Реклама в метрополитене

[машинист]

а вчера?

а вчера не ездил

[Klovsky]

оказывается, ТОВ «Транс-Медіа» судится с КГГА с целью "скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №838 від 21.05.2012 року «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві»"

Удалось найти только определение суда об открытии производства и дате заседания.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26281971

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

справа № 2а-13397/12/2670

призначити справу до судового розгляду на 16.10.2012 р. об 08:00

Вообще, непонятен смысл судиться по этому поводу. Теперь Хоз.суд подтвердил старые договора операторов, т.е. тарифы у ТМ такие же, как и были до вступления в силу данного распоряжения. ТМ это выгодно, ведь новые договора с другими операторами рекламного метрорынка фиксируют более высокие тарифы, т.е. у других рентабельность будет явно ниже.

А вот если отменят распоряжение, то другие операторы не будут платить более высокие тарифы метрополитену, т.е. зачем ТМ плодит себе конкурентов? Непонятно.
Может, ТМ просто хотели подстраховаться на случай, если Ап.хозсуд Киева или Вышка отменит решение Хозсуда...

К слову, КП КМ проигрывает такие суды не только в Киеве ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28255095 ), но уже и в Харькове: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28293623

Есть, конечно, те, которых удалось "взять на испуг", и они, как дурачки, будут платить высокие тарифы даже без решения суда по сути: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27613491

[Metro Post]

Позитивная все-таки вещь «Единый реестр судовых дел». Хоть какой-то намек на цивилизованное общество. Теперь доступность информации прольет свет на закулисные отношения воротил подземного рекламного бизнеса, а, как говорится, там, где тесно, интересно.

[Klovsky]

И ещё один проигрыш.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28759301

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/16477-2012 21.01.13За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт"

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна

адміністрація)

про внесення змін до договору від 15.03.2005р. № 22-Упр-05.


Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Гайдай Т.В. - по довіреності №103-Н від 18.09.2012р.

Від відповідача: Галаган С.О. - по довіреності №0018 від 12.12.2012р.

Глівінський А.І. - по довіреності №0017 від 12.12.2012р.

Від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Арт" про внесення змін до договору від 15.03.2005р. № 22-Упр-05.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі та докази на виконання вимог ухвали суду.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду від 22.11.2012 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, неналежне виконання сторонами вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 21.01.2013р.

21.12.2012р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить:

1. Внести зміни до Договору від 15.03.2005 № 22-Упр-05, а саме: гі. 3.1. Договору викласти в такій редакції: „3.1. Сторони домовились, що Організація сплачує Підприємству за надані місця, всередині рухомого складу метрополітену, щомісячно суму згідно з розрахунком, що наведений в додатку № 2 в редакції від 31.08.2012".

2. Зобов'язати Відповідача укласти додаткову угоду № 6 до договору від

15.03.2005 № 22-Упр-05 в наступній редакції:


Додаткова угода № 6 до договору від 15.03.2005 № 22-Упр-05


м.Київ 31 серпня 2012 року



Комунальне підприємство "Київський метрополітен", в особі начальника Управління з організації договірної роботи метрополітену Рудницької І.О., що діє на підставі Довіреності № 24-Н від 03.02.2012, далі по тексту Підприємство, з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Арт", в особі директора Бабенко Т.М.., що діє на підставі Статуту, далі по тексту Організація, з іншої сторони, надалі разом Сторони, уклали дану Додаткову угоду до Договору від 15.03.2005 № 22-Упр-05 між Сторонами (далі - Договір) про наступне:


1. На виконання Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року № 838 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві» Сторони прийшли до згоди змінити п 3.1. Договору та викласти його в наступній редакції:

« 3.1. Сторони домовились, що Організація сплачує Підприємству за надані місця, всередині рухомого складу метрополітену, щомісячно суму згідно з розрахунком, що наведений в Додатку № 2 в редакції від 31.08.2012».

2. Додаток № 2 до Договору в редакції від 01.07.2011 року втратив свою чинність.

3. Сторони прийшли до згоди виключити п.3.4. Договору.

4. Інші умови вищевказаного Договору, які не зачеплені даною Додатковою угодою, є незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

5. Дана Додаткова угода складена в 2-х оригінальних примірниках, по одному примірнику для кожній із Сторін.

6. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та набуває чинності з 31 серпня 2012 року.

7 . Умови Договору, що суперечать цій Додатковій угоді втрачають свою дію з моменту її підписання.

Підприємство Організація І.О. Рудницька Т.М. Бабенко

Додаток № 2 до Договору від 15.03.2005р. № 22-Упр-05 в редакції від 31.08.2012

Місця, розміри та загальна площа рекламомісць в рухомому складі КП «Київський метрополітен»

Місце розташуванняОдиния виміруКількість та розмір рекламоносія 0,40x0,280,31x0,310,23x0,230,3x0,13Центральний простінокодиниць-464-Скоси 46---Верхня панель -- 92Площа одиницікв.м0,11200,09610,05290,0390Площа в 1 вагонікв.м5,1524,4210,2123,59Кількість вагоніводиниць616616616616Загальна площа рекламомісцькв.м3173,632723,34130,592211,44Діючий тариф за 1 кв.м. на момент укладання даної додаткової угоди (з ПДВ)грн.156,00180,00180,00180,00Сума оплати в місяць (з ПДВ)грн.495086,28490201,2023506,20398059,20 Загальна площа рекламомісць - 8 239,00 кв.м

Загальна сума оплати в місяць (з ПДВ) - 1 406 852, 88 грн.

Підприємство Організація

І.О.Рудницька Т.М. Бабенко

10.01.2013р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження по даній справі на підставі п.2 ч,1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.01.2013р. представники позивача дане клопотання підтримали.

Клопотання мотивоване тим, що 18 січня 2007 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 2-6453/06 за позовом Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи були задоволені повністю.

Рішенням суду визнано дійсним договір № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року про користування рекламними місцями та додаткову угоду № 3 від 17.02.2006 року, укладені між ТОВ «Фірма Арт» та КП «Київський метрополітен».

Зобов'язано КП «Київський метрополітен» згідно п.3.4 додаткової угоди № 3 від 17.02.2006 року до договору № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року на протязі дії договору (10 років) не змінювати тарифи, що зазначені у Спільному наказі № 5/1-ц від 27.02.2000 року Комітету транспорту Київської міської державної адміністрації та управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.

