Кишенькові маршрути "Київпастрансу"
[
Анатолій Бондаренко, інженер-електронник (напрям "Біотехнічні та медичні системи"), громадянин України, м. Київ // Майдан, 04-03-2008 ]
Нікого не подивую, коли розповім про те, що квиток за сплачений проїзд у київських маршрутках, зазвичай, не надають. Що ж тут вдієш, водії, мабуть, надто заклопотані дорогою та обчисленням кількости "зайців", а тому видачею квитків особливо не переймаються, проте, коли хтось вимагатиме - видають без вагань. Вдячні їм і за це. А ось, про те як заробляють пересічні чиновники у державному підприємстві "Київпастранс", мабуть, знають не всі, а відтак, вважаю за потрібне поділитися результатами власних спостережень.
Облишмо поза увагою такий буденний та звичний вже багатьом кондукторсько-водійський бізнес, як, для прикладу, багаторазове продавання одного квитка чи невидачу квитка, коли поїздка ось-ось повинна завершитись, бо на разі хотів би розповісти про злочинні та зухвалі дії керівників АТП. Мова про те, що в Києві існують деякі маршрути, на яких за усталеним звичаєм кондуктор взагалі не видає пасажирові квиток, справно отримуючи від нього оплату за проїзд (винятком є пасажири, що користуються місячними проїзними квитками). Щодо відсутности квитків для видачі пасажирам, у кондуктора є своя виважена аргументація, мовляв, "не видають у парку", а те, що це є грубим порушенням "Правил перевезень пасажирів в громадському транспорті", це особливо чиновників не турбує, адже для них головне, щоб бува ніхто не порушив їх власний спокій.
За результатами моїх (понад 2-річних) спостережень сформований ось такий скромний перелік "кишенькових" маршрутів: автобус №20, №27, №43, №52. Впевнений, що багато читачів з інших районів зможуть продовжити мій перелік. Варте уваги та подиву те, що ці маршрути ніколи не відвідують контролери, а якщо таке інколи й трапиться, то після переконливої розмови кондуктора з контролером, останній поспішає звільнити салон, навіть не роблячи спробу контролю пасажирів.
Ось, свідком яких цікавих подій вдалося мені стати у вівторок 18 грудня 2007р. приблизно о 8:20 ранку. На автобусній зупинці маршруту №20, що на станції метро "Либідська", я зауважив групу людей (близько 10 осіб), що стояли неподалік автівки "Газель" "припаркованої" просто посеред газону - під деревом(мабуть, райська яблунька), що весною квітує рожевими барвами та втішає своєю красою багатьох людей. В "Газелі" за склом висів аркуш формату А4 з написом (відтворено з пам'яти, а тому можливі несуттєві неточности) такого змісту: "Виїзна група щодо роз'яснень про оплату у громадському транспорті". Одна жінка з тієї групи була у пальті-шинелі синього кольору зі значком "Київпастранс", належність решти осіб до будь-якої організації, за зовнішніми ознаками їх одягу, встановити не вдалося.
Щойно встиг автобус №20 відчинити двері, як салон весело заповнили пасажири, а також загадувана жінка в пальті-шинелі та кілька її спільників - "невідомих" осіб чоловічої статі з папками в руках. Мене та інших спостережливих пасажирів таке розгортання подій зацікавило, адже, за два роки мого користування з послуг "кишенькових" автобусів це був перший контроль свідком якого я став. Дійство за пасивної участи контролерів тривало рівно до наступної зупинки - Московської площі. А тепер, власне, про сам перебіг подій. Жінка-контролер увійшла на перші двері, де була жінка-кондуктор (біля кабіни водія). Обличчя кондуктора враз набуло незвичного вигляду - суміш легкого переляку, невпевнености та незручности. Поміж ними зав'язалась тиха розмова в поєднанні з жестикуляцією, що, власне, й видавало напруженість та певну знервованість, проте, з наближенням зупинки сподівання кондуктора на те, що все це завершиться якнайкраще, дедалі зростало. Перебіг дійства потривав щонайбільше 2..3хв. Кондуктор з посмішкою випровадила контролера і групу осіб, ба навіть більше - спитала у однієї з контролерок: "Чом не вітаєшся?", бо впізнала в ній свою давню знайому (мабуть, колишню колегу), а після цих випровадин - весело побігла збирати до кишені кошти "за проїзд", втішаючись своїми дипломатичними вміннями - майстерністю ведення результативних перемовин з контролерами, а ще, можливо, й тим, що її начальник ввечері похвалить за обстоювання його інтересів. Тим часом, пасажири, котрі ще не втратили здатність до мислення, зробили невтішний висновок: готівкові кошти потрапляють до рук керівників АТП, а бюджетні кошти покривають збитки від недоотримання виручки та видатки на утримання автобусів на маршрутах.
У випусках новин в ЗМІ не раз повідомлялося, що "Київпастранс" - це збиткове підприємство і потребує постійних "вливань" з міського бюджету. Але, впевнений, що ця інформація є однобокою, бо ніхто не хоче брати до уваги іншу сторону цього питання - суму коштів, які "Київпастранс" недоотримує внаслідок описаних зловживань. Те ж саме тільки в меншому масштабі маємо щодо метрополітену, коли, фактично чергові-контролери, приймають жетон до рук (часом просять вкинути до першого турникету, який заздалегідь "налаштований" на повернення жетону) і пропускають повз себе.
P.S. Колись на вебсайті "Киїпастранс", я залишав подібну інформацію, щодо 43-го автобусного маршруту, але жодної відповіді чи реакції на це не було. Прошу також зауважити, що зараз при спробі відкрити сайт kpt.kiev.ua, мій антивірус сповістив про вірус-троян і запропонував цей сайт заблокувати! (від новинаря Майдану: сайт дійсно містить троян, тому не варто його відкривати та випробовувати систему захисту Вашого комп’ютера).
// Я когда-то тоже на Кловской пошёл на принцип и на настойчивую просьбу дежурной (а рядом с ней у первого турникета стоял мент) "проходите тут" (не через АКП) бросил в турникет. Ничтоже сумняшеся в своей безнаказанности, это ментО молниеносно нажимает на кнопку турникета, который, естественно, бьёт меня чуть ниже спины (я уже почти завершил проход).
Очень спешил, поэтому не стал им читать мораль...
Кстати, в метро там остались на своих должностях службы охраны Кудрицкий и Пося

? Кому в коммерческую службу жаловаться?