похоже, что это результаты списаний 15 штук Т1 во втором депоВчера на 5-м маршруте видел МАЗ 3703 с отруки нарисованым 5-м номером ... что это?
Там еще вчера был 521
Троллейбусы
Модераторы: dimentiy, Администраторы
Прочитано на трамвайном форумеKKS писал(а):странно, Т1 списали уже давно, а замена с 3-го депо только вот сейчас подошла
[hr]Anton [size=84][1117] 2006-10-27 10:56[/size] писал(а):Списаны де-факто также 216, 220, 233, 238, 244, 460 (увы, увы); возможно, 255, не выяснена судьба 265 (всё же капиталка?) Судя по всему, в ближайшее время та же участь постигнет 225 и 252 (если ещё не постигла), и минимальный номер работающей Шкоды в ТД2 станет 261
С ЛАЗами тоже какие-то траблы. По словам знакомого водителя из 2ТД у некоторых глючит обдув лобового стекла, в час пик, когда много пассажиров оно запотевает и ехать ... неудобноDimon писал(а):А нефиг было СитиЛазы по всяким депо распихивать!!!!
-
Антон777
- Машинист
- Сообщения: 490
- Зарегистрирован: 03 июн 2006, 13:48
- Откуда: город-герой Киев, УКРАИНА
Вчера наблюдал картину маслом:
Проспект Победы. Район ст.М."КПИ". По стороне "от центра" торжественной делегацией проследовал караван-сцеп во главе с любимым многими водителями КП "Киевпастранса" зелёным КрАЗ. Жутко матюкаясь на жесткой сцепке он тянул за собой любимый всеми (кроме меня) СитиЛАЗ_ТРОЛЛЕЙБУС с бортовым номером 2901 и табличкой "м-н Незалежности 18 пл.Т.Шевченка". При этом он (ЛАЗ) жутко моргал поворотами синхронно и в разные стороны ("аварийка") и смирённо севетил фарами в КрАЗ. Водитель был явно не радости, т.к. склонился над колесом управления поворота ТС иминуемого троллейбусом и страшно скучал... Загрязняя атмосферу отходами производства крутяшего момента двигателя грузового автомобиля КрАЗ он проследовал в сторону ст.М.Шулявской оставив после себя неизгладимые впечетления о СитиЛАЗЕ, жесткой сцепке, грусном водителе и лёгкий запах гари ДТ...
P.S: Как повесть?
Проспект Победы. Район ст.М."КПИ". По стороне "от центра" торжественной делегацией проследовал караван-сцеп во главе с любимым многими водителями КП "Киевпастранса" зелёным КрАЗ. Жутко матюкаясь на жесткой сцепке он тянул за собой любимый всеми (кроме меня) СитиЛАЗ_ТРОЛЛЕЙБУС с бортовым номером 2901 и табличкой "м-н Незалежности 18 пл.Т.Шевченка". При этом он (ЛАЗ) жутко моргал поворотами синхронно и в разные стороны ("аварийка") и смирённо севетил фарами в КрАЗ. Водитель был явно не радости, т.к. склонился над колесом управления поворота ТС иминуемого троллейбусом и страшно скучал... Загрязняя атмосферу отходами производства крутяшего момента двигателя грузового автомобиля КрАЗ он проследовал в сторону ст.М.Шулявской оставив после себя неизгладимые впечетления о СитиЛАЗЕ, жесткой сцепке, грусном водителе и лёгкий запах гари ДТ...
P.S: Как повесть?
Жизнь не так проста как ты думаешь.
Она проще...
Она проще...
-
Klovsky
- Мэр (городской голова)
- Сообщения: 12638
- Зарегистрирован: 05 апр 2004, 16:02
- Откуда: Localhost sweet home
- Контактная информация:
Екскурсійний тролейбус:
Після двадцятирічної перерви відновилися пізнавальні мандрівки Києвом
Любов НЕЧИПОРЕНКО, “Хрещатик”
Тролейбус їхав не поспішаючи, зупинявся лише за бажанням пасажирів. У салоні не було тісняви і стоячих місць. Ніхто не заважав милуватися краєвидами, старовинними будівлями, новими архітектурними спорудами. Перехожі дивувалися табличці з написом “Екскурсія”. Минулого тижня на вулицях столиці вперше після двадцятирічної перерви з’явився екскурсійний тролейбус.
