http://imzak.org.ua/articles/article/id/1324
Київське метро нещодавно відсвяткувало піввіковий ювілей. Столична підземка, що налічує 49 станцій і щодня перевозить до 2 млн пасажирів, стала основним видом громадського транспорту, мережа якого перетворилася на «місто під містом». Спокій і комфорт тутешніх пасажирів уже понад чотири десятиліття вартують хлопці в міліцейській формі. Про їхнє життя та трудові будні розповів начальник лінійного управління в метрополітені ГУМВС у м. Києві Сергій Мацьків.
Хто вони сьогодні?
– Нині управління налічує 600 «багнетів», з них півтисячі цілодобово охороняють правопорядок на станціях, – каже Сергій Мацьків, який з квітня минулого року очолює управління. – Усього три батальйони, по одному на кожну гілку підземки. Здебільшого, це молоді хлопці з усієї України, які продемонстрували необхідні фізичні якості та мають середню або ж вищу освіту. Після чотиримісячної підготовки в навчальному центрі для них починаються трудові будні. А це – затримання грабіжників, розбійників, злодіїв та хуліганів, вилучення вибухонебезпечних пристроїв і зброї, наркотиків.
Утім, на перший погляд, ця служба видається простою: стій собі на посту, періодично обходь територію, стеж за порядком. Та якщо зважити, що найбільшими станціями «підземки» щодня проходить до 100 тисяч пасажирів, то легко повірити, що у вартових упродовж 12-годинної зміни для відпочинку немає жодної хвилини. Нескінченним потоком іде люд, і вони повинні бути надзвичайно пильними, гострозорими. Адже серед натовпу можуть виявитися кишенькові злодії, кримінальні «гастролери», злочинці, оголошені в розшук. На кінцевих зупинках пасажири часто-густо залишають речі – валізи, пакунки… Хтозна, що в них – а раптом вибухівка? Тоді доводиться викликати інші служби. Приміром, якось у вагоні залишили сумку з пістолетними патронами. І якби ж тільки за порядком стежити! Черговий міліціонер мусить пояснити гостю столиці, як швидше дістатися до необхідної київської координати. А буває, що люди похилого віку, хворі непритомніють. Надати першу допомогу до приїзду «швидкої» – теж обов’язок. Траплялося, що міліціонерові навіть доводилося приймати в пасажирки пологи: немовля народилося прямо на станції!
Не зупинив турнікет – зупинить міліція
– Ось, покажу вам запис з камери відеонагляду, більше такого ви не побачите ніде, – говорить Сергій Петрович, вмикаючи ноутбук. – Це наші майже щоденні трудові будні.
…Одразу впізнаю хол центрального входу на станції «Вокзальна». До турнікетів ідуть люди. Хтось опускає жетони чи використовує проїзні картки, пільговики показують посвідчення контролеру. У цей час черговий міліціонер перебував у спецкімнаті. Раптом у прохід, хитаючись від сп’яніння, ніби танк посунула пані середніх літ. Контролерка стає на шляху нахаби. Але громадянка щосили відштовхує працівницю метрополітену, і та відлітає до стіни. Підвівшись, контролерка встигає натиснути на кнопку виклику чергового до того, як осатаніла бешкетниця знову схопила її за барки. Зав’язується бійка. Підбігає міліціонер, але його поява не справляє жодного враження на розлючену фурію: та завзято кидається на сержанта! Летять на підлогу ґудзики – черговий встигає затулити обличчя від кулаків та нігтів «тигриці». Зрештою хуліганку ледь вдалося угамувати з допомогою ще одного чергового, викликаного з платформи станції.
Злодіям та жебракам стало «некомфортно»
Кілька років тому столичне метро перетворилося на улюблене місце дислокації кишенькових злодіїв. Пасажири київської «підземки» позбувалися мобільних телефонів, портмоне, сумочок і навіть валіз. Мало не щодня люди переповідали родичам та знайомим про спритних шахраїв, які в натовпі цупили гаманці, дорогі речі. Останнім часом таких крадіжок значно поменшало, – хоч зовсім вони й не зникли, але їздити в метро стало безпечніше.
