Ще про візки.
Наглість vs Наполегливість
П'єса на одну дію.
Сьогодні о 9:30 на Контрактовій сідав у поїзд вбік ВЦ на передні двері, ставбіля них лицем за напрямком руху. Коли поїзд тільки-но зупинився, перед моїм носом впритул до дверей(!) виникає візок (навскидку 50*30*110 см), а мій рукав уже смикає літня жінка з проханням допомогти його занести. Я погодився.
Двері в цей час відчинились, і пасажири виходили з одного боку, обминаючи сумку. Сам візок перенести можна, взявши його за низ - ручка була невеликою, незручною для взяття з боку і зайнята другою рукою цієї жінки. З мого положення не було жодної можливості потрапити до салону і затягти її, окрім як пхатись у натовп людей, що виходить... Тому я попрохав для початку прибрати сумку, аби не заважала виходити іншим пасажирам. Жінка проігнорувала моє прохання вперше, вдруге і втретє, і знову наполягла на допомозі. При цьому ще й притиснувши мене собою до брудного вагону.

Коли двері врешті звільняються від пасажирів, я переліз через візок, обережно взяв його за низ, занесли разом з жінкою до салону. А потім дістаю чистого аркуша і кажу: "Продиктуйте, пожалуйста, ваши паспортные данные...". На її обличчі виник подив. Я продовжую: "Вы игнорировали мою просьбу убрать багаж с прохода, который мешал выходить другим пасажирам и задержал поезд на 10 секунд, то есть Вы нарушили несколько правил пребывания на территории Метрополитена, поэтому с вами будут разбираться в управлении. Я пишу жалобу.". І на її мати з репетом я наполегливо повторив фразу ще два рази.
Через кілька хвилин ця жінка пішла по вагону, рекламуючи вміст власного візка - дитячі книжки.