Кажуть, транспортний туризм нині усюди в моді. Нещодавно і в Києві після річної перерви вийшов у люди відновлений ентузіастами ретротрамвай, який став популярним. Ремонтують також трамвай-кафе. А директор тролейбусного депо № 3 Іван Петренко мріє організувати туристичні поїздки містом у вихідні дні. Щоправда, не на ретротролейбусі, а на сучасному, просторому, з великими вікнами. Отож, щоб обрати цікаві маршрути, запросив на пробний рейс активістів Асоціації працівників музеїв технічного профілю. Тобто вирішив порадитися з тими, хто є не лише хранителями історії й раритетних експонатів, а й знавцями розвитку транспорту, енергетики, промисловості, будівельної індустрії.
Мандрівка розпочалася із зупинки маршруту № 40 “Вулиця Димитрова” неподалік Червоноармійської, де, власне, п’ятого листопада 1935 року почав курсувати перший у Києві й Україні тролейбус під маркою “ЛК” (Лазар Каганович). Далі рухалися бульварами Дружби народів, Лесі Українки, побували на Видубичах, згодом біля Києво-Печерської лаври, потім повернулися знову на бульвар Лесі Українки, їхали вулицею Протасів яр, Солом’янкою, Чоколівкою і закінчили доволі насичену екскурсію у Кадетському Гаю.
Здавалося б, що цікавого можна побачити з вікна звичайного тролейбуса? Якщо екскурсовод профі, то в кожному куточку міста очікує чимало несподіванок. Ось лише короткий перелік: місце, де був відомий київський іподром; будинок Костянтина Іпсіліанті, більше відомого під своїм літературним ім’ям — граф Монте-Крісто; колишні порохові склади; будівлю, де за радянських часів стояла “радіоглушилка” “ворожих” голосів, зокрема й радіо “Свобода”, а нині, за іронією долі, розмістилося музичне училище; так званий поліцейський сад; куточок річки Либідь, яку в інших місцинах сховано під землю...
Як каже Іван Петренко, у вісімдесяті депо № 3 заробляло додаткові кошти на туризмі: тоді була можливість подати тролейбус безпосередньо до залізничного вокзалу. Але тут знято мережу, як і на Хрещатику, Червоноармійській (частково), Володимирській, Богдана Хмельницького. Звісно, шкода, що нині немає можливості побачити з вікон салону приміщення Національної опери, Будинку учителя, Софію Київську, площі Богдана Хмельницького і Михайлівську. Зате можна запропонувати туристам оглянути мальовничі околиці. Приміром, Феофанію, Пирогів, куди кияни зазвичай дістаються маршрутом № 11.
До слова, саме сюди привіз би всіх охочих працівник депо № 3 Анатолій Вількович. Якби його попросили обслуговувати вихідного дня екскурсійний маршрут. Він фанатично любить київські трамваї та тролейбуси. І знає все: як вони працюють, як їх відремонтувати і скільки пасажирів перевезли за місяць, рік чи століття. Почалося це захоплення у повоєнні роки, коли був ще першокласником. Після уроків біг не додому, на вулицю Пушкінську, а на площу Льва Толстого, щоб спостерігати за дивом техніки — тролейбусом. Ясна річ, по закінченні школи став студентом Київського електромеханічного технікуму, згодом вступив до Харківського інституту (тепер це Академія житлово-комунального господарства). За фахом Анатолій Олексійович — інженер-електромеханік. Нині на пенсії, однак працює слюсарем-ремонтником. А ще веде літопис трамвайної і тролейбусної справи в Україні. Готує до видання книжку “Тролейбус в Україні” разом із співавторами, а ще писатиме й історію свого депо.
Незабаром колектив відзначатиме 40-річчя. Здавалося б, не така вже й визначна дата. Але статистика красномовно свідчить про вклад працівників: з жовтня 1968 року, як стверджує Іван Петренко, перевезено майже мільярд пасажирів.
http://www.kreschatic.kiev.ua/?id=2950&page=4
Після двадцятирічної перерви відновилися пізнавальні мандрівки Києвом
Любов НЕЧИПОРЕНКО, “Хрещатик”
Тролейбус їхав не поспішаючи, зупинявся лише за бажанням пасажирів. У салоні не було тісняви і стоячих місць. Ніхто не заважав милуватися краєвидами, старовинними будівлями, новими архітектурними спорудами. Перехожі дивувалися табличці з написом “Екскурсія”. Минулого тижня на вулицях столиці вперше після двадцятирічної перерви з’явився екскурсійний тролейбус.
