http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12665848
РІШЕННЯ
Іменем України
05 жовтня 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Демидовська А.І.
при секретарі Беренок О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовами КП “Київський метрополітен” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-і особи: ТОВ “Кард-Сістем”, ТОВ “Ві-Ком, Інкорпорейтед”, ТОВ “Енвітек”, ВАТ “ЦКБ “Маяк” про визнання патенту на винахід №73855 недійсним;
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Київський метрополітен”, третя особа ТОВ “Кард-Сістем”
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2006 року позивачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Комунального підприємства “Київський метрополітен”, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю “Кард-Сістем” про захист прав власників патенту на винахід. 22 грудня 2006 року суддею Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І. відкрите провадження у справі.
Позивачі вважають, що відповідач без їх дозволу використовує в своїй господарський діяльності їх винахід тим самим порушує їх право власників на патент №73855 в зв'язку з чим просить стягнути суми збитків за неналежне використання останнього.
В ході розгляду справи в якості третіх осіб без самостійних вимог судом залучено на стороні позивачів ТОВ “Ві-Ком, Інкорпорейтед”, на стороні відповідача: ТОВ “Енвітек”, ВАТ “ЦКБ “Маяк”.
19 березня 2007 року суд у відповідності зі ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України, суд допустив до участі у справі Дніпровську транспортну прокуратуру в інтересах відповідачів.
В квітні 2007 року Комунальне підприємство “Київський метрополітен” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, треті особи: ТОВ “Кард-Сістем”, ТОВ “Енвітек”, ВАТ “ЦКБ “Маяк”, ТОВ “Ві-Ком, Інкомпоретед”, про визнання патенту на винахід за №73855 недійсним.
Позивач вважає, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності тому патент отриманий відповідачами є недійсним.
Відповідачі заперечують проти позову та вважають, що патент отриманий у відповідності з законодавством України.
В зв'язку з тим, що охоронну грамоту видає державний орган суд керуючись ст.33 Цивільного процесуального кодексу України за клопотанням позивача залучив до участі у справі в якості співвідповідача Державний департамент інтелектуальної власності МОН України.
На підставі частини 1 п.4 ст. 201 Цивільного процесуального кодексу України справа за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Київський метрополітен” була зупинена до вирішення іншої справи №2-2090-1/07 за позовом Комунального підприємства “Київський метрополітен” до ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
В ході розгляду справи №2-2090-1/07 за клопотанням позивача була призначена судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності, щодо відповідності винаходу за патентом №73855 умовам патентоздатності, а провадження у справі зупинено.
Розпорядженням Голови Солом'янського районного суду м. Києва вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Безіменній Н.В.
25 вересня 2009 року на адресу суду були повернуті матеріали цивільної справи №2-2090-1/07 з експертним висновком, якій присвоєний №2-127-1/09. Відповідно до ст.204 ЦПК України провадження по справі відновлено.
У грудні 2009 року КП “Київський метрополітен” доповнює позовні вимоги, додатково просить визнати за КП “Київський метрополітен” право користування (право попереднього користувача) автоматизованою системою управління пристроями пасажирської автоматики. Зобов'язати відповідачів утриматись від подальшого неправомірного втручання в діяльність КП “Київський метрополітен”.
04 лютого 2010 року у зв'язку з тим, що дані справи взаємопов'язані, випливають з одних правовідносин і їх розгляд в одному провадженні є доцільним, за клопотанням представника ОСОБА_1, відповідно до статті 126 ЦПК України об'єднане в одне провадження цивільну справу №2-59-1\10 за позовом КП “Київський метрополітен” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державного департаменту інтелектуальної власності України, 3-і особи: ТОВ “Кард-Сістем”, ТОВ “Ві-Ком, Інкорпорейтед”, ТОВ “Енвітек”, ВАТ “ЦКБ “Маяк” про визнання патенту на винахід №73855 недійсним, визнання права користування автоматизованою системою управління пристроями пасажирської автоматики, зобов'язаня утриматись від подальшого неправомірного втручання в діяльність КП “Київський метрополітен” з цивільною справою №2-90-1\09 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до КП “Київський метрополітен”, 3-я особа ТОВ “Кард-Сістем”, ТОВ “Ві-Ком, Інкорпорейтед”, ТОВ “Енвітек” про захист прав власників патенту на винахід, під №2-59-1\10.
В ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог відносно визнання патенту №73855 недійсним та уточнив позовні вимоги та просив суд: 1.Визнати за КП “Київський метрополітен” право користування (право попереднього користування) автоматизованою системою управління пристроями пасажирської автоматики. 2.Зобов'язати відповідачів утриматись від подальшого неправомірного втручання в діяльність КП “Київський метрополітен”.