Станом на 29.01.2007 року рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 2-6453/06 набрало законної сили, тому встановленні ним факти не повинні доводитися знову при вирішенні справи № 5011-36/16477-2012 в порядку статті 35 ГПК України. Сторонами процесу у справі № 5011-36/16477-2012 факти, викладені у судовому рішенні у справі № 2-6453/06 у загальному порядку не спростовані, а норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у справі № 2-6453/06.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував, посилаючись на його необгрунтованість.

Розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників сторін, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі у випадках, коли після порушення провадження у справі виявлено такі обставини:

є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

При розгляді даного клопотання судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2007 року за позовом Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи:

У задоволенні позову Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними відмовлено.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи задоволений

Визнано дійсними договір № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року про користування рекламними місцями та додаткову угоду № 3 від 17.02.2006 року, укладені між ТОВ «Фірма Арт» та КП «Київський метрополітен».

Зобов'язано КП «Київський метрополітен» згідно п.3.4 додаткової угоди № 3 від 17.02.2006 року до договору № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року на протязі дії договору (10 років) не змінювати тарифи, що зазначені у Спільному наказі № 5/1-ц від 27.02.2000 року Комітету транспорту Київської міської державної адміністрації та управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.

Предметом спору по справі №5011-36/16477-29012 є внесення змін до договору від 15.03.2005р. №22-Упр-05, що укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» та Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

Сторонами у справі №5011-36/16477-29012 є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» та Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Дарницьким районним судом міста Києва розглянутий спір між іншими сторонами, про інший предмет та з інших підстав ніж в справі №5011-36/16447-2012, що розглядається Господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні 16.01.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» укладено договір від 15.03.2005 № 22-Упр-05 (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору Позивач надає Відповідачу право розміщувати рекламний матеріал.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг визначається розрахунком, що наведений в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною Договору.

21.05.2012 виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження № 838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 № 40/957 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві» (далі - Розпорядження).

Пунктом 1 даного розпорядження затверджено порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві (далі - Порядок) державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва.

Додатком 3 Порядку затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.05.2012 № 838 встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.

Додатком 4 вищевказаного Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності.

На виконання даного Розпорядження позивач листом від 25.09.2012 № 11-03/1100 направив на адресу відповідача для розгляду та підписання додаткову угоду № 6 від 31.08.2012 до Договору. Зазначену додаткову угода відповідач не підписав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що:

пунктом 4 рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року встановлено, що договори на розміщення реклами в місті Києві (зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності), укладені до набрання чинності цим рішенням, є чинними до закінчення строку дії, зазначеного в таких договорах.

Згідно п. 3.4 додаткової угоди №3 від 17.02.2006р. до договору №22-Упр-05 від 15.03.2005. протягом десяти (10) років після підписання акту введення в експлуатацію стаціонарних рекламних конструкцій, що розміщенні в рухомому складі метрополітену, а також на період встановлення всього обладнання, організація за розміщення рекламного матеріалу сплачує підприємству платежі, виходячи із тарифів, що діють на момент підписання даної додаткової угоди.

В судовому засіданні 16.01.2013р. оголошувалась перерва до 21.01.2013р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.01.2013р. через відділ діловодство господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов. Відповідно до даного відзиву відповідача просить в задоволенні позову відмовити із підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 21.01.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

15.03.2005 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен", (далі -позивач ), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма АРТ", (далі - відповідач), було укладено Договір № 22-Упр-05.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору позивач надає відповідачу право розміщувати рекламний матеріал.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг визначається розрахунком, що наведений в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.3. Договору вказана в п. 3.1. сума підлягає щомісячному підтвердженню або перегляду у разі збільшення площу рекламних місць, зміни тарифів на надання послуг по цьому договору.

В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору № 22-Упр-05.

01.07.2011 року між сторонами була підписана додаткова угода №5 про внесення змін та доповнень до договору від 15.03.2005р. №22-Упр-05. Відповідно до вимог пункту 1 даної угоди сторони домовилися викласти додаток №2 до договору в новій редакції, що додається.

Відповідно до пункту 32 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Пунктом 5.2 Статуту Комунального підприємства "Київський метрополітен" майно, яке йому належить відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва, і закріплене за підприємством на праві господарського відання згідно статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" та вимог пункту 32 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003року за №2067. Вказана постанова передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється в порядку, визначеному органом місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній власності або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

21 травня 2012року Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження №838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012року за №40/957 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві".

Пунктом 1 вказаного Розпорядження встановлено порядок визначення розміру плати за розміщення реклами та транспорті комунальної власності міста Києва. Відповідно до Додатку 3 Порядку, затвердженого Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 21.05.2012року за № 838, (далі - Порядок), встановлені базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.

Додатком 3 Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.

Додатком 4 вказаного Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності.

На думку позивача вказаний Договір було укладено відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та приписів частин першої статті 632 ЦК України, де передбачена ціна, яка встановлюється Договором або законом. За ствердженням позивача у випадках, встановлених законом, застосовується ціни (тарифи, ставки), які регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Частиною другої статті 632 ЦК України підкреслено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

На виконання вищевказаного Розпорядження позивач листом від 25.09.2012року за № 11-03/1100 надіслав на адресу відповідача для розгляду та підписання Додаткову угоду №6 від 31.08.2012року, якою було пропоноване внести зміни до пункту 3.1 Договору та викласти його у наступній редакції :

"3.1 Сторони домовились, що Організація сплачує Підприємству за надані місця, всередині рухомого складу метрополітену, щомісячно суду згідно з розрахунком, що наведений в додатку №2 в редакції від 31.08.2012р.". Зазначений лист було направлено на адресу Директора ТОВ «Фірма АРТ» Бабенко Т.М. Відповідач вказану угоду не підписав, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронювальних законом інтересів.

Дослідивши фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача є хибними виходячи із наступного :

Так, за своєю правовою природою між сторонами було укладено договір послуги. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили вартість послуг (ціну), строк дії договору, а тому в розумінні вимог ст.ст. 627, 638, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві для користування місця в/на рухомому складі Київського метрополітену для здійснення рекламної діяльності різного гатунку.

