lpftv з skyscrapercity та
http://kiev.vgorode.ua/news/106132/ а також
http://questrum.livejournal.com/283650.html
http://www.streetfilms.org/interview...penalosa-long/
[right]
http://forum.metropoliten.kiev.ua/album ... c_id=10020[/right]
Місто-мрія за три роки: лекція Енріке Пеньялоси (мера Боготи в 1998-2001) в Києві
Коли в 2011 році міжнародний конкурс щодо концепції благоустрою центру Києва виграли колумбійські архітектори,
багато хто крутив пальцем біля скроні. Як, Колумбія, наркомафія, відстала країна - і вони будуть говорити,
як нам облаштувати площу перед Лаврою і пагорби над Дніпром. Мало хто вник, чому виграли колумбійці,
але ж причина - в кардинальних змінах, які трапилися в столиці країни Боготі за минулі 15 років.
Їх ініціатор, мер міста в 1998-2001 роках Енріке Пеньялоса, який зробив революцію з транспортом та благоустроєм міста,
22 березня 2012 прибув до Києва на запрошення міської влади і прочитав публічну лекцію в Будинку архітектора.
Зал був переповнений, виступ Енріке кілька разів переривали бурхливими оплесками.
Про ідеальне місто
Сьогодні наше місто може виглядати так, як би ми хотіли його бачити.
Легко запитати людей, якою б вони хотіли бачити свою квартиру - колір стін, меблі та інше.
Але спробуйте запитати людей, яким би вони хотіли бачити місто.
Відомий урбаніст Ян Гейл каже: «Хороше місто те, де люди хочуть вийти на вулицю». Ми повинні гуляти, але аж ніяк не для виживання,
а щоб бути щасливими. Тротуари 10-метрової ширини очевидно краще, ніж 2-метрові - але це ніяк неможливо довести науково.
Як, наприклад, якої висоти в цьому залі повинна бути стеля.
Місто, доступне для вразливих категорій громадян, - дітей, людей похилого віку, інвалідів, - буде приємне для всіх. Але міста планують дорослі люди на автомобілях.
Широка магістраль насправді - це паркан. Ми обмежені, це простір для автомобілів, але не для людей. Міста були розвинуті і до появи автомобілів.
Там спілкувалися, звучала музика. Нині найуспішніші міста світу ті, де мало машин - і це можливо. Це Нью-Йорк, Париж, Лондон.
До кінця ХХ століття ми зрозуміли помилку минулих 80 років автомобілізації - ми дали автомобілям більше можливостей мобільності, ніж людям.
Тротуар - найважливіший елемент демократичного міста. У робочий час і багатий, і бідний йдуть по ньому.
А у вільний час, коли багаті мають безліч можливостей для розваг, бідні можуть або сидіти вдома перед телевізором, або вийти на пішохідний простір.
Для колумбійців важко потрапити в інші країни, отримати візи. В кінцевому результаті ми отримуємо дозвіл на відвідування іншої країни, але ніяк не право.
Якщо ми ввійдемо в чужий будинок, в чужу садибу - нас можуть убити. І єдиний простір, який ми маємо, - це пішохідна доріжка.
Пішохідні вулиці, широкі тротуари: половина Бродвею відібрана у автомобілів. Різниця в розвиненості міст аж ніяк не в метрополітені або швидкісних автошляхах.
Найгірше - це підземні переходи для пішоходів. Машини заганяйте під землю!
Пропускна здатність для машин на швидкісній дорозі та на проспекті зі світлофорами майже однакова при синхронізації світлофорів.
Живучи в місті, ми проводимо вдома тільки час сну. Місто - це інструмент щастя.
У студентські роки ми жили в Парижі. Одна кімната на 20 чоловік, туалет в коридорі - але у нас був Париж, з його парками, музеями, вулицями ...
Про Боготу
У Боготі багато бідних, це місто має понад 7,5 млн. мешканців, з великою щільністю населення.
Ми побудували 24-кілометрову дорогу для пішоходів і велосипедистів.
І спочатку будували саме пішохідні доріжки, а машини в цей час їздили по бруду.
Так, велосипеди вимагають інфраструктуру. Часом існує думка, що велосмуга - якась надмірність.
Але 50-кілометрова велодоріжка покращила якість життя - насправді недорого зробити місто для людей, для дітей.
