Обзоры прессы

FerrariF1racing

Первый вагон по 2 пути.

Inquisitor · Сообщение **Inquisitor** » 10 июн 2011, 11:49

AMY писал(а):http://interesniy-kiev.livejournal.com/ ... ml?#cutid1
http://interesniy-kiev.livejournal.com/ ... ml?#cutid1

Тут подробнее. tov_tob, поздравляю!

Побывал в фотопоезде! Прокатился дальше чем надо, ходил, рассматривал, как на выставке! Очень красивые фотографии!

Анатолий

Не смог найти тему про КУР, поэтому выкладываю сюда - http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3909/a ... 42779.html

“Брестські фортеці” Києва.

У 1941 році Київ обороняли сотні ДОТів київського укріпрайону. Сьогодні більшість із них забуті в лісових хащах. Збереглися одиниці, й лише завдяки ентузіастам.

Якщо про оборонців “Брестської фортеці” знають усі, то про героїчні гарнізони довготривалих вогневих (оборонних) точок (ДОТ) мало хто пам’ятає. А вони могли б стати величним пам’ятником оборонцям Києва. Та після війни про укріплення забули, вони стали просто примарами в лісових хащах. Тривалий час їх використовували як смітники та місця для пиятики й розваг. Сьогодні ентузіасти повертають ДОТи з небуття — реставрують і створюють у них музеї. Так намагаються доступно розповісти про солдатський подвиг.

Народження Київського укріпрайону.

На сьогодні залишки Київського укріпрайону (КиУР) — це унікальна пам’ятка військової інженерної думки та фортифікації початку ХХ сторіччя. Адже саме під Києвом було зосереджено найкращі інженерні кадри. Згодом він став складовою цілої системи укріплених районів, пов’язаних між собою тактично і стратегічно. Київський був одним з найпотужніших — простягався на 85 км від Лютежа на півночі до Кончі-Заспи на півдні й сягав углибину від 2 до 6 км. КиУР був, на перший погляд, непрохідною стіною. Основу “київської цитаделі” становили одно-, дво- і триповерхові кулеметні ДОТи. Було й кілька унікальних артилерійських оборонних точок для 76-міліметрових гармат. ДОТи були забезпечені вентиляційними шахтами, водогоном.

На цих схилах розігрувалися людські трагедії, ламалися долі й відходили у вічність герої. Нині навколо подій на КиУР дослідники запекло ламають списи в дискусіях. Викристалізувати істину непросто, адже в радянські часи все, що стосувалося боїв біля Києва, було міфологізовано та героїзовано під лекала офіційної пропаганди. Дещо приховували. Наприклад, роль в обороні Києва генерала Андрія Власова, майбутнього командувача Російської визвольної армії у складі Вермахту. У 1941 році він командував 37-ю армією, котра тривалий час відстоювала Київ. Окрім того, чимало матеріалів втрачено в оточенні, або ж їх надійно сховали останні оборонці столиці. Та все ж таки навіть за тими уривчастими свідченнями, котрими володіємо сьогодні, можна відновити буремні події.

Уже в липні німецькі війська підступали до Києва. Столиця посилено готувалася до оборони. Після мобілізації, окрім військових частин, було створено підрозділи ополчення з дідів та “білобілетників”, котрі були непридатні до служби, але зброю тримати могли. Працювали робітники заводів, більшість з яких так і не евакуювали. Жінки й діти з міста та навколишніх сіл терміново копали протитанкові рови. Тож до зустрічі з німцями Київ був підготований.

72 дні подвигу.

У перших числах серпня розпочався штурм Києва. Удар був спрямований з півдня від Віти-Поштової на північ. З німецької сторони в наступі брали участь чотири піхотні дивізії з частинами підсилення. Обороняли Київ на цій ділянці частини 147-ї стрілецької дивізії, зведений загін генерала Матикіна (на початку війни — комендант Струмилівського укріпрайону), ДОТи займали солдати і офіцери 28-го окремого кулеметного батальйону під командуванням капітана Кіпоренка. Німецькі війська мали приблизно дворазову перевагу в живій силі й потужне артилерійське угруповання. Загальний штурм розпочався 4 серпня із сильної артпідготовки. Під її прикриттям німецькі саперні частини форсували річку Віта і, скориставшися тим, що польове заповнення не прийшло до тями від вогню артилерії, почали планомірне знищення ДОТів передньої лінії. Оговтавшись, радянське командування зробило низку контратак, що виявилися безуспішними і коштували великих втрат. Слід відзначити стійкість гарнізонів ДОТів, котрих підривали, палили вогнеметами, але вони тримали позиції до останнього.

Приклад героїзму — історія унікального ДОТу № 205 біля села Юрівки. Це був перший ДОТ, котрий будували “мінним” методом — у пагорбі прокопали численні підземні галереї. Гарнізон цього укріплення під командуванням лейтенанта Вєтрова десять днів відбивав атаки ворога в повному оточенні.

