Киевский метрополитен

Тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Пішохідна доріжка - доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена відповідним знаком.

Мінімальна нормальна ширина пішохідної доріжки 1,8 м, тротуару 2,3 м. Зараз українські норми жорстко пов'язують ширину (кількість смуг руху) дороги і ширину трутуару. Формально, на вузькій вулиці широкий тротуар не можна, і навпаки, широка вулиця вимагає широкий тротуар, але цим часто нехтують.

Сучасна практика влаштування тротуарів включає в себе поділ простору в залежності від його функціонального призначення. "Крайова" та "захисна" зони часто поєднуються у "технічну", тому що їх важко розділити.
"Пішохідна" зона використовується як пішохідна "транзитна" доріжка (зона) всередині тротуару.
"Фронтальна" зона перед фасадами будівель часто називається "фасадною" зоною.

Приклади зонування з Німеччини на різних вулицях та побудовані в різні роки (норми з часом змінювались).

Приклади зонування тротуарів різної ширини з українського міста Дніпро.

Транзитна зона - розташовується по центру.
Це те місце, де люди ходять найбільше. Застовують максимально гладке та зручне для ходіння мощення. Тут не має бути жодних обʼєктів на шляху руху людей.

В абсолютній більшості міст Європи транзитна зона виконана в мощенні сірого кольору. Це чудовий природній колір, досить нейтральний і універсальний, він гармонійно виглядає в будь-якому середовищі, серед панельної забудови або в історичному центрі (обидва приклади присутні в Європі). Але сірий колір під час експлуатації в будь-якому разі брудниться і втрачає свій моноколір. Тому краще одразу класти дещо "брудну" плитку, на якій подальші забруднення будуть не так помітні. Наприклад, один з варіантів колір мікс "Арктика", це не чисто сіра плитка, а з вкрапленнями інших, більш темних відтінків. Для транзитної зони тротуару потрібна крупноформатна плитка без фаски. Також це вимога державних будівельних норм України, застосовувати безшовну поверхню та допускаюти зазори (шви) між стиками елементів не більше 5 мм.
Найкрупніший тип розміру плитки у місцевих виробників 600х300 мм, але є нюанс практичності, таку плитку складно підігнати під різну ширину транзитної зони різних вулиць. Тобто плитку доводиться часто підрізати, це майже завжди погано, бо впливає на кінцеву якість укладки. Тому краще більш гнучко зупинитися на набору різних форматів плитки розмірами 600х300, 450х300, 300х300, 225х300 мм. Для виробника не проблема такої поставки, коли колір набору однаковий.

Фасадна зона - розташовується під фасадами будинків.
Місце, де люди майже не ходять. Тут можуть бути ганки, сходи, столики кафе, літні тераси або озеленення. Застосовують мощення іншого кольору, розміру та фактури, ніж у транзитної зони.

Мощення фасадної зони має контрастно відрізнятися від транзитної. І це пряма вимога державних будівельних норм.
Повертаючись до прикладів з європейських міст, фасадна зона найчастіше темнішого кольору, ніж транзитна. І оскільки у них це натуральний колір гранітної бруківки, найбільш схожий на неї колір це графітовий. Поруч з "арктикою" графітова плитка виглядає достатньо контрастно, і сам собою графітовий колір також досить нейтральний та спокійний. Тому він, як і "арктика", став базовим для оновлених вулиць Дніпра. Для фасадної зони в містах Європи найчастіше використовують гранітну бруківку дрібного формату. Гранітна бруківка - це дуже круто, але водночас - дуже дорого. Через це опції із бруківкою фактично неможліві (крім повторного застосування розібраної або спонсорства), тому краще вибирати з того, що фінансово доступно. За останні роки у Дніпрі спробували декілька форматів (від великих до маленьких) і досі не зупинилися на якомусь одному. Але з практичної точки зору (менше підрізати під час мощення) розмір плитки варто зміщувати в бік більш дрібного.

Технічна зона - розташовується на краю тротуару під проїзною частиною.
Тут розміщують паркомісця, стовпи освітлення, вуличні меблі, антипаркувальні стовпчики, дерева, озеленення, стійки для дорожніх знаків та інші необхідні елементи міської інфраструктури.

З технічною зоною все досить просто. Замість того, щоб замощувати плиткою простір, яким ніхто не користується, краще всюди влаштували в ній суцільну зелену зону. І вже в ній розміщуються все інше (дерева, опори, кишені для паркування, стійки дорожніх знаків тощо). Чим менше мощення, тим дешевше реконструкція тротуару, і тим більше місця для зелені, якої так бракує вулицям. Паралельно позбавляємось окремих лунок для дерев, все одно ніхто не ходив між ними, пішоходи ходять повз них транзитною зоною тротуару. Таке рішення особливо важке з точки зору адвокації (застосування будівельних норм). І результат далекий від ідеалу через відсутність належного обслуговування новостворених зелених зон. Коли ці зелені зони засадять якісним озелененням і будуть відповідно його доглядати (наприклад, власники комерції перших поверхів), буде значно краще, ніж "самозасіяна" трава.

Подняті проїзди - місця, де тротуар використовується для місцевого проїзду. Викладається з плитки збільшеної товщини (яка дозволяє рух автівок), огороджується власним бордюром.
Колір краще вибирати аналогічний як у транзитної зони, або трохи темніше.

Спеціальний тактильний наземний покажчик - засіб відображення інформації, який являє собою смугу із різних матеріалів визначеного кольору і рисунка рифлення, що дозволяє особам з порушенням зору розпізнавати типи дорожнього або підлогового покриття шляхом відчуття на дотик стопами ніг, тростиною або використовуючи залишковий зір.
Тактильна смуга (ТС) - природня або штучна різниця фактур. Вона повинна тактильно відрізнятися від основної поверхні, на яку їх встановлено, та бути відчутною за допомогою білої тростини або підошви взуття. Додатково рекомендується щоб ТС контрастно відрізнялися за кольором від поверхні, на яку їх встановлено.
Спеціальні ТС – це тактильний наземний покажчик, виготовлений зі штучних спеціальних тактильних індикаторів (тактильні плити).
Стандартні ТС – це конструкції зі звичайних (типових) елементів середовища, які водночас із основним функціональним призначенням, не пов’язаним із доступністю, за своїми тактильними властивостями можуть виконувати функції тактильних смуг. Тому транзитна зона тротуару повинна виділятися найбільш гладкою фактурою та іншим кольором, ніж фасадна та технічна зони, тоді відпадає необхідність облаштування спеціальними ТС вздовж. Вище цитуються українські норми. Ніде не вказано, що "тактилка" повинна бути тільки яскраво жовтого кольору, який "виїдає очі". Фотоприклади в повідомленнях вище і нижче показують можливі приємні відношення контрастних за яскравістю кольорів, наприклад білий на граниті або граніт на сірому, у порівнянні з іншими.

Ще кілька реальних прикладів зонування тротуарів у форматі "було - стало".

Вирішив, щоб не по різних гілках про реконструкції конкретних вулиць, а в одній компактніше виключно про сучасні приклади влаштування тротуарів з поясненнями.
І посилання сюди зручніше буде, ніж шукати кожен раз заново в інтернетах.