Нині в місті побудовано 400 кілометрів велосмуг (при мені - 250 км.), Частину з них прокладено і на сільських дорогах в передмістя.
У Боготі ми зробили центральний проспект пішохідним: 35-кілометрову зелену дорогу, з'єднавши багаті й бідні райони.
Щонеділі ми закриваємо 120 кілометрів автодоріг - ними користуються тільки пішоходи та велосипедисти.
У місті був проведений референдум, де 64% мешканців міста вирішили,
що 1-й четвер лютого у нас - день без автомобілів. 99% мешканців в цей день ними не користуються.
Більшість великих парків у містах були створені державою, потім навколо них формувалося місто.
Ми перетворили 10 гектарів гольф-клубу, дуже престижного, в громадський парк.
Незважаючи на опір дуже серйозних людей міста і країни. Найскладніше - прибрати автомобілі з тротуарів.
Я був ворогом народу № 1, коли робив це. 80% населення виступало проти мене, я навіть дітей відправив в Канаду тоді.
Але коли мій термін закінчився - у мене був найвищий рейтинг за всю історію міста.
Перші місяці були протести, ми намагалися донести майбутній ефект за допомогою рекламних роликів.
Люди високого доходу постраждали від наших реформ, а бідні часом були настільки бідні, що підлаштовувалися під багатих.
На жаль, коли всі проти вас - це нераціонально. Бідних більше цікавило як вижити. Але люди міняються тоді, коли проживають щось нове.
Про проблеми заторів
Потрібно зрозуміти, що ми не можемо запропонувати вирішення транспортної проблеми, поки не вирішимо, яким буде місто.
А для цього ми повинні знати, як там жити. Адже місто - це засіб життя. Ось, наприклад, дитина в 3 роки відстрибує на окрик «Обережно, машина!»
Ми вважаємо, що це нормально. Це коли птахи навчають пташенят літати - але деякі з них падають у воду, де їх з'їдають крокодили.
І до якогось часу птахи стали сприймати це як норму ...
У країнах що розвиваються запитують: як зменшити затори. У розвинених: як знизити використання автомобілів.
Зменшувати затори будівництвом нових доріг - як підливати масла в вогонь.
Навіть якщо автомобілів не стає більше, збільшується кількість поїздок, їх довжина.
Якщо вкласти гроші тільки в дороги - буде біда. Ми обмежили рух автомобілів і вклали гроші в прекрасні школи в бідних районах, в бібліотеки.
Це як храми - місто насправді відображає цінності суспільства. Нині в бібліотеки ходить більше 400 000 мешканців Боготи.
Про паркування
Мене майже вигнали з посади мера, коли я почав боротися з паркуванням на тротуарах.
Мені говорили: «Не будь ворохобний, всім вистачить місця для паркування, і люди між машинами пройдуть».
Але ж тротуари - це не тільки місце, де ходять з пункту А в пункт Б, це родичі парків, а не вулиць.
На тротуарах грають, спілкуються, цілуються. Робіть тротуари такими широкими, наскільки це можливо.
І тротуари повинні продовжуватися на перехрестях в одному рівні, без сходинок - це автодороги повинні перериватися тротуарами, а не навпаки.
Я не проти автомобілів - просто ми неправильно їх використовуємо. Це прекрасно відправитися на авто за місто,
в гори та інші прекрасні місця і мати можливість зупинитися там, де нам приємно і цікаво. Важливо, щоб були орендні автомобілі.
Нині у центрі Лондона стоянка заборонена біля нових будинків, тільки під ними, але ніяк не на поверхні.
Потрібні високі податки на використання машин, а не на їх продаж. І розвивати можливості громадського транспорту.
Податки на бензин повинні йти на розвиток громадського транспорту.
Про ПАРКИ
Парки - це першочергове в місті. В них люди зустрічаються як рівні. І президент корпорації, і службовець, який розносить каву. І в парку, і на тротуарі.
Ми будували в бідних районах якомога більше парків, футбольних полів і з точки зору зниження злочинності це виявилося набагато ефективніше,
ніж будівництво поліцейських відділків. Молодь повинна була отримати заняття, альтернативу кримінальним діянням.
Зараз в Чикаго, найбільш капіталістичному місті світу, в самому центрі міста йде справжня війна.
Там розташований аеропорт «Мейнсхілл», де сідають приватні літаки. Але мер домігся, щоб аеропорт зробити парком.