– Сергію Петровичу, отже, навчилися боротися зі «щипачами»? І якими ж методами? – запитуємо в очільника «підземної» міліції.
– Еге ж, даруйте, – сміється Сергій Мацьків. – Я всіх методів вам не розкрию! Скажу просто: ми за кишенькових крадіїв «узялися» всерйоз і надовго. Дуже допомогли планомірні рейди наших оперативників станціями й вагонами, як і встановлення сучасних систем відеостеження. Відтепер у нас є досьє на багатьох крадіїв, а ще – їхні фото. Чимало вже сидить за ґратами. Мета столичної міліції – повністю очистити метро від «щипачів». Та самі громадяни своєю безтурботністю провокують злодіїв. Багато людей ніяк не розуміє, що у вагонному й ескалаторному натовпі гаманець, як і стільниковий телефон, треба ховати якомога далі. Але я задоволений, що тепер ці злочини поступово зникають.
Витримала «підземна» міліція й навалу прохачів у переходах метро. І що тільки не вигадувала наша преса, оповідаючи про жебрацьку мафію, нечувані доходи її босів і, нібито, тісну співпрацю з міліцією!..
– З усією відповідальністю кажу: ніякої жебрацької мафії в київському метро немає, не було й не буде! – запевняє Сергій Петрович. – Залишилися лише поодинокі громадяни, яких ми відстежуємо й відповідно реагуємо. Їх у метро просто не пускають ні працівники метрополітену, ні мої колеги. До речі, ви помітили, що з вагонів та станцій зникли безпритульні діти-жебраки? А це тому, що оперативники кримінальної міліції у справах дітей провели низку профілактичних рейдів. Виправдав себе і створений торік у нашому складі підрозділ БНОН. Раніше ми тільки затримували громадян з наркотиками, але не могли відстежити, де цей дурман виготовлено. Тепер беремо активну участь у повному розслідуванні, виявляємо та припиняємо діяльність розповсюджувачів наркозасобів. Так, нещодавно працівники цього підрозділу затримали мешканця Черкащини, який намагався збути 7 кг марихуани. Маємо ще один клопіт. Так, чимало людей заявляють, що в метро у них витягли сумочку з паспортом. Потім з’ясовується, що в метро вони взагалі заходили без сумки, і ніхто нічого в них не крав. Просто особливості нашої бюрократії такі, що відновити паспорт, який ти загубив сам, набагато легше й дешевше, якщо заявити в міліцію про його викрадення.
У метро ще й «губляться» люди – здебільшого, чиїсь діти, родичі похилого віку. Зрозуміло, ми їх знаходимо – нині в нас загубитися неможливо: повсюди електронні «очі» та «вуха». До того ж, ми працюємо за єдиною дислокацією главку. Тож, коли щось у нас коїться, то орієнтування розсилаються по всіх підрозділах міліції міста, і навпаки. Тому на нашому рахунку чимало затримань осіб, яких розшукували за різні злочини.
«Тепле» крісло відпочити не дасть
До речі, в усій системі МВС нині очікують серйозних позитивних перемін, що мають змінити на краще життя українського міліціонера.
– Перед нами поставлено завдання не допустити погіршення соціального стану працівників нашого управління, – веде далі Сергій Петрович. – Це дуже важливий пріоритет нашої діяльності. І тому цим питанням ми будемо опікуватися.
– Сергію Петровичу, все-таки, не жалкуєте, що з карного розшуку довелося пересісти нехай у «тепле», але, мабуть, не дуже цікаве крісло керівника метрополітенівської міліції?
– Я – людина, вважайте, військова, звик виконувати накази. До того ж, якщо ти, як то кажуть, народився для міліцейської служби, то тобі цікаво буде працювати на будь-якій посаді. Та й місце це зовсім не «тепле», адже й тут потрібно відповідати за безпеку мільйонів пасажирів.
Юрій БАБІРОВ, м. Київ