Кажуть, транспортний туризм нині усюди в моді. Нещодавно і в Києві після річної перерви вийшов у люди відновлений ентузіастами ретротрамвай, який став популярним. Ремонтують також трамвай-кафе. А директор тролейбусного депо № 3 Іван Петренко мріє організувати туристичні поїздки містом у вихідні дні. Щоправда, не на ретротролейбусі, а на сучасному, просторому, з великими вікнами. Отож, щоб обрати цікаві маршрути, запросив на пробний рейс активістів Асоціації працівників музеїв технічного профілю. Тобто вирішив порадитися з тими, хто є не лише хранителями історії й раритетних експонатів, а й знавцями розвитку транспорту, енергетики, промисловості, будівельної індустрії.
Мандрівка розпочалася із зупинки маршруту № 40 “Вулиця Димитрова” неподалік Червоноармійської, де, власне, п’ятого листопада 1935 року почав курсувати перший у Києві й Україні тролейбус під маркою “ЛК” (Лазар Каганович). Далі рухалися бульварами Дружби народів, Лесі Українки, побували на Видубичах, згодом біля Києво-Печерської лаври, потім повернулися знову на бульвар Лесі Українки, їхали вулицею Протасів яр, Солом’янкою, Чоколівкою і закінчили доволі насичену екскурсію у Кадетському Гаю.
Здавалося б, що цікавого можна побачити з вікна звичайного тролейбуса? Якщо екскурсовод профі, то в кожному куточку міста очікує чимало несподіванок. Ось лише короткий перелік: місце, де був відомий київський іподром; будинок Костянтина Іпсіліанті, більше відомого під своїм літературним ім’ям — граф Монте-Крісто; колишні порохові склади; будівлю, де за радянських часів стояла “радіоглушилка” “ворожих” голосів, зокрема й радіо “Свобода”, а нині, за іронією долі, розмістилося музичне училище; так званий поліцейський сад; куточок річки Либідь, яку в інших місцинах сховано під землю...
Як каже Іван Петренко, у вісімдесяті депо № 3 заробляло додаткові кошти на туризмі: тоді була можливість подати тролейбус безпосередньо до залізничного вокзалу. Але тут знято мережу, як і на Хрещатику, Червоноармійській (частково), Володимирській, Богдана Хмельницького. Звісно, шкода, що нині немає можливості побачити з вікон салону приміщення Національної опери, Будинку учителя, Софію Київську, площі Богдана Хмельницького і Михайлівську. Зате можна запропонувати туристам оглянути мальовничі околиці. Приміром, Феофанію, Пирогів, куди кияни зазвичай дістаються маршрутом № 11.
До слова, саме сюди привіз би всіх охочих працівник депо № 3 Анатолій Вількович. Якби його попросили обслуговувати вихідного дня екскурсійний маршрут. Він фанатично любить київські трамваї та тролейбуси. І знає все: як вони працюють, як їх відремонтувати і скільки пасажирів перевезли за місяць, рік чи століття. Почалося це захоплення у повоєнні роки, коли був ще першокласником. Після уроків біг не додому, на вулицю Пушкінську, а на площу Льва Толстого, щоб спостерігати за дивом техніки — тролейбусом. Ясна річ, по закінченні школи став студентом Київського електромеханічного технікуму, згодом вступив до Харківського інституту (тепер це Академія житлово-комунального господарства). За фахом Анатолій Олексійович — інженер-електромеханік. Нині на пенсії, однак працює слюсарем-ремонтником. А ще веде літопис трамвайної і тролейбусної справи в Україні. Готує до видання книжку “Тролейбус в Україні” разом із співавторами, а ще писатиме й історію свого депо.
Незабаром колектив відзначатиме 40-річчя. Здавалося б, не така вже й визначна дата. Але статистика красномовно свідчить про вклад працівників: з жовтня 1968 року, як стверджує Іван Петренко, перевезено майже мільярд пасажирів.
http://www.kreschatic.kiev.ua/?id=2950&page=4
*Станція "Мечникова". Вихід до магазину "Киянка".
Закинутий навколометро- та залізничний сайт
Закинутий навколометро- та залізничний сайт
И стрёмно одновременно. Так и ехали, пока одна женщина не нажала кнопку "Сигнал Водию". Двери закрылись. №495