Він сказав: «Я проїду бульдозером по ваших літаках». Хтось літаки прибрав, решта примусово поїхали.
Про ТОРГОВІ ЦЕНТРИ
У деяких містах я запитую консьєржа готелю: Куди можна піти щоб поспілкуватися з людьми? - «В торговий центр», - відповідають мені.
Але торгові центри не повинні замінювати парки - в них бідним незатишно. До того ж, всі ТРЦ в усьому світі однакові - але хіба їх хочуть побачити туристи саме в цьому місті?
Чи приїдуть вони туди ще раз?
Важлива не висота будівель - набагато важливіше, що знаходиться в них на першому поверсі.
Чи створює ця будівля суспільний простір. А вже друге питання, скільки в неї поверхів 3 чи 60.
Про Площі
Важливі площі без автомобілів. Подорожуючи, ви хочете побачити багато цікавого, але не автомобілі.
Фотографи спеціально знімають вулиці рано вранці, коли їх немає, будь-який турист намагається, щоб автомобілів не було в кадрі.
Наприклад, в Діснейленді насправді тільки 3% часу відвідувачі проводять на атракціонах, весь інший час просто гуляють.
Про МІСТА з великими річками
Міста з великими річками насправді мають значні переваги - краще розвивається громадський транспорт.
У цьому вам пощастило і ви можете багато чого змінювати в генплані: будуйте мости тільки для громадського транспорту та пішоходів.
Насправді не важливо, скільки мостів - ними не вирішити проблему пробок.
Про НАБЕРЕЖНІ
Не можна дозволяти приватизацію прибережних ліній і організацію приватних пляжів. Коли річка йде через місто - це робить вас щасливими.
Неприпустимо, коли дороги йдуть вздовж річок. Їх дуже люблять будувати інженери - адже тоді не потрібно перехресть.
У Києві зробили ту ж помилку - Набережне шосе. У світі знищують дороги вздовж річок, а в Києві розвивають.
З 2000-го року в Парижі автодорогу по набережній стали закривати в певний час, нині йде дискусія, щоб закрити її назавжди.
У Данії відкрили річку, яка йшла по місту в колекторі. У Сеулі витратили 9 мільярдів доларів, щоб зруйнувати подібну дорогу.
У Бостоні 24 мільярди доларів пішло на ліквідацію естакадної траси. У нас в Боготі немає річки - ми взяли зрошувальний канал і зробили його річкою з пішохідною зоною.
ПРО ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Часто громадські організації просто проти - і дуже складно, щоб вони підтримали якісь проекти.
Я намагався залучити організації велосипедистів, пішоходів, ми виділяли їм гроші.
У США будь-яка важлива тема йде від громадських організацій. Важливо, щоб вони щось пропонували, а не просто протестували.
Про Ризик від ВЕЛИКИХ СПОРТИВНИХ ЗМАГАНЬ
Їх проведення вимагає багато грошей, будуються великі будівлі, які потім можуть виявитися марними.
Грецька криза почалася в тому числі через витрати на олімпійські ігри в Афінах. А у Ванкувері, де проходила олімпіада,
нові будівлі не дозволяють будувати з великими стоянками - але вимагають, щоб були машини загального користування,
що належать будівлям. У Ріо до чемпіонату світу з футболу будують 4 траси для швидкісних автобусів.
Про КИЇВ
Київ прекрасне місто, але найбільша проблема тут - машини на тротуарах. Перед тим, як я прибрав в Боготі машини з тротуарів,
у мене було чорне волосся (нині він сивий - Г.М.). Через 50 років у Києві не буде жодної машини на тротуарі, це точно.
Як скоро це трапиться - залежить від вас.
У транспорті не все вирішується грошима. Насправді більше грошей - більше пробок. Щільність населення в Києві невелика,
але нині чимало населення прагне перебратися в передмістя - значить, місто стає некомфортним. Багато хто хоче виїжджати із Києва.
Щільність населення можна збільшувати без високих будівель. А мала щільність населення підвищує вартість проїзду.
Ось звичайний київський двір - неприємне місце, все заставлено машинами. Як краще прибрати машини з тротуарів у Києві?
Не потрібно прибирати відразу, досить спочатку очистити кілька вулиць. І не просто прибрати машини - а перебудувати тротуари, щоб були гарні,
щоб всі захотіли те ж саме. Я спілкувався в Києві з однією важливою людиною з приводу виділених смуг для громадського транспорту,
так він сказав: «Це потрібно закон приймати, Верховна Рада ...» Але ж за законом на тротуарах паркуватися не можна, тут потрібні не рішення - а дії.
