Maksym писал(а):Газетам не надо писать правду. Газетам надо писать то что хочет читать читатель, который платит за газету деньги.

Модераторы: dimentiy, Администраторы
Maksym писал(а):Газетам не надо писать правду. Газетам надо писать то что хочет читать читатель, который платит за газету деньги.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 32/306
21.07.2010
за позовом
Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»
до
Комунального підприємства «Київський метрополітен»
треті особи:
1. Київська міська державна адміністрація
2. Головне управління Державного казначейства України у м. Києві
про
стягнення 120 725 679,94 грн.
Суддя Хрипун О.О.
Представники сторін:
Від позивача Шилов К.Р. –предст., Куликов І.А. –предст.
Від відповідача Ковтун Т.О. –предст.
Від третіх осіб 1.не з’явилися
2.не з’явилися
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі – Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 107-МВ/06 від 31.08.2006 у сумі 120 725 679,94 грн., з яких 100 000 000,00 грн. –заборгованість за кредитом; 4 324 657,53 грн. – пеня за прострочення повернення кредиту; 15 700 875,09 грн. – заборгованість за процентами; 700 147,32 грн. – пеня за прострочення сплати процентів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив свої зобов’язання за договором про відкриття кредитної лінії № 107-МВ/06 від 31.08.2006, не повернувши Позивачу у встановлений строк кредит та не сплативши проценти за користування кредитними коштами. За порушення наведених зобов’язань Позивачем була нарахована передбачена договором пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішенням Київської міської ради від 14.06.2006 № 17/17 передбачене виділення бюджетних коштів для погашення кредиту, одержаного для потреб Відповідача; оскільки Відповідач є комунальним підприємством, Київська міська державна адміністрація несе субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями.
30.06.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва залучено до участі у справі Київську міську державну адміністрацію та Головне управління Державного казначейства України третіми особами, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.
30.06.2010, 14.07.2010 слухання справи відкладалося з підстав, визначених у відповідних ухвалах, згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 ГПК України. 09.07.2010 в судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
31.08.2006 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 107-МВ/06 (далі –Договір), згідно з п. 1.1 якого банк (Позивач) відкриває позичальнику (Відповідач) мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник, у свою чергу, зобов’язується використати кредит з метою, зазначеною в п. 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені в цьому Договорі.
Під терміном «відновлювальна кредитна лінія», відповідно до п. 1.1 Договору, розуміється кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення даного позичальнику кредиту або його частини, банк здійснює подальше кредитування позичальника в межах ліміту.
Згідно з п. 1.5 Договору кредит надається для проведення розрахунків за продовження капітального будівництва об’єктів метрополітену.
Відповідно до п. 1 укладеної між сторонами угоди від 03.10.2007 про внесення змін № 1 до Договору ліміт кредитної лінії становить 110 000 000,00 грн. до 31.10.2007. З 01.11.2007 і до закінчення строку кредитної лінії ліміт кредитної лінії становить 100 000 000,00 грн.
Порядок надання кредиту визначений в розділі 4 Договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору банк надає позичальнику кредит лише в межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожен транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між позичальником та банком.
В матеріалах справи знаходяться копії укладених між сторонами додаткових угод, відповідно до яких Позивач окремими траншами надавав Відповідачу кредитні кошти, а саме: додаткова угода № 1 від 01.09.2006, сума траншу – 1 370 835,60 євро; додаткова угода № 2 від 01.09.2006, сума траншу – 14 800 000,00 грн., додаткова угода № 3 від 08.09.2006, сума траншу – 5 000 000,00 грн., додаткова угода № 4 від 11.09.2006, сума траншу – 2 506 200,00 грн., додаткова угода № 5 від 12.09.2006, сума траншу – 10 000 000,00 грн., додаткова угода № 6 від 13.09.2006, сума траншу – 5 000 000,00 грн., додаткова угода № 7 від 14.09.2006, сума траншу – 5 682 000,00 грн., додаткова угода № 8 від 19.09.2006, сума траншу – 5 000 000,00 грн., додаткова угода № 9 від 21.09.2006, сума траншу – 3 600 000,00 грн., додаткова угода № 10 від 22.09.2006, сума траншу – 10 900 000,00 грн., додаткова угода № 11 від 18.10.2006, сума траншу – 11 000 000,00 грн., додаткова угода № 12 від 26.10.2006, сума траншу – 62 305,00 грн., додаткова угода № 13 від 02.11.2006, сума траншу – 2 500 000,00 грн., додаткова угода № 14 від 22.11.2006, сума траншу – 9 100 000,00 грн., додаткова угода № 15 від 18.12.2006, сума траншу – 5 917 694,98 грн., додаткова угода № 16 від 23.10.2007, сума траншу – 10 000 000,00 грн.
Таким чином, перерахованими додатковими угодами передбачене надання Позивачем Відповідачу кредиту на загальну суму 101 068 199,98 грн. та 1 370 835,60 євро.
