунтованим, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Харківській метрополітен».
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну Комунального підприємства «Харківській метрополітен» задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківський метрополітен» задовольнити частково. Визнати, що у ОСОБА_2 з 01 січня 2011 року припинено право на безоплатне користування Харківським метрополітеном з набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та втратою дії з цієї дати ч. 8 ст. 44 Закону України «Про статус суддів».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді: