http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30508013
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" квітня 2013 р. Справа№ 5011-36/16477-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Гончарова С.А.
за участю представників:
від позивача: представник - Костильов В.А. - за довіреністю,
від відповідача: представники - Глівінський А.І., Галаган С.О. - за довіреністю,
від третьої особи: представник - Гончарук І.І. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р.
у справі № 5011-36/16477-2012 (суддя Трофименко Т.Ю)
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт", м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про внесення змін до договору від 15.03.2005 р. № 22-Упр-05,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2012 р. Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та, з врахуванням уточнення позовних вимог остаточно просило: внести зміни до Договору від 15.03.2005 № 22-Упр-05, а саме: п. 3.1. Договору викласти в такій редакції: „3.1. Сторони домовились, що Організація сплачує Підприємству за надані місця, всередині рухомого складу метрополітену, щомісячно суму згідно з розрахунком, що наведений в додатку № 2 в редакції від 31.08.2012", Зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду № 6 до договору від 15.03.2005 № 22-Упр-05 в редакції, що надана позивачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт" укладено договір від 15.03.2005 № 22-Упр-05. Пунктом 1.1. Договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору позивач надає відповідачу право розміщувати рекламний матеріал. Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг визначається розрахунком, що наведений в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною Договору. 21.05.2012 р. виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження № 838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 № 40/957 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві". Пунктом 1 даного розпорядження затверджено порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва. Додатком 3 Порядку затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.05.2012 № 838 встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену. Додатком 4 вищевказаного Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності. На виконання даного Розпорядження позивач листом від 25.09.2012 р. № 11-03/1100 направив на адресу відповідача для розгляду та підписання додаткову угоду № 6 від 31.08.2012 до Договору. Зазначену додаткову угоду відповідач не підписав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. у справі № 5011-36/16477-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт" зазначає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, а апеляційна скарга є безпідставною.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2005 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма АРТ" було укладено Договір № 22-Упр-05 (Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору позивач надає відповідачу право розміщувати рекламний матеріал.
Згідно пункту 3.1 Договору вартість послуг визначається розрахунком, що наведений в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною Договору.
У відповідності до п. 3.3. Договору вказана в п. 3.1. сума підлягає щомісячному підтвердженню або перегляду у разі збільшення площі рекламних місць, зміни тарифів на надання послуг по цьому договору.
В подальшому між сторонами також укладались додаткові угоди до договору № 22-Упр-05.
01.07.2011 року між сторонами була укладена додаткова угода №5 про внесення змін та доповнень до договору від 15.03.2005р. №22-Упр-05. Відповідно до вимог пункту 1 даної угоди сторони домовилися викласти додаток №2 до договору в новій редакції, що додається.
У відповідності до пункту 32 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Пунктом 5.2 Статуту Комунального підприємства "Київський метрополітен" передбачено, що майно, яке йому належить відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва, і закріплене за підприємством на праві господарського відання згідно статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" та вимог пункту 32 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003року за №2067. Вказана постанова передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється в порядку, визначеному органом місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній власності або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч. 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
21 травня 2012 р. Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження №838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012року за №40/957 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві".
Пунктом 1 вказаного Розпорядження встановлено порядок визначення розміру плати за розміщення реклами та транспорті комунальної власності міста Києва. Відповідно до Додатку 3 Порядку, затвердженого Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.05.2012року за № 838, (Порядок), встановлені базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.
Додатком 3 Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.
Додатком 4 вказаного Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності.
Як зазначає позивач, вказаний Договір було укладено відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та приписів частин першої статті 632 ЦК України, де передбачена ціна, яка встановлюється Договором або законом. За твердженням позивача та апелянта (третьої особи) у випадках, встановлених законом, застосовується ціни (тарифи, ставки), які регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Частиною другої статті 632 ЦК України підкреслено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
На виконання вищевказаного Розпорядження позивач листом від 25.09.2012 року за № 11-03/1100 надіслав на адресу відповідача для розгляду та підписання Додаткову угоду №6 від 31.08.2012року, якою було пропоноване внести зміни до пункту 3.1 Договору та викласти його у наступній редакції :
"3.1 Сторони домовились, що Організація сплачує Підприємству за надані місця, всередині рухомого складу метрополітену, щомісячно суду згідно з розрахунком, що наведений в додатку №2 в редакції від 31.08.2012р.".
Зазначений лист було направлено на адресу Директора ТОВ "Фірма АРТ" Бабенко Т.М. Відповідач вказану угоду не підписав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронювальних законом інтересів.
За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір послуги. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили вартість послуг (ціну), строк дії договору, а тому в розумінні вимог ст.ст. 627, 638, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до умов пункту 1.1 Договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві для користування місця в/на рухомому складі Київського метрополітену для здійснення рекламної діяльності різного ґатунку.
Додатком №2 до договору від 15.03.2005 р. №22-Упр- 05 в редакції від 01.07.2011 р. закріплена загальна сума плати за місяць, з урахуванням ПДВ у розмірі 128 528, 39 грн., яку відповідач зобов'язується сплачувати позивачу.
25 вересня 2011 року позивач направив відповідачу лист та Додаткову угоду №6 від 31.08.2012 року до спірного Договору, за наступним змістом, зокрема: вартість права, передбаченого пунктом 3.1 Договору визначається відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року за № 838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в м. Києві".