У Києві, можливо, можна зробити автобусну лінію з Троєщини в центр міста. Зробити виділену автобусну смугу.
Також в районі багато простору є автостоянками - їх можна зробити скверами.
Про велосипеди
У Данії та Нідерландах 40% населення їздить на велосипедах, ще 40% - на громадському транспорті.
У Гонконзі, Токіо, Цюріху громадський транспорт один з кращих. У Нью-Йорку це в основному Манхеттен.
Багато людей думають, що я дуже екологічний. Але ні, я просто хотів створити рівність. Бідна людина на велосипеді в Боготі економить близько 20% місячного бюджету.
Можна дуже недорого послужити бідним людям. Чому в Голландії велосипедів більше, ніж в Іспанії, хоча в останній клімат краще?
Мільярдер в Голландії готовий їздити разом з бідним на одній велосмузі або в одному автобусі.
ПРО ГРОМАДСЬКИЙ ТРАНСПОРТ
У вас широкі дороги, варто було б очікувати виділені смуги для громадського транспорту. У Лондоні 1800 км залізниці і метро, але якщо взяти 1 млн людей,
то більше перевозять автобуси. У 1940-х роках було багато трамваїв, але згодом виник стереотип, що трамваї для бідних.
Нині вони знову престижні - французи почали робити їх красивими. Наша система ТрансМіленіо перевозить більше пасажирів, ніж більшість ліній метро.
Машини за 100 000 доларів можуть стояти в пробках - а автобуси пролітають повз. В Гуанжоу також зроблено автобусне метро.
А якщо вулиці зовсім вузькі - то там в першу чергу робляться смуги для пішоходів та громадського транспорту і лише згодом, і можливо, для приватного.
Наземний транспорт краще, ніж метро - не варто людей запихати під землю.
Про головне політичне питання МІСТА
Є конфлікт за простір між автомобілями, громадським транспортом, велосипедами, пішоходами - це найголовніше політичне питання.
Як розподілити вуличний простір - найцінніший ресурс міста. Це і є найголовніше політичне питання міста - розподіл простору.
Це питання не технічне - а саме політичне, оскільки тут немає природного балансу. Насправді це не питання грошей або технологій.
Це політичні витрати.
Автобус перевозить 80 людей, автомобіль - одного, так значить автобус повинен мати в 80 разів більше прав на дорозі.
У кращих містах світу використовується громадський транспорт. Необхідно обмежувати використання автомобілів.
Так чи інакше, але пробки залишаться - в Лондоні, наприклад, беруть плату за в'їзд в центр міста. Але найпростіше обмежити паркування.
Так, Париж за недавні роки знищив 14 000 паркомісць - і це аж ніяк не на тротуарах. Адже паркування - це не конституційне право.
У жодній конституції світу ви не знайдете права на паркування.
ФІЛОСОФСЬКЕ
У минулому, сотні і тисячі років земля давала багатства і владу, за неї велися війни.
Пізніше її місце зайняв капітал, інвестиції. Але нині, в посткапіталістичному суспільстві, головним джерелом багатства стали люди, нині йде конкуренція за людей.
У 1960-1970-і роки найрозумніші люди Америки відправлялися в невеликі містечка США, де розташовувалися офіси головних корпорацій.
Нині корпорації йдуть туди, де хочуть жити кращі люди.
Багато хто думав, що з розвалом СРСР і крахом комунізму рівність стала неважливою. Але ми шукаємо рівність вже понад 2000 років, з початку християнства.
І хтось говорить, що рівність вже минуле. Але яку рівність нині ми можемо дати? Є конфлікт між вищим і нижчим середнім класом.
Ми не можемо дати рівність за доходами в умовах капіталізму - але повинні дати інші шляхи рівності, рівність по простору.
Рівність потрібно направити на конкретні проекти. Потрібно мріяти і пам'ятати, що люди можуть будувати нове, мріяти про велике місто, де всі будуть рівні.
... нині Енріке Пеньялоса працює в муніципалітеті Нью-Йорка і ділиться своїм досвідом, роз'їжджаючи по світу.
А його наступник, Антанас Мокус, який продовжив політику Пеньялоси на посту мера Боготи, незабаром став президентом Колумбії ...