В матеріалах справи знаходяться копії меморіальних ордерів, на підставі яких у встановлені у відповідних додаткових угодах строки Позивачем були перераховані на рахунок Відповідача грошові кошти на загальну суму 101 068 199,98 грн. та 1 370 835,60 євро.
Пунктом 9.1 Договору встановлено, що позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу в строки, що визначені додатковою угодою, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії.
27.02.2009 сторони уклали угоду про внесення змін до додаткових угод за №№ 2-16 до Договору, в якій передбачили, що позичальник зобов’язаний повернути транші до 26.02.2010.
Позивачем були надані до суду копії платіжних доручень, які підтверджують, що Відповідач повернув Позивачу грошові кошти за Договором у сумі 1 068 199,98 грн. та 1 370 835,60 євро.
Таким чином, з досліджених судом документів слідує, що на дату прийняття даного рішення сума заборгованості Відповідача перед Позивачем з повернення одержаного за Договором кредиту складає 100 000 000,00 грн.
Відповідачем жодних доказів на спростування зазначеної суми заборгованості до суду надано не було.
Порядок нарахування, сплати та зміни розміру процентів за користування кредитом визначений в розділі 6 Договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту (окремо по кожному виду валют, у яких надається кредит протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 25-го числа (включно) місяця, за який вони нараховані, по 10-те число (включно) місяця наступного за місяцем, за який вони нараховані (п. 6.2 Договору)
У разі прострочення повернення кредиту або його частини після закінчення строку дії кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, в якому закінчується зазначений строк, повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії.
27.02.2009 сторони уклали угоду про внесення змін до додаткових угод за №№ 2-16 до Договору, в якій передбачили, що з дати підписання даної угоди розмір процентів за користування грошовими коштами складає 39% річних.
Згідно з поясненнями представника Позивача, Відповідач з 01.11.2009 не сплачував проценти за користування грошовими коштами, відтак, сума заборгованості Позивача зі сплати процентів за період з 01.11.2009 до 14.05.2010 (дата складання розрахунку, доданого до позовної заяви) складає 15 700 875,09 грн.
Відповідач будь-яких доказів на спростування наявності зазначеного розміру заборгованості зі сплати процентів за Договором до суду не надав.
Згідно з п. 11.1 Договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.
На підставі зазначеного пункту Договору Позивачем була нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на суму заборгованості з повернення кредиту (100 000 000,00 грн.) за період з 27.02.2010 до 14.05.2010 (дата складання розрахунку) у розмірі 4 324 657,53 грн., та на суму заборгованості зі сплати процентів за кожен місяць прострочення, сума якої складає 700 147,32 грн.
09.07.2010 представник Відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про залучення до участі у справі Національного банку України третьою особою у зв’язку з тим, що майнові права за спірним Договором перебувають у заставі Національного банку України, а відтак, рішення у справі може вплинути на його інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предметспору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін.
Позивачем надана до суду копія витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 27746327від 09.07.2010, в якому зазначено, що запис № 17 «застава рухомого майна, підстава обтяження – договір застави майнових прав від 28.04.2009, обтяжувач – Національний банк України, об’єкт обтяження – майнові права за кредитним договором від 31.08.2006 № 107-МВ/06, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк»та комунальним підприємством «Київський метрополітен», станом на 09.07.2010 є нечинним та вилучений на підставі договору про розірвання договору застави майнових прав, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк»та Національним банком України.
З огляду на викладене, суд не має підстав вважати, що рішення у даній справі може вплинути на права чи обов’язки Національного банку України, а відтак клопотання про залучення останнього до участі у справі третьою особою не підлягає задоволенню.
З викладених обставин вбачається, що причиною спору в даній справі є неповернення Відповідачем у встановлений в Договорі строк кредиту та несплата ним процентів за користування кредитними коштами.
За результатами розгляду справи суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Спірні відносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі укладеного між ними про договору про відкриття кредитної лінії № 107-МВ/06 від 31.08.2006.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно доумов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов’язання відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).
В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Судом встановлено, що Відповідач, не повернув Позивачу у встановлений в Договорі строк кошти, одержані в якості кредиту, у сумі 100 000 000,00 грн., а також не сплатив проценти за користування зазначеними коштами у сумі 15 700 875,09 грн.
Відповідачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження повного чи часткового погашення визначеної в позові суми кредиту та/або процентів за користування кредитними коштами, так само як і доказів відсутності вини в невиконанні зобов’язань за спірним Договором.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості за кредитом у сумі 100 000 000,00 грн. та заборгованості зі сплати процентів у сумі 15 700 875,09 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 5 ст. 231 ГК України).
Судом встановлено, що пунктом 11.1 Договору передбачено, що за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.
З огляду на те, що факт невиконання Відповідачем зобов’язань з повернення кредиту та сплати процентів визнаний судом доведеним, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення повернення кредиту у сумі 4 324 657,53 грн., та пені за прострочення сплати процентів у сумі 700 147,32 грн. підлягають задоволенню.