За цей період “фортецю” кілька разів деблокували й передавали наказ про відступ. Але бійці відмовились і продовжували тримати оборону. “Викурити” гарнізон німці не могли, адже тут не було звичайної вентиляційної шахти, в яку зазвичай заливали бензин, а потім кидали гранату або підпалювали з вогнемета. За цей час у ДОТі було випущено бойову листівку: “ДОТ ворогу не здамо”. Лише за десять днів під час чергового прориву Червоної армії гарнізон евакуювався і зняв зброю.
Але не всім вдавалося так спокійно вийти з казематів. Командир вогневого взводу 244-го артполку 147-ї стрілецької дивізії 37-ї армії Південно-Західного фронту лейтенант Односум, котрий потрапив у полон в районі Віти-Поштової, пригадував: “У селі, де зібрали полонених, я побачив близько 10 наших бійців, які здебільшого були поранені. На двох із них одяг був зовсім обгорілий, шкіра звисала, обличчя обгорілі та набряклі. Відкривати очі й рот вони не могли. Це були бійці ДОТу, що бився до останнього”.

Тактику боротьби з фортифікаційними укріпленнями німці “протестували” вже багато разів у Франції, Бельгії, Чехословаччині. На підході до укріплень німці створювали із саперів спеціальні штурмові підрозділи. На озброєнні у них були й ранцеві вогнемети. До слова, один з них, знайдений пошуковцями саме в місцях боїв на КиУРі, зберігається в Музеї Великої Вітчизняної війни. Під прикриттям вогню самохідних артустановок штурмові групи підтягувалися до ДОТу й закладали вибухівку в амбразури або на двері.

Були й випадки, коли ДОТи використовували як експериментальні мішені. Приміром, артилерійський напівкапонір № 204. Саме тут розміщувався командний пункт комбата Кіпоренка. Основу укріплення становила металева конструкція з двома бронековпаками. Там чітко видно сліди обстрілу. Це результат влучення снаряду 105-міліметрової німецької “гаубиці”. Німці стріляли по ДОТу, щоб визначити характеристики броні для свого довідника, оскільки не мали можливості й бажання передавати важкі деталі броні для дослідів до Німеччини. Їх випробовували обстрілом у польових умовах.

Нині багато дослідників вважають, що найбільш бойовим був саме південний сектор оборони КиУР. Керівник пошукового об’єднання “Цитадель” Павло Нетьосов, котрий понад десять років присвятив дослідженню і збереженню об’єктів КиУР, такої думки не поділяє: “Усі забувають, що 19 вересня 161-й окремий кулеметний батальйон, котрий займав “фортеці”, на відміну від частин прикриття або польового заповнення з невідомих причин наказу про відступ не отримав. І там на ділянці від Київського водосховища до села Мощуна чимало споруд підірвані разом з людьми під час штурму”.

Загалом навіть попри величезні втрати Червоної армії оборона Києва стала ще одним цвяхом у труну плану “Барбаросса”. Адже до закінчення літа німці мали штурмувати Москву. Натомість на цілих 72 дні загрузли біля української столиці.

Забуті фортеці.

Ані радянська влада, ані незалежна Україна не розглядали цю місцину як історичну цінність. У СРСР значення боїв на КиУРі дещо нівелювали, аби приховати справжні масштаби трагедії в Київському котлі. А в часи незалежної України про них уже встигли забути. Однак ці місця могли б стати не лише пам’яткою, а й цікавим туристичним об’єктом. Тут можна проводити військові ігри, реставрації, знімати фільми (до слова, кілька ДОТів усе ж стали героями кінострічок. Зокрема біля ДОТу № 401 знімали фільм “Штольня”). Ці місця ідеально підходять для проведення виставок зброї і техніки, створення музеїв. Але замість цього укріплення гинуть уже від рук нащадків тих, хто обороняв Київ від німецької навали. Приміром, кілька років тому в одному з сіл “мисливці за металом” автогеном зрізали товстелезні бронековпаки. Непоодинокі випадки, коли ДОТи потрапляють на територію приватних господарств, де перетворюються на погреби. На державному обліку перебувають лише кілька фортець. І це завдяки лише ентузіастам. Та ж таки організація “Цитадель” робить усе можливе, аби зберегти КиУР для нащадків. Власним коштом і силами хлопці відреставрували той самий ДОТ № 204 та ДОТ № 180 та облаштували там музей. Нині працюють над 205-м. Взялися за роботу і над ДОТом № 401 у Білогородці, але там справа загальмувала через непорозуміння з місцевою владою. Але всі ці роботи — крапля в морі. Під Києвом та і в самому місті, де проходила третя лінія оборони, теж є над чим працювати. Спільний проект пошукових організацій “Цитадель” та “Патріот” київського міського історико-патріотичного клубу “Пошук” має промовисту назву “Пояс Слави”. Його мета — порятунок укріплень, реставрація та відновлення їх. Ентузіасти власним прикладом доводять, що чиновницьку байдужість можна “пробити” лише постійною монотонною працею. І ця праця потрібна насамперед для молодого покоління, котре має наслідувати не спайдермена та залізну людину, а реальних людей з реальними подвигами.

