Киевский метрополитен

28-річний киянин Артем Зелений вирішив нагадати про вічне пасажирам метро. Разом із однодумцями він роздає в підземці та на вулицях вірші Володимира Висоцького, Ліни Костенко, Володимира Маяковського, Гійома Аполінера та ще 16 поетів.

— Хочемо струсити людей, розбудити їх, — каже Артем. — Показати, що за межами щоденного існування — станцій метро, роботи, політичних воєн, комунальних тарифів — є світ більшого. От людина прочитає вірш і зробить щось хороше — зателефонує коханій людині, подарує квіти чи просто поцілує. Згадає про батьків, про бабусю, про сестру.

Артем Зелений керує рекламним агентством у Києві. Акцію придумав кілька місяців тому. Почув, що схожу проводили в паризькому метро.

Коли готував акцію, розмістив в Інтернеті 100 поезій українських, російських та зарубіжних авторів. Користувачі мережі проголосували за 20 — їх і пропонують киянам. Найбільше голосів віддали за Ліну Костенко та Володимира Маяковського.

У понеділок увечері 12 охочих роздавати вірші зустрілися біля метро Золоті ворота.

— Я навчаюся в 323-й школі. Прийшла сюди, бо дуже люблю українську поезію. В людей зараз мало можливості її читати, крім як у метро, — каже Ксенія Цибульська, 15 років.

Першого дня 3 тисячі віршів на папері формату А4 роздали перехожим біля станцій Золоті ворота, Театральна, Університет та Контрактова площа. Артем каже, що множили поезію на ксероксах — хто на роботі, хто вдома. Акція тривала не більше півгодини.

— Не нав’язуємося, не цитуємо. Просто роздаємо, — інструктує товаришів чоловік.

Кожен з них звертався до перехожих по-своєму. ”Візьміть, будь ласка!”, ”Це вам!”, ”Висоцький, Костенко!”. Або просто вигукували — ”Вірш!”, ”Вірш!”.

Брав приблизно кожний третій перехожий. Починали уважно читати, оберталися та запитували, що це. Більше вчитувалися ті, хто виходив з метро.

— Маяковського я не хочу, — каже літня жіночка.

— Візьміть Максима Борозенця, — пропонує волонтер.

— Візьму. Це ви? — запитує.

Ті, хто брав вірші на вході, ховали папірці до сумок.

— Я думав, це знову реклама. А, виявилося, Вольф Мессінґ, — каже на сходах в метро Артем Колесник, 25 років. Чоловік працює в Київському молодіжному центрі. Зізнався, що не пам’ятає, коли востаннє читав вірші.

Хтось демонстративно жмакав та кидав папірець у смітник.

Вірші роздаватимуть і на вихідних, і в будні — щодня близько 5 тис. примірників. На кожному папірці є електронна адреса Артема.

— Якщо людям сподобається, ми домовимося, аби вірші наліпити на рекламних площах метрополітену, — каже чоловік.

За досягнуті успіхи в праці та з нагоди святкування Дня Києва оголошена Подяка голови Київської міської державної адміністрації наступним працівникам метрополітену:


1.
Атласу Віктору Анатолійовичу
-
начальнику служби рухомого складу.

2.
Булавці Олені Михайлівні
-
заступнику начальника відділу бухгалтерського обліку і фінансів управління метрополітену.

3.
Вербицькій Надії Федорівні
-
черговій по комерційній службі.

4.
Горбенко Наталії Сергіївні
-
машиністу прибиральних машин служби руху.

5.
Доєдаліну Андрію Вячеславовичу
-
водію автомобіля ремонтно-монтажної служби.

6.
Ільїну Юрію Михайловичу
-
старшому майстру І класу електродепо „Оболонь”.

7.
Коробці Ніні Яківні
-
заступнику начальника відділу інженерної підготовки будівництва Київської дирекції будівництва метрополітену.

8.
Красовській Світлані Миколаївні
-
інженеру-технологу І категорії вагоноремонтного заводу.

9.
Кулішу Якову Володимировичу
-
машиністу електропоїздів І класу електродепо „Червоний Хутір”.

10.
Мозговій Світлані Михайлівні
-
інженеру І категорії виробничо-технічного відділу служби колії.


11.
Нагорному Ігорю Михайловичу
-
електромеханіку з обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування служби сигналізації і зв’язку.


12.
Новицькій Валентині Олександрівні
-
економісту з матеріально-технічного забезпечення І категорії електромеханічної служби.


13.
Ничику Сергію Івановичу
-
слюсарю-ремонтнику ескалаторної служби.


14.
Полонському Миколі Андрійовичу
-
начальнику дистанції кабельних мереж та освітлення №1 служби електропостачання.


15.
Філоненку Анатолію Дмитровичу
-
слюсарю з ремонту рухомого складу електродепо „Дарниця”.