Додатком №2 до договору від 15.03.2005р. №22-Упр- 05 в редакції від 01.07.2011р. закріплена загальна сума плати за місяць, з урахуванням ПДВ у розмірі 128 528, 39 грн., яку відповідач зобов'язується сплачувати позивачу. Втім, 25 вересня 2011року позивач направив відповідачу лист та Додаткову угоду №6 від 31.08.2012року до спірного Договору, за наступним змістом, зокрема: вартість права, передбаченого пунктом 3.1 Договору визначається відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради ( Київська міська державна адміністрація) від 21.05.2012року за № 838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в м. Києві".

Приписи статті 188 ГК України, частини другої статті 632 ЦК України та статті 651 ЦК України передбачають, що зміна умов Договору допускається у випадках встановлених Договором або законом. Однак, зміна ціни після укладення договору допускається виключно у випадках та умовах, встановлених Договором або законом. Пунктом 3.3 Договору від 15.03.2005року №22-Упр-05 встановлено, що вказана в п.3.1 договору сумі підлягає щомісячному підтвердженню або переліку в разі збільшення площі рекламних місць, зміни тарифів на надання послуг по цьому договору. Погодження платежів оформляється Протоколом та вказується в акті про виконання рекламних місць, що підписується обома сторонами.

Тобто, підставою для зміни ціни в договорі після його укладення є умови та випадки встановлені в самому договорі.

Ні договір №22-Упр-05 від 15.03.2005 року, ні додаткові угоди до нього не містять умов, в разі настання яких сторони вказаного договору мають право змінити ціну послуг; вказаний договір не містить обов'язку жодної із сторін прийняти пропозицію іншої сторони щодо зміни ціни договору.

Можливість перегляду суми платежів чітко визначено сторонами в Договорі, і є нормою диспозитивною, яка надає право сторонам самостійно на свій розсуд регулювати форму оплати за надані послуги, в тому числі вносити зміни до вказаного Договору у частині ціни (тарифів). Відсутність імперативної норми, яка б закріплювала відповідне зобов'язання відповідача, позбавляє позивача права в односторонньому порядку змінювати умови Договору стосовно ціни. Договір від 15.03.2005року №22-Упр-05 не містить обов'язкового припису щодо внесення змін до нього за пропозицією однієї із сторін, та обов'язкового прийняття іншою стороною вказаних умов відносно ціни (тарифів), оскільки така зміна обов'язково відбувається шляхом підписання сторонами Додаткової угоди.

Вказаний пункт договору є диспозитивним і дає право сторонам переглянути суму платежів за договором, а не зобов'язує їх це робити. Лише в разі досягнення згоди між сторонами про зміну вартості наданих послуг, між ними укладається додаткова угода. В даному випадку такої згоди сторонами не досягнуто.

Статтею 189 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Статтею 191 Господарського кодексу України встановлено, що державні регульовані ціни встановлюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Законом України "Про ціни і ціноутворення" ціна розміщення реклами на об'єктах комунальної власності не віднесено до державних регульованих цін, тому в розумінні вказаного закону ціна послуг з розміщення реклами є договірною ціною і, відповідно, визначається за згодою сторін.

У якості обґрунтування своїх вимог позивач посилається як на підставу зміни ціни за спірним Договором на Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради ( Київська міська державна адміністрація) №838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" на частину першу статті 188 ГК України та частину першу статті 651 ЦК України.

Вказане посилання спростовується тим, що відповідно до частини першої статті 189 ГК України встановлено, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Стаття 190 ГК України встановлює, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку ( стаття 191 ГК України).

Державне регулювання цін здійснюється згідно зі Законом України "Про ціну та ціноутворення". Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" не містить приписів щодо обов'язкового внесення суб'єктами господарювання змін до вказаних типів Договорів до дня ухвалення вказаного Розпорядження, а тому підстав для задоволення позову не існує за законом. Для внесення змін до спірного Договору необхідно волевиявлення сторін, наявність приписів закону, який є обов'язковим для суб'єкта господарювання, що кореспондується з вимогам ст.ст. 627, 638 ЦК України.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення договору.

Сам факт видання Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження №838 від 21.05.2012 року "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві", яким затверджений Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва не може свідчити про істотне порушення договору між сторонами.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, у господарського суду немає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київський метрополітен".

При відмові в задоволенні позову судом приймається до уваги та обставина, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2007 року за позовом Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи:

У задоволенні позову Константінова Сергія Микитовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт», Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року недійсними відмовлено.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» до Константінова Сергія Микитовича, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Арт» про визнання договору про користування рекламними місцями та додаткової угоди №3 від 17.02.2006 року дійсними, зобов'язання не змінювати тарифи задоволений

Визнано дійсними договір № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року про користування рекламними місцями та додаткову угоду № 3 від 17.02.2006 року, укладені між ТОВ «Фірма Арт» та КП «Київський метрополітен».

Зобов'язано КП «Київський метрополітен» згідно п.3.4 додаткової угоди № 3 від 17.02.2006 року до договору № 22-Упр-05 від 15.03.2005 року на протязі дії договору (10 років) не змінювати тарифи, що зазначені у Спільному наказі № 5/1-ц від 27.02.2000 року Комітету транспорту Київської міської державної адміністрації та управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2007 року на час розгляду даної справи є чинним.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.


Відповідно до вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів необхідність внесення змін до Договору від 15.03.2005року за № 22-Урп-05, безпідставність ухилення відповідача від прийняття його пропозиції щодо внесення змін до Договору. Відповідач довів суду правові підстави для неприйняття пропозицій позивача щодо внесення змін до спірного Договору та встановлення нових тарифів на рекламно-інформаційну діяльність.

За такими обставинами у задоволенні позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АРТ" про внесення змін до Договору від 15.03.2005року за №22 Упр-05 слід відмовити повністю, як необґрунтовано заявленого.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,00 грн. покладаються на позивача у справі - Комунальне підприємство "Київський метрополітен" відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:


У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.


Повне рішення складено 23.01.2013р.





СуддяТрофименко Т.Ю.

Кроме того, на сегодня ожидался ещё один проигрыш.

