Киевский метрополитен

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30345090

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа№ 21/153-32/601

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Шевченка Е.О.


за участю представників:

від позивача - Кошкіна І.В., представник за довіреністю № 09/01/2013 від 09.01.2013;

від першого відповідача - Ковтун Т.О., представник за довіреністю № 3-Н від 02.01.2013;

від другого відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу господарського суду міста Києва за заявою комунального підприємства "Київський метрополітен" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 до 31.12.2013 від 13.02.2013 у справі № 21/153-32/601 (суддя Цюкало Ю.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Київметробуд" до комунального підприємства "Київський метрополітен" та Київської міської державної адміністрації за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про стягнення 21 031 444, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:


Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601 позов відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 20 675 447 грн. 64 коп., неустойку у сумі 2 223 457 грн. 98 коп., 3% річних у сумі 1 194 644 грн. 36 коп., інфляційні витрати у сумі 8 008 295 грн. 49 коп., державне мито у сумі 18 683 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 86 грн. 45 коп.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 та Вищого господарського суду України від 28.07.2010 дане рішення залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601 позивачу 18.01.2010 видано наказ.

Відповідач звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601 до 31.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2013 по справі № 21/153-32/601 у задоволенні заяви Комунального підприємства "Київський метрополітен" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі №21/153-32/601 від 25.12.2009 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що боржником не доведено наявність обставин, які ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення господарського суду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2013 по справі № 21/153-32/601 скасувати та прийняти нову, якою заяву про відстрочку виконання рішення задовольнити.

В обгрунтування даної апеляційної скарги відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства через недофінансування з державного та міського бюджетів.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" по справі №21/153-32/601 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №21/153-32/601 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 по справі №21/153-32/601 апеляційна скарга Комунального підприємства "Київський метрополітен" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.04.2013.

Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні 01.04.2013 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у справі надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив.

Другий відповідач та третя особа не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена за адресами, які є їх офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

У будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.


Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2009 позов задоволено частково. На виконання вказаного рішення 18.01.2010 позивачу було видано наказ.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 18562800 з примусового виконання наказу по справі №21/153-32/601 від 18.01.2010.

Виконавче провадження № 18562800 з примусового виконання наказу по справі №21/153-32/601 від 18.01.2010, виданого господарським судом міста Києва постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.05.2010 було зупинено.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 08.01.2013 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження № 18562800.

Відповідачем до суду подано заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601 до 31.12.2013 року.

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення суми невиконаного грошового зобов'язання у тому числі із застосуванням заходів примусового характеру передбачених законодавством.

Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для відстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постановах від 20.03.2007 р. по справі №16/242/06, від 24.03.2009р. по справі №10/1994 та багатьох інших.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником не доведено належними засобами доказування неможливість виконання ним у повному обсязі на цей час грошового зобов'язання перед позивачем за рішенням суду у даній справі (відсутність коштів на рахунках, тощо).

Також, відповідачем не наведено будь-яких пояснень та не надано жодних доказів, що могли б свідчити про те, що він вживав всіх необхідних заходів до виконання договірних зобов'язань у строк, а також про те, що трапилася виняткова обставина, яка унеможливила таке виконання.

При цьому, першим відповідачем не надано жодних доказів того, що після спливу строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду, фінансовий стан його підприємства поліпшиться і він взмозі буде виконати рішення суду.

За поясненнями представника апелянта останні роки спостерігається тенденція на погіршення фінансового стану підприємства.

Часткове виконання зобов'язання, на що посилається заявник, теж не є підставою для відстроченя виконання рішення суду. Навпаки, дана обставина вказує на можливість виконання зобов'язання за договором та відсутність виключної обставини, за якої воно не може бути виконано на даний час.

Крім цього, як вже було зазначено вище, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін.

Так, позивачем доведено, що невиконання відповідачами своїх зобов'язань унеможливить виконання ПАТ "Київметробуд" зобов'язань в частині виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та кредитної заборгованості, а також оплати підрядним організаціям за виконані роботи.

Таким чином, судом першої інстанції при залишенні без задоволення заяви про відстрочку виконання рішення правомірно враховано фінансовий стан стягувача, у якого на момент розгляду цієї заяви існувала значна дебіторська заборгованість.

Слід також зазначити, що виконавче провадження з примусового виконання наказу по даній справі було зупинено протягом трьох років, отже у боржника було достатньо часу для належного виконання судового рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без задоволення заяви Комунального підприємства "Київський метрополітен" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі №21/153-32/601.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на першого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -


ПОСТАНОВИВ:


1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2013 у справі №21/153-32/601 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 21/153-32/601 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.



Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.


Судді Дідиченко М.А.


Шевченко Е.О.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30379164

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа№ 31/228

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Скрипки І.М.

при секретарі Кобець М.О.


за участю представників:

від позивача: Кошкіна І.В.- представник за довіреністю від 09.01.2013 року;

від відповідачів: 1) Ковтун Т.О. - представник за довіреністю від 02.01.2013 року;

2) не з'явились;

від третьої особи: не з'явились




розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року

у справі № 31/228 (суддя Жагорнікова Т.О.)

за заявою Комунального підприємства «Київський метрополітен»

про відстрочення виконання рішення від 27.12.2010 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд»

до 1) Комунального підприємства «Київський метрополітен»

2) Київської міської державної адміністрації

третя особа Головне державне казначейство України в м. Києві

про стягнення 118 709 556, 16 грн.


ВСТАНОВИВ:


Відкрите акціонерне товариство «Київметробуд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» в особі СП «Дирекція будівництва метрополітену» та Київської міської державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне державне казначейство України в м. Києві про стягнення 118 709 556,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року у справі № 31/228 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто солідарно з Комунального підприємства «Київський метрополітен» та Київської міської державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» основний борг у розмірі 41 001 854,82 грн., штраф у сумі 1 932 703,87 грн., збитки від інфляції у сумі 30 345 503, 39 грн., 3% річних у розмірі 5 856 727,01 грн., збитки у сумі 862 336,27 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 22 247,70 грн. та 205,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року у справі №31/228 рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року скасовано в частині стягнення штрафу у сумі 1 932 703,87 грн., збитків від інфляції у розмірі 30 345 503,39 грн., 3% річних у сумі 5 856 727,01 грн., збитків у розмірі 862 336, 27 грн. та прийнято нове рішення, яким стягнуто солідарно з Комунального підприємства «Київський метрополітен» та Київської міської державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» основний борг у розмірі 41 001 854, 82 грн., збитки від інфляції у сумі 28 434 816, 95 грн., 3% річних у розмірі 5 400 810,56 грн., по 11 660, 61 грн. державного мита та по 160,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду, яке частково змінено постановою Київського апеляційного господарського суду були видані накази від 22.03.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 року задоволено клопотання стягувача та видано дублікати наказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» вих. № 308 від 27.03.2012 року про відстрочення виконання рішення суду та відстрочено виконання рішення суду до 31 грудня 2012 року.

21.01.2013 року Комунальне підприємство «Київський метрополітен» подав заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 31/228 від 27.12.2010 року до 31.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року та прийняти нову, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2012 року у справі № 31/228 до 31.12.2013 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення суду не враховано, що КП «Київський метрополітен» знаходиться у важкому фінансовому стані через недофінансування з державного і міського бюджету, підприємство є збитковим, що підтверджується фінансовими звітами за 2008-2012 роки. Крім того, виконання рішення суду у справі № 31/228 призведе до припинення операцій по банківським рахункам, зупинить всю господарську діяльність КП «Київський метрополітен», зупинить надходження грошових коштів, призведе до невиконання КП «Київський метрополітен» своїх зобов'язань за господарськими договорами, виникненню податкової заборгованості.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» по справі № 31/228 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №53/159 колегію суддів у складі Дідиченко М.А., Скрипки І.М., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року, колегією суддів у складі: Дідиченко М.А., Скрипка І.М. та Пономаренко Є.Ю. прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» до розгляду та призначено до слухання на 01.04.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.04.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та зазначив, що ПАТ «Київметробуд» знаходиться у скрутному фінансовому стані.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 01.04.2013 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача 2 та представник третьої особи у судове засідання 01.04.2013 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 18.03.2013 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2 та представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами частин 1, 3 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відтак, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке. Зокрема, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року).