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Відповідача про те, що Київська міська державна адміністрація повинна нести субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями Відповідача, які виникли на підставі Договору, так само як і посилання у якості заперечень проти позову на рішення Київської міської ради № 17/17 від 14.06.2006 «Про організаційні заходи щодо передачі в заставу майна територіальної громади міста Києва»(далі – Рішення), враховуючи наступне.
Пунктом 1 Рішення вирішено передати в заставу майно територіальної громади міста Києва, закріплене на праві господарського відання за комунальним підприємством «Київський метрополітен» , з метою одержання кредиту в сумі 100 млн. грн. для продовження будівництва метрополітену на з обрання банку на конкурсній основі.
Згідно з п. 5 Рішення Головному управлінню транспорту, зв’язку та інформатизації виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) при формуванні проекту бюджету міста Києва на 2007 рік включити до бюджетного запиту потребу в коштах на погашення відсотків за користування кредитом та подати пропозиції щодо включення коштів на погашення заборгованості за кредитом до проекту Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Києва на 2007 рік.
Зі змісту Рішення вбачається, що майно Відповідача закріплене за ним на праві господарського відання.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
З огляду на те, що Рішенням передбачено закріплення за Відповідачем майна на праві господарського відання, останній в розумінні ч. 3 ст. 78 ГК України є комунальним комерційним підприємством.
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (ч. 9 ст. 78 ГК України).
Суд звертає увагу на те, що субсидіарна відповідальність органу, до сфери управління якого входить підприємство, передбачена ч. 7 ст. 77 ГК України лише щодо казенних (некомерційних підприємств), за якими майно закріплюється на праві оперативного управління.
Норми ГК України, якими регулюється діяльність державних та комунальних комерційних підприємств, не передбачають субсидіарної відповідальності органу управління за зобов’язаннями підприємства, що знаходиться в його підпорядкуванні.
Згідно з ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
В матеріалах справи відсутні докази укладення договору, який передбачає, що Київська міська державна адміністрація несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями Відповідача, що виникли на підставі спірного Договору.
Оскільки ні договором, ні законом (нормами ГК України) не передбачена субсидіарна відповідальність Київської міської державної адміністрації як органу управління Відповідачем за зобов’язаннями останнього, суд не має підстав для субсидіарного стягнення з Київської міської державної адміністрації заборгованості Відповідача за Договором.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м. Київ, проспект Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913; рахунок № 26003102205001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; код ЄДРПОУ 23494714; рахунок № 37395003 в ПАТ «Альфа-Банк, МФО 300346) 120 725 679, 94 грн. (сто двадцять мільйонів сімсот двадцять п’ять тисяч шістсот сімдесят дев’ять гривень 94 коп.), з яких 100 000 000,00 грн. (сто мільйонів гривень 00 коп.) –заборгованість за кредитом; 15 700 875,09 грн. (п'ятнадцять мільйонів сімсот тисяч вісімсот сімдесят п’ять гривень 09 коп.) –заборгованість зі сплати процентів; 4 324 657,53 грн. (чотири мільйони триста двадцять чотири тисячі шістсот п’ятдесят сім гривень 53 коп.) –пеня за прострочення повернення кредиту; 700 147,32 грн. (сімсот тисяч сто сорок сім гривень 32 коп.) –пеня за прострочення сплати процентів.
Стягнути з комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м. Київ, проспект Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913; рахунок № 26003102205001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; код ЄДРПОУ 23494714; рахунок № 37395003 в ПАТ «Альфа-Банк, МФО 300346) 25 500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Хрипун О.О.
pear_gaf писал(а): При этом он отметил, что следующим этапом развития метрополитена будет строительство линии Троещина - Осокорки, а за ней уже строительство Подольско-Выгуровской линии.
Попов рассказал, что сейчас ведутся проектные работы линии Троещина - Осокорки, отметив, что без мостового перехода провести метро не удастся.
Ну еще бы, строительство трех станций дешевле, чем десятиприоритетным моментом, чисто из финансово-экономических соображений, окажется эта линия (в сторону Теремков)"
Я так понимаю это ЛЛ?следующим этапом развития метрополитена будет строительство линии Троещина - Осокорки,
Конечно, а что же еще. Впрочем, полагаю, что из примененного АП названия не следует, что пересадка будет на Осокорках.Bomberman писал(а): Я так понимаю это ЛЛ?
Или не зароют Русановский канал.XAN писал(а):На месте Радужного выроют судоходный канал Днепр-Волга?
Интересно, а чем тогда Хартепы занимаются?машинист писал(а):...И.о. главы метрополитена также сообщил, что планируется поставить систему безопасности пассажиров. В частности, предприятие планирует оборудовать вагоны поездов метро черными ящиками, которые фиксируют все действия машиниста, пишет издание.
«Крещатик» перегружен и требует второго перехода
Судя по дальнейшему рассказу про пересадку Тетр.-ЗВ, он хотел сказать Золотые Ворота.AMY писал(а):«Крещатик» перегружен и требует второго перехода
Их там уже два (с 1987 года, если кто не помнит). Шо — снова?
Я был таки лучшего мнения насчет производственника