Касательно апелляций, то здесь КП КМ (скупердяи!) не заплатили в полном размере судебный сбор и были отправлены восвояси (трижды). Причина - считали сбор по зарплате 2012 года (когда платили его), а в суд ап. жалоба пришла уже в январе 2013.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28689762

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"16" січня 2013 р. Справа №5011-18/15416-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

розглядаючи апеляційну скаргу комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року

у справі № 5011-18/15416-2012 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом комунального підприємства «Київський метрополітен»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-медіа»

про внесення змін до договору,-


ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі №5011-18/15416-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, комунальне підприємство «Київській метрополітен» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Під час вивчення матеріалів справи та апеляційної скарги скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.

До апеляційної скарги КП «Київській метрополітен» не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку.

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», статтею 4 якого встановлено розмір ставок судового збору, які підлягають сплаті при зверненні до господарського суду. Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви не майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду скаржник повинен сплатити 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2013 року становить 1 147,00 грн.

В п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» вказано, що зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному порядку.

Враховуючи, що з апеляційною скаргою скаржник звертається 04.01.2013 року (дата надходження скарги до місцевого господарського суду), то при поданні апеляційної скарги після набрання чинності Закону України «Про судовий збір», на останнього розповсюджуються положення Закону.

Оскільки відповідно до статті 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору, то відповідно до підпунктів 2, 4 пункту 2 частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» сума судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду за даною апеляційною скаргою становить 573,50 грн.

Позивачем же до апеляційної скарги (вх. № 09-08.1/381 від 11.01.2013 року) було додано платіжне доручення від 24.12.2012 року №800 про сплату судового збору у сумі 536,50 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Оскільки КП «Київський метрополітен» не було сплачено судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі встановленому ЗУ «Про судовий збір», тому апеляційна скарга не приймається Київським апеляційним господарським судом до розгляду та підлягає поверненню скаржнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу у загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд, -


УХВАЛИВ:


1. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі № 5011-18/15416-2012 повернути комунальному підприємству «Київський метрополітен».

2. Копію ухвали надіслати сторонам.

3. Справу № 5011-18/15416-2012 повернути до господарського суду міста Києва.


Головуючий суддя Майданевич А.Г.


Судді Лобань О.І.


Федорчук Р.В.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28623679

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" січня 2013 р. Справа №5011-18/15419-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен»

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.12.2012р.

у справі №5011-18/15419-2012 (суддя -Мандриченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Космос медіа груп»

про внесення змін до договору


ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р. (повний текст рішення підписаний 27.12.2012 р.) у справі №5011-18/15419-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 04.01.2013 р. позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. №1-ню від 02.01.2013 р.), в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р. у справі №5011-18/15419-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вказана апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 3, ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної та касаційної скарг на судові рішення; за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складає 1147,00 грн.

Враховуючи те, що КП «Київський метрополітен» звернулося з апеляційною скаргою 04.01.2013 р., що підтверджується відміткою господарського суду міста Києва на першому аркуші скарги, подаючи апеляційну скаргу скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 573,50 грн. (1147/2=573,50).

Натомість, до апеляційної скарги скаржником додане платіжне доручення №802 від 24.12.2012 р. про сплату судового збору в сумі 536,50 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірах.

Згідно з ч.4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати апеляційну скаргу.

Згідно п.2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р. у справі №5011-18/15419-2012 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

2. Повернути Комунальному підприємству «Київський метрополітен» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп., сплачений згідно платіжного доручення №802 від 24.12.2012 р.

3. Матеріали справи №5011-18/15419-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.


Головуючий суддя Іоннікова І.А.


Судді Зубець Л.П.


Мартюк А.І.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28625803

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" січня 2013 р. Справа №5011-18/15418-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Дідиченко М.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року


у справі №5011-18/15418-2012 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Медіа»

про внесення змін до договору


ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» подало до Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Медіа» про внесення змін до Договору від 06.06.2003р. №80-Упр (ДП)-03.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2012р. у справі №5011-18/15418-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач, Комунальне підприємство «Київський метрополітен», 04.01.2013р. через Господарський суд міста Києва подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі №5011-18/15418-2012 від 20.12.2012р. та задовольнити позовні вимоги КП «Київський метрополітен» про внесення змін до договору.

Вказана апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до п. 3 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Скаржником до апеляційної скарги додане платіжне доручення №803 від 24.12.2012р. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на суму 536,50 грн.

Однак судом не може бути прийнята дане платіжне доручення, як доказ сплати судового збору у встановленому розмірі, з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношеннs до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Отже, оскільки апеляційна скарга, як встановлено вище, була подана скаржником 04.01.2013р., то вираховуючи суму судового збору необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, що встановлена законом на 01.01.2013р.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01.01.2013р. - 1 147, грн.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплати при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, на підставі наведених норм закону, а також виходячи з того, що спір є немайновим та апеляційна скарга подана у січні 2013р., сплаченою сумою судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду по справі №5011-18/15418-2012 має бути 573,50 грн.

Так як, сума судового збору, сплачена за платіжним дорученням №803 від 24.12.2012р., є меншою, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України повертає апеляційну скаргу.


Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -


УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2012р. у справі №5011-18/15418-2012 повернути скаржнику з доданими до неї матеріалами.

2. Повернути Комунальному підприємству «Київський метрополітен» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536,50 (п'ятсот тридцять шість грн. 50 коп.) грн., сплачений за платіжним дорученням №803 від 24.12.2012 р.

3. Матеріали справи №5011-18/15418-2012 повернути Господарському суду м. Києва.


Головуючий суддя Шевченко Е.О.


Судді Алданова С.О.


Дідиченко М.А.

А вот ещё в суде первой инстанции:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28972377



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_________________________________________________________________________________


УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.01.13
№ 05-5- 49 / 342



Суддя Митрохіна А.В., розглянувши

позовну заяву Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Партнер Оптімал"

про стягнення 229 659,25 грн.


ВСТАНОВИВ:


Позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.



Не надано доказів сплати судового збору в установленому розмірі.

Згідно ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік”, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2013 року становить 1 147,00 гривні.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 237 856,48 грн., а тому враховуючи ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору, який підлягає сплаті становить 4757,13 грн., тоді як позивач, відповідно до платіжного доручення №60 від 04.01.2013р. сплатив 4 593,19 грн.


Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Як встановлено судом, відповідач має дві адреси: юридичну і фактичну (додаткової угоди №3 до договору від 27.12.2005р. №167-Упр-05), однак позивачем надано докази (фіскальний чек від 08.01.2013р. №9398 та опису вкладення у цінний лист) про надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів тільки за однією адресою, а саме юридичною (у квитанції зазначений наступний поштовий індекс позивача - 03150, а отже направлено кореспонденцію на юридичну адресу).

Отже, позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів у встановленому законом порядку, а саме доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів за фактичною адресою відповідача (адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені).


За таких обставин, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення зазначених недоліків, заявник не позбавлений можливості подати належно оформлену позовну заяву у порядку, встановленому розділом VІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:


Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути позивачеві без розгляду.





Суддя А.В.Митрохіна

К слову, что успел суд принять в 2012 году, было с нормальным суд.сбором, 13.02.2013 в 14:00 заходите на апелляцию!

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28452281

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58


УХВАЛА

про порушення апеляційного провадження

"28" грудня 2012 р. Справа №5011-32/15455-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Комунального підприємства «Київський метрополітен»

на рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2012 р.

у справі № 5011-32/15455-2012 (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР МЕДІАГРУП»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про внесення змін до договору



визнав подані матеріали достатніми для порушення апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 65, 86, 93, 98, 99 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-



УХВАЛИВ:

1. Прийняти до свого провадження апеляційну скаргу КП «Київський метрополітен».

2. Розгляд скарги призначити на 13.02.2013 р. о 14:00. Засідання відбудеться в приміщенні Київського апеляційного господарського суду за адресою: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 1. Зал судових засідань № 4.

3. Відповідачу та третій особі у строк до 01.02.2013 р. надати суду письмові Відзив/Пояснення на апеляційну скаргу.

4. Викликати для участі у засіданні повноважних представників сторін.

У випадку неможливості з'явитися до призначеного судового засідання колегія суддів зобов'язує представників сторін повідомити суд про поважність причин неявки (факсом, телеграмою, тощо).




Головуючий суддя Ільєнок Т.В.


Судді Гончаров С.А.

Тищенко О.В.

[AMY]

Тем временем, переклен МН (Космо), заклеены ПЛТ (АВК) и ДС (какая-то косметика): договора нужно выполнять, тем более в такое трудное для предприятия время)

[AMY]

«Чорна діра» столичної підземки

[ «Голос України» |№ 184 (5434), 2 жовтня 2012 р. ]

Найзбитковіше серед міських комунальних підприємств — «Київський метрополітен»

До розвалу СРСР київський метрополітен входив до союзної надструктури Міністерства шляхів сполучення. Країна Рад зникла, і метрополітени опинилися у віданні Мінтрансу України. У 1997-му Кабмін передав КП «Київський метрополітен» у комунальну власність громади столиці. І майже миттєво воно стало збитковим. Навіть незважаючи на те, що саме тоді транспортне підприємство потихеньку, але впевнено почало перетворюватися на... базарно-торговельне.

Чи варто «переставляти» вагони

Із кварталу у квартал, з півріччя у півріччя керівники підземки повідомляють, з яким мінусом, що, до речі, постійно збільшується, вона їх завершує. Так і нині: «Фінансовим результатом господарської діяльності КП «Київський метрополітен» за І півріччя 2012 року став збиток у 157,2 млн. грн.», повідомляє прес-служба підприємства. А громадянам дедалі наполегливіше нав’язується думка, що возити пасажира за 2 грн., а раніше за 50 коп. — собі збиток. Вихід мало не єдиний: підвищувати вартість проїзду...

Та от халепа, швидше — одне із правил ринкової економіки: якщо керівництво підприємства робить спроби поліпшити його роботу, а воно однаково зазнає збитків, виходить, його менеджери, тобто керівники, у цьому разі метрополітену, використовують неправильні або застарілі інструменти для ведення бізнесу. Напрошується висновок, що тут не вагони потрібно міняти, а нетямущих менеджерів. Утім, деякі фахівці стверджують, що підприємство тому й зазнає дедалі більших збитків, що є й інший варіант «поліпшення» роботи метро.

Базар, кругом базар

Не секрет, що метрополітен загалом збитковий у будь-якій країні. Економічний ефект від нього суспільство одержує у вигляді непрямого прибутку: перевезення людей на роботу й по роботі, туристів, які залишають гроші державі або місту. Плюс — важливе значення для цивільної оборони. Керівництво київської підземки вбачає вихід у підвищенні плати за проїзд, хоча окупності за рахунок продажу квитків очікувати не варто: занадто великі витрати на будівництво та експлуатацію. В Києві, щоправда, є проблема з пільговиками, котрі за проїзд не платять. Але якби держава вирішила це питання, звівши до мінімуму їх кількість і компенсувавши перевезення пенсіонерів, то пільгову «дірку» можна закрити. Втім, це — не тема сьогоднішньої кореспонденції.

А тепер придивимося до перевізника, точніше, до його господарства, уважніше й підрахуємо бодай те, що лежить, як то кажуть, на поверхні. Що бачить пасажир ще на підході до станцій київського метрополітену? Уже точно не покажчики, куди і як пройти, або як проїхати. Особливо обурливо за цим спостерігати в центральних районах міста. Побудовані за радянських часів просторі й світлі підземні переходи та вестибюлі, розраховані на меншу кількість пасажирів, тепер забудовані кіосками, ятками, заставлені прилавками — ні пройти, ні проштовхнутися, згори звисають різні товари, а сам прохід заставлений квітами: суцільний базар. На вході можна придбати хлібобулочні вироби, інші продукти харчування. Диски, колготки, біжутерію, коштовні прикраси, парфумерію — у вестибюлях. А біля турнікетів — газети, журнали, іншу друковану продукцію, медикаменти, різний дріб’язок. І все це спричиняє купи сміття і бруду. Невже таке обличчя тепер має колись охайний Київ?

Про околичні станції й казати годі: тут торгують не тільки галантереєю, овочами, молочними продуктами, а навіть кошенятами і щенятами! Що, звісно, заборонено. Але найцікавіше: за всім спостерігають уважні охоронці порядку (до речі, в метрополітену є також власна охоронна служба), які чомусь упритул «не бачать» торговців. Нехай хто-небудь переконає мене, що все це численне підземне підприємництво нікому нічого не відстібує.

Але ж бізнес прибутковий...

Одна обізнана людина пояснила мені, що торгівля в метро — надзвичайно прибутковий бізнес, адже він охоплює практично все місто: на кожній станції розташовано від 20 до 50 торговельних точок. Вони — один великий ринок, з величезною пропускною спроможністю, власними законами, поняттями й «дахом». З кожного торговельного місця, розповідав мій співрозмовник, метрополітен офіційно одержує від 200 до 500 грн. на місяць. Неофіційні відстібання «уповноваженим» особам становлять таку само суму, але в доларах. Він же стверджує, що в підземці процвітають корупція і кримінал. І не тільки у сфері торгівлі «колготками». Це підприємство — багатопрофільне, зі складною інженерною системою: тут працює 11 експлуатаційних служб, два електродепо, майстерні з ремонту рухомого складу, дирекція будівництва метрополітену. Але ж в електродепо можна проводити не тільки техобслуговування і ремонт, а й гнати «ліву» продукцію, створювати на базі цих підрозділів дочірні підприємства, здатні забезпечити «батькам» підземки відчутний прибуток. Це — про бідність метрополітену, керівники якого криком кричать про збитковість і необхідність підвищити вартість проїзду. А може, бідність — від жадібності тих, хто зобов’язаний спрямовувати фінансові потоки в бюджет підприємства, а не у власні кишені?

У зв’язку з цим треба сказати ще й про інше: у гонитві за такими доходами керівники метрополітену чомусь уперто не помічають найважливішого: безконтрольне збільшення торговельних точок у підземці вже створило ситуацію, яка серйозно ускладнює порятунок людей у разі будь-якої аварії. Скупченість, забитість проходів, заставлені лотками двері аварійних виходів, натовпи торговців у вестибюлях метро — усе це рано чи пізно призведе до трагедії. Так само як і те, що вартові порядку давно вже не видивляються потенційних терористів або божевільних, а тупо збирають данину з торговців...

«Бідне» метро

Із чого ще складається «бідність» «Київського метрополітену», чиїми послугами в першому півріччі скористалися понад 258 млн. пасажирів? Наприклад, із надходжень від «надання права на тимчасове використання місць під рекламу»: в першому півріччі їх отримано 4,5 млн. грн. Тобто річні надходження від цього виду діяльності в різні роки коливаються від 9 до 12 млн. грн. А от колишній заступник начальника Головного управління транспорту КМДА Петро Костенко стверджує, що метро надто занижує свої доходи від непрофільних видів діяльності, зокрема, від реклами й оренди торговельних площ. У метрополітену, каже він, є договори з рекламними агентствами ще з 1994—1996 років (термін дії багатьох з них спливає в 2015—2017), де їм надаються послуги за цінами ще... тогочасними. Реальний заробіток підприємства нині — понад 1 млрд. грн. на рік! Їх має вистачати на всі потреби підземки й без підвищення плати за проїзд, але... Запитання: «Де ці гроші осідають?».

У «Київському метрополітені» стверджують, що це неправда. Втім, від теми розміщення реклами в підземці, як і про ціни на неї, відбиваються руками й ногами. В одній із відповідей на критичний матеріал «Голосу України» написали, що підприємство займається перевезенням пасажирів, а не рекламою. Воно «лише» здає площі в оренду на її розміщення. Чи не лукавлять керівники метрополітену, з огляду на засилля оголошень агентств, які закликають і пропонують рекламу уже навіть у якихось недоступних місцях? Не кажучи про заборонені законодавством площі, зокрема, прозорі поверхні вагонів і станцій — двері та вікна, про що в «Голосі України» неодноразово повідомлялося.
До того ж керівники цього підприємства стверджують: «Реклама в метро не приносить доходу». Хоч заридай від співчуття! Особливо якщо порівняти ці стогони з реальними цифрами від рекламних агентств. Наприклад, на розміщення наклейок над вікнами вагонів. Усього їх у вагоні 8, над кожним вміщується 4 наклейки. Вартість однієї такої на чотири тижні становить 20 тис. грн. Одержуємо тільки по одній, не найдорожчій, позиції 640 тис. грн. на місяць, 1,9 млн. грн. за квартал. І таких наклейок у вагонах — не злічити. А метрополітен показує загальний дохід від усієї реклами — 2 млн. грн. за квартал! Куди ж спливає решта грошей?

Це найпростіший підрахунок, і то за недорогим видом реклами. Але ж метрополітен заліплений нею й іншою, дорогою: брендуванням станцій, щитами і наклейками біля кас, уздовж ескалаторів і на турнікетах. Тільки розміщення аркуша 62х30,5 см на один місяць коштуватиме майже 200 тис. грн. А реклама-наклейка 60x13 у вільному розміщенні — уже 450 тис. грн. на місяць! Про монітори — їх близько 30 у кожному составі — годі й казати. Неважко полічити, що щорічні 9—12 млн. грн., про які звітує метрополітен, дорівнюють місячному доходу рекламного агентства від розміщення лише 50 рекламних листівок у вагонах метро. Але ж їх — десятки тисяч! А є ще й лайт-бокси, реклама в переходах... Масштаби втрат, недоотримання, а простіше — розкрадання вражають будь-яку уяву.

Тим часом на офіційному сайті КП «Київський метрополітен» зазначено, що доходи підприємства від рекламних договорів становлять лише 500 тис. грн. на місяць.

Деякі мої співрозмовники кажуть, що по документах це можливо, оскільки метро офіційно продає площі під рекламу декільком фірмам за геть смішними цінами. А ті перепродують клієнтам — за нечуваними. Але є й ще одне пояснення: за фірмами, які купують задешево рекламні площини, стоять можновладці. Та й самі метрополітенівські начальники різного рангу, можливо, «настругали» рекламних фірм і заробляють на цьому — у власну кишеню.