Розпорядженням Голови Солом'янського районного суду м. Києва вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Демидовській А.І.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, суд встановив, що 15 червня 2000 року між Комунальним підприємством “Київський метрополітен”, іменований надалі “Замовник”(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ві-Ком, Інкорпорейтед”, іменоване надалі “Виконавець”(відповідач) був укладений договір №1506/2000.
Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання І етапу роботи “Розробка та провадження автоматизованої системи проходу пасажирів в метрополітен (АСПП)” в частині робіт у відповідності з протоколом №9-НГ від 28.04.2000р., затвердженим заступником голови Київської міської державної адміністрації головою комітету транспорту І.М.Салієм 17.05.00, та ТЕО “Автоматизована система проходу пасажирів в метрополітен”, затвердженим 22.09.99.
п.1.2 визначено, що технічні і інші вимоги до АСПП, що є предметом договору, визначені в технічних вимогах (Додаток №1).
п.1.4. Виконавець за результатами тендеру виконує роботи по розробці та впровадженню АСПП в якості системного інтегратора згідно протоколу №9-НГ від 28.04.00.
Згідно п.1.6. Виконавець зобов'язується виконати роботи по впровадженню АСПП в повному обсязі в частині робіт згідно розподілу по протоколу №9-НГ від 28.04.00 поетапно по окремим договорам.
п.1.7 встановлений термін виконання договору: дванадцять місяців з дати підписання договору.
п.3.1. передбачено, що перелік технічної продукції і документації до неї, яка передається виконавцем замовнику, визначається технічними вимогами (додаток №1) та технічним завданням на АСПП.
Відповідно до п.3.4. при завершенні підетапів робіт згідно з календарним планом (додаток №6) виконавець подає замовнику акт здачі-приймання технічної продукції з додатком до нього комплекту документації, передбаченої п.3.1. Даного договору.
Згідно п.3.5. Замовник протягом 20 днів з дня отримання акту здачі-приймання технічної продукції і звітних документів, означених в п.3.3 договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання технічної продукції або мотивовану відмову від її приймання.
Згідно п.7.2 договору виконавець гарантує, що на час передачі предмету договору права третіх осіб на території України не можуть бути порушені використанням предмету договору.
У відповідності з п.7.3. технічні рішення, створені в процесі виконання робіт за договором, захищені охоронними документами або у відношенні яких подані заявки на отримання патентів, вважаються власністю виконавця.
Згідно п.8 договору, сторони домовились, що у всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року №1540-06, який діяв на час правовідносин сторін, майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку із створенням і використанням винаходу, корисної моделі, промислового зразку, знаку для товарів і послуг, регулюються законами України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (3687-12), Про охорону прав на промислові зразки” (3688-12), “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (3689-12), цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Згідно частин 1-4 ст.9 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (3687-12), право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) достатньо ясно і повно. Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.
Якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.
01 вересня 2003 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які були співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Ві-Ком, Інкорпорейтед”, повідомив роботодавця про створення ними службового винаходу та надали повний опис (суть) винаходу.
Наказом від 05 вересня 2003 року, роботодавець відмовився від свого переважного права на подання до патентного відомства України заявки на одержання патенту на винахід, повідомив та дозволив винахідникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Скористатись своїм правом на отримання патенту на винахід. Попередив винахідників про переважне право товариства на придбання ліцензії щодо використання вищезазначеного винаходу.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скористались своїм правом та 22.10.2003 року подали заявку на отримання патенту на винахід за №2003109514, в результаті чого 15.09.2005 року отримали патент №73855 на винахід “Автоматизована система управління пристроями пасажирської автоматики та спосіб обміну даними в цій системі”.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання патенту на винахід №73855 недійсним.
В ході розгляду справи були збільшені позовні вимоги в яких позивач просив суд: 1.Визнати патент №73855 недійсним; 2.Визнати за КП “Київський метрополітен” право користування (право попереднього користування) автоматизованою системою управління пристроями пасажирської автоматики. 3.Зобов'язати відповідачів утриматись від подальшого неправомірного втручання в діяльність КП “Київський метрополітен”.
Остаточні позовні вимоги позивач це: 1.Визнати за КП “Київський метрополітен” право користування (право попереднього користування) автоматизованою системою управління пристроями пасажирської автоматики. 2.Зобов'язати відповідачів утриматись від подальшого неправомірного втручання в діяльність КП “Київський метрополітен”.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ст.1 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (3687-12), винахід (корисна модель) результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; патент на винахід різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.
Відповідно до ст. 6 Закону правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.
Згідно ст. 7 Закону Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.