Приписи статті 188 ГК України, частини другої статті 632 ЦК України та статті 651 ЦК України передбачають, що зміна умов Договору допускається у випадках встановлених Договором або законом. Однак, зміна ціни після укладення договору допускається виключно у випадках та умовах, встановлених Договором або законом. Пунктом 3.3 Договору від 15.03.2005 року №22-Упр-05 встановлено, що вказана в п.3.1 договору сума підлягає щомісячному підтвердженню або переліку в разі збільшення площі рекламних місць, зміни тарифів на надання послуг по цьому договору. Погодження платежів оформляється Протоколом та вказується в акті про виконання рекламних місць, що підписується обома сторонами.
Тобто, підставою для зміни ціни в договорі після його укладення є умови та випадки встановлені в самому договорі.
Ні договір №22-Упр-05 від 15.03.2005 року, ні додаткові угоди до нього не містять умов, в разі настання яких сторони вказаного договору мають право змінити ціну послуг; вказаний
договір не містить обов'язку жодної із сторін прийняти пропозицію іншої сторони щодо зміни ціни договору.
Можливість перегляду суми платежів чітко визначено сторонами в Договорі, і є нормою диспозитивною, яка надає право сторонам самостійно на свій розсуд регулювати форму оплати за надані послуги, в тому числі вносити зміни до вказаного Договору у частині ціни (тарифів). Відсутність імперативної норми, яка б закріплювала відповідне зобов'язання відповідача, позбавляє позивача права в односторонньому порядку змінювати умови Договору стосовно ціни. Договір від 15.03.2005року №22-Упр-05
не містить обов'язкового припису щодо внесення змін до нього за пропозицією однієї із сторін, та обов'язкового прийняття іншою стороною вказаних умов відносно ціни (тарифів), оскільки така зміна обов'язково відбувається шляхом підписання сторонами Додаткової угоди.
Вказаний пункт договору є диспозитивним і дає право сторонам переглянути суму платежів за договором, а
не зобов'язує їх це робити. Лише в разі досягнення згоди між сторонами про зміну вартості наданих послуг, між ними укладається додаткова угода. В даному випадку такої згоди сторонами не досягнуто.
Статтею 189 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Статтею 191 Господарського кодексу України встановлено, що державні регульовані ціни встановлюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Законом України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що ціна розміщення реклами на об'єктах комунальної власності не віднесено до державних регульованих цін, тому в розумінні вказаного закону ціна послуг з розміщення реклами є договірною ціною і, відповідно, визначається за згодою сторін.
Позивач, як на підставу зміни ціни за спірним Договором, посилався на Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" на частину першу статті 188 ГК України та частину першу статті 651 ЦК України.
Вказане посилання спростовується тим, що відповідно до частини першої статті 189 ГК України встановлено, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Стаття 190 ГК України встановлює, що
вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку ( стаття 191 ГК України).
Державне регулювання цін здійснюється згідно зі Законом України "Про ціну та ціноутворення". Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві"
не містить приписів щодо обов'язкового внесення суб'єктами господарювання змін до вказаних типів Договорів до дня ухвалення вказаного Розпорядження, а тому підстав для задоволення позову не існує за законом. Для внесення змін до спірного Договору необхідно волевиявлення сторін, наявність приписів закону, який є обов'язковим для суб'єкта господарювання, що кореспондується з вимогам ст.ст. 627, 638 ЦК України.
За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення договору.
Сам факт видання Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження №838 від 21.05.2012 року "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві", яким затверджений Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва
не може свідчити про істотне порушення договору між сторонами.
Таким чином, у місцевого господарського суду не було достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київський метрополітен".
При відмові в задоволенні позову судом першої інстанції правильно прийнято до уваги
рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2007 року у справі № 2-6453/06 за позовом Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт", Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт" до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, згідно якого:
У задоволенні позову Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт", Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними відмовлено.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт" до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт" про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи задоволений
Визнано дійсними договір № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року про користування рекламними місцями та додаткову угоду № 3 від 17.02.2006 року, укладені між ТОВ "Фірма Арт" та КП "Київський метрополітен".
Зобов'язано КП "Київський метрополітен" згідно п.3.4 додаткової угоди № 3 від 17.02.2006 року до договору № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року на протязі дії договору (10 років) не змінювати тарифи, що зазначені у Спільному наказі № 5/1-ц від 27.02.2000 року Комітету транспорту Київської міської державної адміністрації та управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.
Дане рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2007 року набрало законної сили.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів необхідність внесення змін до Договору від 15.03.2005року за № 22-Урп-05, безпідставність ухилення відповідача від прийняття його пропозиції щодо внесення змін до Договору. Відповідач довів суду правові підстави для неприйняття пропозицій позивача щодо внесення змін до спірного Договору та встановлення нових тарифів на рекламно-інформаційну діяльність. У своїй апеляційній скарзі третя особа зазначені висновки місцевого господарського суду не спростувала.
Таким чином, у задоволенні позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АРТ" про внесення змін до Договору від 15.03.2005року за №22 Упр-05 слід відмовити повністю, як необґрунтованого.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.
Апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року у справі № 5011-36/16477-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-36/16477-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Авдеєв П.В.
Гончаров С.А.