Цього року керівництво КП «Київський метрополітен» планує одержати від надання площ під рекламу знову-таки понад 12 млн. грн. (офіційні дані підприємства). Фахівці вважають, що це — лише десята частка від валового прибутку, який приносить розміщення реклами в підземці. Така велика різниця пояснюється тим, що підприємство не працює з рекламодавцями напряму: розміщенням рекламних носіїв займаються так звані оператори. Вони з офіційного дозволу метрополітену здають площі станцій і вагонів в оренду. Раніше укласти такий договір можна було з цими фірмами. Однак тепер усі права на здавання площ викупили кілька рекламних агентств. Отож при розміщенні реклами клієнт оплачує послуги щонайменше двох посередників.

До кого грошенята спливають

Обізнані з рекламною справою розповідають, що сам цей бізнес у метро розділений на кілька сфер. У найприбутковішій — розміщенні постерів (наклейок) у вагонах метрополітену — працюють одразу три оператори. Інша золота жила — реклама на лайт-боксах, де її розміщає ще один оператор. Не менш дохідна справа — реклама на моніторах, у яких теж є хазяїн. Як і на брендуванні (комплексному розміщенні логотипа товару) станцій і вагонів. Свої чималі грошенята стриже рекламне агентство, яке розміщає рекламу на колійних стінах. Але якщо є фінансові домовленості між різними операторами, то можливо одержати послугу й у «непрофільного», але вже набагато дорожче.
А от вартість розміщення реклами — велика таємниця агентств. Та й розцінки дуже різні. Як повідомило одне з ділових видань, замовити найпопулярніший вид реклами — постери — відразу не завжди навіть вдається: замовники «забивають» усі можливі місця для цього на місяць уперед. Вартість коливається залежно від розмірів постерів. За стандартні плакати (305 х 305 міліметрів) замовник заплатить від 82 до 150 тис. грн. (або в середньому 65,5 тис. грн.) за чотири тижні. За цю плату в кожному із 615 вагонів метро буде розміщено по одному примірнику. За словами операторів ринку, в кожному вагоні може поміститися 58 постерів. Таким чином, доходи агентств від цього виду реклами сягають 43,5 млн. грн. на рік.

Інша прибуткова сфера — розміщення реклами на лайт-боксах. На станціях з найвищим пасажирооборотом її вартість на одному носії — 1,7 тисячі грн. на місяць. На менш затребуваних станціях дешевше — 1,3—1,5 тис. грн. Отже, на лайт-боксах рекламісти заробляють щорічно понад 20 млн. грн.

Не менші доходи забезпечує реклама на моніторах у вагонах. За трансляцію 10-секундного ролика з ранку до вечора (36 разів на день) на всіх лініях метро замовник повинен заплатити 67 тис. грн. на місяць.

Відеореклама на моніторах станцій тарифікується похвилинно, а її вартість — 86 грн. Таким чином, реклама на моніторах приносить кожного року щонайменше 18 млн. грн. Повністю обклеїти станцію метро своїми логотипами теж обійдеться недешево: вартість розміщення рекламних плакатів на станції (у т. ч. виготовлення) коливається від 158 до 298 тис. грн. на місяць. Наприклад, щоб на рік обклеїти рекламою станцію «Майдан Незалежності», компанії необхідно заплатити 2,3 млн. грн. А загалом на брендування станцій клієнти витрачають близько 16,4 млн. грн. на рік.

Що відбувається насправді?

Що відбувається насправді з рекламними грішми в київській підземці, як автор не намагався, з’ясувати не вдалося. Що теж — тема для розмови. Я зустрілася з багатьма людьми, так чи інакше причетними до цієї справи — і нинішніми офіційними особами, і колишніми, а також фахівцями, котрі мають доступ до інформації, що стосується проблеми, порушеної газетою.

Незважаючи на пречудові українські закони, у тому числі, про інформацію, про доступ до публічної інформації та інші, офіційно одержати її — здаюсь, як кажуть, у полон, — не вдалося.
Незважаючи ні на офіційні запити, ні на офіційні розмови.
Можна, звичайно, говорити про тиск на свободу слова і ЗМІ, а також «конання» демократії, як це особливо люблять стверджувати наші західні доброзичливці. Але тільки чи в цьому проблема? Не один раз при підготовці подібних матеріалів переконувалася: йдеться не так про тиск на ЗМІ, як про бізнесові інтереси можновладців, чиновників усіх мастей, та й, ніде правди діти, багатьох побратимів по перу: кожен з них боїться втратити — хто свій мільйон, а хто й копійку.

Втім, до редакції надійшла відповідь від начальника КП «Київський метрополітен» Володимира Федоренка, яку друкуємо нижче — як зразок неповаги і до законодавства, і до читачів.

Правда, вдалося дещо дізнатися, але лише за умови, що посилань на джерела цієї інформації не буде. При цьому одні мої співрозмовники відверто з мене глузували, мовляв, а нехай вам розкажуть ті, хто «кришує» таку діяльність — адже особи ці всім відомі. Інші зітхали: «Розповім, але без посилань на прізвище й посаду — мені ж із цими людьми працювати». Що я й роблю. Тому джерела інформації в матеріалі й мають «імена»: «Знавці, співрозмовники, фахівці». Вони, звичайно, і знавці, і фахівці, але анонімні, чим за бажання може скористатися сторона, яка вважатиме себе скривдженою.

Аудита вимагаємо, аудита!

Але було б неправильно не згадати ще про одну категорію джерел інформації — декількох депутатів Київради з відповідними посадами, а також політиків, і навіть з гучними іменами, з якими я розмовляла. Ці, навпаки, — навіть перепитували, мовляв, дивіться ж, обов’язково пошліться на мене. Що зрозуміло: вибори вже невдовзі. І я б послалася, якби це не був суцільний потік декларацій: треба негайно розібратися, припинити, покарати! А ще одне «відкриття»: метрополітен навмисне банкрутять, щоб згодом прибрати до приватних рук, але вже задешево. Теж, можливо, варіант, але хто заважав розібратись із цим раніше, адже й політики не вчора народилися, і метрополітен давно збитковий...