До отримання відповідачами патенту на винахід їхня заявка за №2003109514 пройшла формальну та кваліфікаційну експертизу в державній установі. За результатами експертиз було встановлено, що заявлений винахід відповідає умовам патентоздатності.
Окрім того під час розгляду справи, судом була призначена судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності, щодо відповідності винаходу за патентом №73855 умовам патентоздатності.
Експертом КНДІСЕ у висновку №10360 від 17 вересня 2009 року було встановлено, що винахід за патентом №73855 “Автоматизована система управління пристроями пасажирської автоматики та спосіб обміну даними в цій системі” з урахуванням відомостей що містяться у матеріалах справи але без урахування відомостей, що їх містять патенти ЕР №0163507, ЕР №0063026, ЕР №0465456, GВ №1372180, US №5514857, US №3748441, DE №3221235, переклади яких не надані на клопотання експерта, відповідає умовам патентоздатності, а саме критеріям новизни та винахідницького рівня.
Згідно частини 2 ст.28 Закону, патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
Відповідно частини 1, 2 ст.31 Закону будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання винаходу (корисної моделі), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування). Право попереднього користування обмежується тим обсягом використання тотожного заявленому винаходу вирішення, яким воно було на дату подання заявки.
Тобто підставою для визнання за позивачем право попереднього користування є відповідні данні підтверджуючи, що позивач використовував в своєї діяльності з комерційною метою запатентований винахід, або підтвердження того що він зробив значну і серйозну підготовку для такого використання та обов'язково повинна бути така ознака, як тотожність з заявленим винаходом.
В ході розгляду справи позивач не надав жодного належного доказу, що підтверджують, що він до дати подачі відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 заявки №2003109514 на отримання патенту №73855 використовує це технічне рішення або здійснив значну і серйозну підготовку для такого використання.
Пояснення позивача КП “Київський метрополітен” та третіх осіб:ЗАТ “Енвітек”, ТОВ “Кард-Сістем” що ними протягом 1998-2000 року були сформовані всі технічні рішення по автоматизованій системі проходу пасажирів, складовою частиною якої є автоматизована система управління пристроями пасажирської автоматики, спростовуються тим, що позивач в 2000 році уклав відповідний договір №1506/2000 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Ві-Ком, Інкорпорейтед” для розробки та провадження автоматизованої системи проходу пасажирів в метрополітен (АСПП).
Окрім того судовим експертом встановлено, що із статті В.Є Каданцева, який в свою чергу представляє інтереси третьої особи ЗАТ “Енвітек” “CAN і автоматизація в промисловості”, не відома жодна із сукупностей ознак двох незалежних пунктів формули винаходу за патентом України №73855. Тобто це ще раз спростовує посилання позивача та третьої особи ЗАТ “Енвітек”, що вони до дати подачі заявки зробили значну і серйозну підготовку для використання патенту.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи є припинення дії, яка порушує право.
В судовому засіданні представники позивача, на вимоги суду, не надали жодного доказу підтверджуючи, що відповідачі будь-яким чином втручаються в його діяльність, а також не змогли пояснити, які саме дії відповідачів позивач вважає втручанням в його діяльність.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства “Київський метрополітен”, треті особи: ТОВ “Кард-Сістем”, ТОВ “Ві-Ком, Інкорпорейтед”, ТОВ “Енвітек”, ВАТ “ЦКБ “Маяк” про захист прав власників патенту на винахід підлягають задоволенню із наступних підстав.
Як зазначалось вище ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками патенту на винахід за № 73855 “Автоматизована система управління пристроями пасажирської автоматики та спосіб обміну даними в цій системі”.
Як вбачається з матеріалів справи в вересні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, через своїх представників патентних повірених ОСОБА_6, ОСОБА_7 звертались до керівництва КП “Київський метрополітен” про урегулювання питання відносно використання в своїй діяльності патенту №73855, а саме з пропозиціями припинення використання прав ІВ, що належить Позивачам або, щодо підписання відповідних договорів(ліцензійних угод) із власниками патенту на законне використання таких прав в майбутньому.
КП “Київський метрополітен” відмовився укласти ліцензійний договір з позивачами мотивує тим, що між КП “Київський метрополітен” з ОСОБА_1, ОСОБА_2 У цивільних правовідносинах не знаходиться.
У відповідності з ст.ст.424, 464 ЦК України законодавець надає виключне право винахіднику на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; дозволяти використання іншим особам(видавати ліцензії); перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка та інші майнові права.