Євген ЛЕВЧЕНКО “Хрещатик”.

vv · Сообщение vv » 10 июн 2011, 13:06

Сказочки про "героическую оборону" 205-ого продолжают тиражироватся.
В остальном статья на удивление нормальная

П.С. А 205-й действительно успешно осущают. А я не верил.

Анатолий

vv писал(а):Сказочки про "героическую оборону" 205-ого продолжают тиражироватся.
В остальном статья на удивление нормальная

П.С. А 205-й действительно успешно осущают. А я не верил.

А есть какие-то подробности?

vv · Сообщение vv » 10 июн 2011, 13:24

Если коротко, то ДОТ из-за своего расположения продвижению немцев особо не мешал. Они его просто обошли, но штурмовать не стали.
Гарнизон ДОТа отсиживался в окружении, пока его не деблокировали наши.

А потом в прессе из этого создали такой же патриотическуий миф, как подвиг панфиловцев, Гастелло и т.д.

Alexeyka · Сообщение **Alexeyka** » 10 июн 2011, 13:29

Знаю 2 дота : один в с.Ходосеевка (по новой обуховской) в озере стоит один ,с него сейчас многие рыбаки рыбку ловят (недалеко на берегу нашёл 2 года назад каску с отверстием, от пули видать),а второй на Голубом озере возле с.Малютянка!А было б действительно интересно,если б там был порядок, зайти в него, посмотреть, полазить!

Анатолий

TANK · Сообщение **TANK** » 10 июн 2011, 14:41

Ну раз на то пошло, то 5 лет назад был такой "экспедиционный корпус клуба любителей ауди" и я был его предводителем. Прошли по всем дотам, в т.ч. ограниченной толпой - по 101 и 102. Реконструкцией не занимались, т.к. это не наша цель.

Есть много интересных строений, есть много однотипных. При всем этом сказать, что я ПРОТИВНИК музеефикации - не сказать ничего. Лучший способ консервации - забвение. А так - ни я туда из-за решеток музеефикаторов не пройду, ни детям не покажу. А металлисты еще и решетку унесут.

Пример идиотской мезеефикации - 402. Ну свезли ЖБОТы с берестейской, ну покрасили ужасно, ну заварили вход - и что? Хоть что-то изменилось? Через год краска слезла, окопы обвалились, решетки посрезали. Что там сейчас осталось от этого труда? Да ничего, переживут нас ДОТы и без нашей помощи.

кому интересно - вперед. Карта весьма точная, хоть и не без кучи ошибок.
http://io.ua/952333

Flake · Сообщение **Flake** » 10 июн 2011, 15:59

Справді цікава карта, а от наскільки точно на ній показаний КП КиУР?

vv · Сообщение vv » 10 июн 2011, 16:03

Карта получше http://io.ua/7568862p , хотя с теми же ошибками. (мина в Белогородке на самом деле имеет номер 401)

Про музеефикацию с одной стороны так, а с другой - местное население массово засирает и разграбляет ДОТы. Так что лучше уж там будет охраняемый музей, чем свалка мусора.
Или вот интересно попасть в ранее затопленую часть того же 205-ого.

КП в Святошино показан правильно. Сейчас на его месте находится школа
Вот статья про него http://razvedka-vmf.kiev.ua/content/view/41/47/
и немного дополнено
http://razvedka-vmf.kiev.ua/content/view/144/47/

Анатолий

vv писал(а):КП в Святошино показан правильно. Сейчас на его месте находится школа
Вот статья про него http://razvedka-vmf.kiev.ua/content/view/41/47/
и немного дополнено
http://razvedka-vmf.kiev.ua/content/view/144/47/

Просто потрясающая информация!!!

vv · Сообщение vv » 11 июн 2011, 00:06

Раз уж зашел разговор, то в упомпинающемся в статье КП КоУР (объект "Скала") сейчас функционирует музей гражданской обороны и по совместительству войны.
Впечатляет. Практически все системы обеспечения (вода, канализация, вентиляция, связь) оригинальные. Вот это музеефикация.
Фото

Анатолий

А разве по существующим вентшахтам нельзя спуститься вниз?

AMY · Сообщение **AMY** » 11 июн 2011, 09:29

Карта получше http://io.ua/7568862p , хотя с теми же ошибками. КП в Святошино показан правильно. Сейчас на его месте находится школа

На карте КП КиУР указан внутри окружной, но школа 140 (и мемориальная доска) находится снаружи оной
http://wikimapia.org/#lat=50.4528181&lo ... =1&m=b&v=8