«Без посилань» мої візаві сипали цифрами, які перевірити неможливо, і обвинуваченнями, і всілякими пропозиціями. Але мені так і не вдалося з’ясувати, чому досі не виконується рішення КМДА від 22 вересня 2011 р. «Про затвердження Порядку розміщення реклами в Києві», у тому числі й у КП «Київський метрополітен», яке регулює відносини, що виникають між дозвільним органом, у цьому разі КП «Київреклама», і балансоутримувачами, включаючи рекламодавців і розповсюджувачів реклами на транспорті комунальної власності столиці? Згідно з цим рішенням, уся реклама, розташовувана в підземці, повинна йти через «Київрекламу», як і фінансові надходження від неї. Але, як повідомили мені в Головному управлінні у справах реклами КМДА, й досі реклама перебуває у віданні КП «Київський метрополітен». Питання не тільки в тому, чому підприємство ігнорує це рішення, а й у тому, чому КМДА його не виконує? А може, головне питання в іншому: «Чому основні й чималі доходи від реклами осідають у кишенях агентств, а не в бюджеті підприємства та міста?».
І наостанок. Адміністрація КП «Київський метрополітен» у бажанні капіталізувати підвідомчу площу не знає меж і робить це зухвало й цинічно. А з торгівлею і рекламою взагалі перейдено міру добра і зла. Варто тільки подивитися на колись вишукану архітектуру центральних станцій метро, нині нахабно від підлоги до стелі заклеєних рекламою пива, трусів і бюстгальтерів.

Тим часом про зловживання в метрополітені не говорить тільки ледачий. Як і про смішні доходи від торгівлі та реклами. До того ж говорять люди, які не тільки за бажання, а й з обов’язку служби зобов’язані розібратися, що все-таки відбувається в цьому комунальному підприємстві? Невже нікому не спадає на думку провести аудит його діяльності, щоб розставити всі крапки над «і»?

До теми: І Я не Я, І хата не моЯ...

Готуючи матеріал до друку, редакція попросила керівництво КП «Київський метрополітен» надати таку інформацію:

1. Який механізм розміщення рекламних матеріалів у метрополітені — у вагонах, на станціях і т. п.?

2. Яка кількість площ, задіяних під рекламну продукцію цього року?

3. Хто саме визначає обсяги, види, зміст і вартість реклами в метрополітені, а також місця для її розміщення?

4. Яка кількість замовлень виконана 2012 року і який обсяг фінансових надходжень від них?

5. Кількість рекламних агенцій і посередників, котрі розмістили рекламу в метрополітені цього року, та умови співробітництва (відсотки знижок від вартості, пільги, преференції тощо).

6. Яка сума коштів надійшла цього року за розміщену в метрополітені рекламу, та як вони використані?

7. Якою є сума бюджетних надходжень (місцевих і державних), одержаних метрополітеном цього року, і сфери їх використання?


Редакція одержала відповідь за підписом начальника КП «Київський метрополітен» Володимира Федоренка. Пропонуємо її читачам.

«Фахівці КП «Київський метрополітен» опрацювали ваш інформаційний запит щодо розміщення реклами в метрополітені. Повідомляємо, що всі рекламоносії, які розміщені на площах і в рухомому складі метрополітену, згідно з укладеними з КП «Київський метрополітен» договорами, належать рекламним агентствам. Враховуючи вищевикладене, надаємо відповіді на запитання вашого інформаційного запиту.

1. Розміщення рекламних матеріалів на площах КП «Київський метрополітен» здійснюється відповідно до «Порядку розміщення реклами в місті Києві», затвердженим рішенням Київради від 22.09.2011.

2. Рекламним агентствам, згідно з договорами, надано право розміщувати рекламу на 34,6 тис. кв. м.

3. Види, місця розміщення реклами визначені умовами укладених договорів та проектною документацією. Плата за надання права на розміщення реклами здійснюється відповідно до тарифів, установлених КМДА.

4. КП «Київський метрополітен» не є розповсюджувачем реклами. Враховуючи, що замовлення на розміщення реклами надходять до рекламних агентств, інформація із зазначеного питання відсутня.

5. Із КП «Київський метрополітен» співпрацюють 29 рекламних агенцій без посередників.

6-7. На офіційному сайті підприємства (www.metro.kіev.ua) постійно оприлюднюється інформація про доходи від надання права та розміщення реклами, суми отриманих бюджетних надходжень. Отримані метрополітеном кошти спрямовуються на ремонт ескалаторів, колії, рухомого складу, виконання протипожежних заходів, виплату зарплати працівникам підприємства».

Хоч інформація пана Федоренка і не потребує коментарів, однак зауважимо, що, з одного боку, вона не зовсім правдива. Зокрема в частині, ніби підприємство працює згідно з рішенням КМДА про порядок розміщення реклами, бо в адміністрації заперечують цей факт, про що йдеться у нашому матеріалі. А з другого боку, ця відповідь схожа на давнє українське прислів’я: «І я не я, і хата не моя». Дуже скидається на те, ніби все, що пов’язане з рекламою у підземці, їй не належить...

[Анатолий]

Ссылка на эту статью была ещё вчера - http://forum.metropoliten.kiev.ua/viewt ... 693#209693

[AMY]

Спасибо, уважаемый П/ПО. А текст был?

[Анатолий]

Спасибо, уважаемый П/ПО. А текст был?

Зачем провоцировать на флуд (если ответ и так ясен и к рекламе в метро не имеет никакого отношения)?

[AMY]

Тест на флуд пройден успешно

[Анатолий]

Я другое заметил - иногда на СБЛ попадаю в вагоны, в которых совсем нет рекламы. Но это не сразу и замечаю. Получается, что рекламные агенства своим огромным количеством рекламы где только можно сделали так, что подсознание уже не обращает на рекламу никакого внимания.
Или это только у меня так?

[NickElrond]

Что в вагоне нет рекламы я замечаю сразу: в них и светлее, и легче дышится!

[SlALFik]

Даже несмотря на то, что я читаю/смотрю_видео до 95% времени в метро и то замечаю такие вагоны.
Правда, в некоторых видны места поклеек незаконных объяв.

[Алексис]

и легче дышится!

Отчего? Или у вас какая-то патология с легкими или аллергия на оракал?

[NickElrond]

и легче дышится!

Отчего? Или у вас какая-то патология с легкими или аллергия на оракал?

Благодаря тому, что визуально больше пространства!
А Вам реклама в вагонах "строить и жить помогает"?