Судом встановлено, що відповідач Комунальне підприємство «Київський метрополітен» з 1 грудня 2005 року на час розгляду справи використовує в своїй господарській діяльності автоматизовану систему пристроями пасажирської автоматики власниками патенту на який належить позивачам у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Це підтверджується наданими доказами та поясненням сторін третіх осіб, так Комунальним підприємством “Київський метрополітен” в якості доказу було надано звіт Державного підприємства “Український інститут промислової власності” затверджений 12 лютого 2007 року в якому робиться порівнювальний аналіз винаходу за патентом України №73855, та об'єктів, що використовується Київським підприємством “Київський метрополітен” в автоматизованій системі проходу пасажирів.
В порівняльній таблиці вказані ознаки запатентованого винаходу, які використовуються відповідачем в своїй діяльності.
Суд критично ставиться до даного звіту так в переліку документів використаних для порівняльного аналізу немає договору №1506/2000, додатків до нього (технічного завдання, технічних вимог, інше.)
п.1.2 договору визначено, що технічні і інші вимоги до АСПП, що є предметом договору, визначені в технічних вимогах.
Даючи оцінку технічним завданням та технічним вимогам суд приходить до висновку, що в них викладені не дістаючи ознаки які викладені в звіті як такі, що не використовуються КП “Київський метрополітен”.
Суд також критично оцінює показання відповідача в яких він вказує, що деякі роботи були зроблені іншими організаціями ЗАТ “Енвітек”, ТОВ “М-Карт”, ВАТ “ЦКБ “Маяк”, ЗАТ “КОТС”.
Так наприклад в переліку робіт, які виконані іншими особами відповідач вказує, всі каси станцій обладнано серверами вестибулів та автоматизованими робочими місцями старшого касира, 289 автоматичних контрольних пунктів обладнані рідерами безконтактних карток, створені локальні інформаційні мережі в усіх вестибулях станцій та загальна комунікаціна мережа АСПП.
Ці твердження відповідача спростовуються актами приймання-передачі робіт (обладнання), які є невід'ємною частиною договору №1506/2000. Так в акті №9 до договору КП “Київський метрополітен” прийняв від ТОВ “Ві-Ком, Інкорпорейтед” вищеперелічені роботи.
Критично суд оцінює показання представників третіх осіб. Дані особи не входять до структури Київського підприємства “Київський метрополітен” тому не можуть дати правдиву оцінку використання останнім патенту на винахід №73855.
Згідно п.2 ст.34 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», в разі порушення прав власника патенту, він має право вимагати стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи, відшкодування моральної шкоди, вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.
Ця норма дублюється статтями 22, 23 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Позивачами надано висновок спеціалістів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України за № 2517 від 02 червня 2006 року з яким погоджується суд, яким встановлено розмір збитків, нанесених власникам патенту України на винахід №73855 в результаті неправомірного використання КП “Київський метрополітен” винаходу “Автоматизована система управління пристроями пасажирської автоматики та спосіб обміну даними в цій системі” за період від 22 жовтня 2003 року до дати складання висновку, який склав 300 970 грн.
Відповідно до ст.79 Цивільного процесуального кодексу України, Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Керуючись ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати
На підставі викладеного та керуючись ст. Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 11, 16, 22, 420, 421, п.1-3 ст.424, 431, 432, 464 Цивільного кодексу України, ст.ст.28, 34, 35 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; ст.ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212-214, 215 Цивільного процесуального кодексу України суд
ВИРІШИВ:
В позовних вимогах Комунального підприємства “Київський метрополітен” до ОСОБА_5 та ОСОБА_2, треті особи: ТОВ “Кард-Сістем”, ТОВ “Енвітек”, ВАТ “ЦКБ “Маяк”, ТОВ “Ві-Ком, Інкомпоретед” відмовити повністю.
Позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_2, треті особи: ТОВ “Кард-Сістем”, ТОВ “Енвітек”, ВАТ “ЦКБ “Маяк”, ТОВ “Ві-Ком, Інкомпоретед” про захист прав власників патенту на винахід задовольнити.
- Зобовязати Комунальне підприємство "Київський метрополітен" припинити порушення прав власників патенту України на винахід за № 73855 .
Заборонити Комунальному підприємству "Київський метрополітен" подальше використання винаходу, що захищений патентом України на винахід за № 73855.
Стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь:
ОСОБА_5: 150 485грн. заподіяних збитків; 5 000грн. витрат на правову допомогу адвоката; 2328 грн. 49 коп. витрат на правову допомогу; 850 грн. державного мита; 15 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.
ОСОБА_2: 150 485грн. заподіяних збитків; 5 000грн. витрат на правову допомогу адвоката; 2328 грн. 49 коп. витрат на правову допомогу; 850 грн. державного мита; 15 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення суду або отримання копії рішення.