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Боржник в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення надав звіти про фінансові результати за 2008, 2009, 2010, 2011 та 2012 роки.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків, що з наданих боржником (заявником) довідок про рух коштів по усім наявним рахункам за період з 01.12.2012 року до 31.01.2013 року вбачається, що боржник мав надходження грошових коштів на його рахунки, однак вони не були спрямовані на погашення заборгованості, яка була встановлена в рішенні Господарського суду м. Києва № 31/228 від 27.12.2010 року.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції врахував, що стягувач повністю залежний від Київської міської державної адміністрації та божника і не може у разі невиконання ними своїх зобов'язань, передбачених довгостроковими договорами, Державними програмами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, Програмами соціально-економічного та культурного розвитку міста Києва на 2008-2010 роки та рішення Київської міської ради щодо бюджету міста Києва на 2008-2010 роки, по фінансуванню підрядних робіт, виконувати свої зобов'язання по: виплаті заробітної платі працівникам (заборгованість складає 11 240 000,00 грн., що підтверджується довідкою №89 від 05.02.2013 р.); сплаті податків (заборгованість за жовтень-листопад 2012 року у розмірі 3 834 000,00 грн.); сплаті кредитної заборгованості (станом на 24.01.2013 р. заборгованість складає 7 500 000,00 грн.); сплаті підрядним організаціям за виконані роботи (станом на 01.02.2013 р. заборгованість складає 118 283 446,88 грн.), на підтвердження чого стягувачем до матеріалів справи було надано довідки та договори, які підтверджують вказані заборгованості. Також, у зв'язку з недобросовісним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором стягувач опинився в скрутному фінансовому становищі.

До того ж, Господарським судом міста Києва було враховано, що рішення від 27.12.2010 року у справі № 31/228 набрало законної сили ще 03.03.2011 року, водночас, боржник продовжує здійснювати господарську діяльність та має обігові кошти на розрахункових рахунках на які можливо було б звернути стягнення, в тому числі надходження коштів і після поновлення виконавчого провадження, тобто після 11.01.2013 року. Крім того, суд враховував фінансовий стан стягувача, у якого на момент розгляду заяви про відстрочення існувала та існує значна дебіторська заборгованість. Також судом врахована і та обставина, що ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року вже було відстрочено виконання даного рішення від 27.12.2010 року.

Таким чином, посилання апелянта на те, що відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення рішення судом першої інстанції не було враховано, що КП «Київський метрополітен» знаходиться у важкому фінансовому стані, що підтверджується фінансовими звітами за 2008 -2012 року, не відповідає дійсності, оскільки Господарським судом міста Києва було враховано як фінансовий стан стягувача, так фінансовий стан боржника та враховуючи всі обставини справи встановлено, що посилання боржника на фінансовий звіти за 2008-2012 роки за наявністю у нього на рахунках обігових коштів неможливо вважати винятковими обставинами в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, вбачається що апелянт не навів достатні аргументи на обгрунтування вищезазначених доводів.

Беручи до уваги обставини, наведені заявником в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення, а також надані заявником та наявні у матеріалах справи докази на підтвердження вказаних обставин, колегія суддів вважає, що слід погодитися з судом першої інстанції про необґрунтованість заяви КП «Київський метрополітен», а тому у задоволенні вказаної заяви правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Таким чином, з огляду на встановлені апеляційним господарським судом фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку про необгрунтованість доводів апеляційного оскарження, у зв'язку з чим винесену судом першої інстанції законну ухвалу від 12.02.2013 року № 31/228 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -


ПОСТАНОВИВ:


1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року № 31/228 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року № 31/228 - без змін.

2. Матеріали справи № 31/228 повернути до Господарського суду міста Києва.



Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.



Головуючий суддя Дідиченко М.А.


Судді Пономаренко Є.Ю.


Скрипка І.М.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30375078

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 7/29

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від скаржника: Ковтун Т.О. - дов. від 02.01.2013 року № 3-н

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Петрушко М.М. - дов. від 28.05.2012 року № 001-684

від позивача: не з'явились

від ДВС: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.02.2013 року

у справі № 7/29 (суддя Якименко М.М.)

за скаргою Комунального підприємства ,,Київський метрополітен"

(м. Київ)

на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (м. Київ)

у справі за позовом: Акціонерної енергопостачальної компанії ,,Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу ,,Енергозбут Київенерго"

до: Комунального підприємства ,,Київський метрополітен"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київська міська державна адміністрація

про стягнення 16 563 629,34 грн.


ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулась Акціонерна енергопостачальна компанія ,,Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу ,,Енергозбут Київенерго" з позовом до Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" про стягнення 14 937 727,01 грн. заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію, 379 019,80 грн. пені, 1 045 640,89 грн. штрафу, 145775,32 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 55 466,31 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 14 937 727,01 грн. боргу, 145 775,32 грн. інфляційних витрат, 3 % річних у розмірі 55 466,31 грн., 379 019,80 грн. пені, 1 045 640,89 грн. штрафу, 25500,06 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яке постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010 року було залишено без змін.

17.07.2010 року господарський суд м. Києва видав наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

Комунальне підприємство ,,Київський метрополітен" звернулось до господарського суду м. Києва зі скаргою на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, щодо винесення постанови від 09.11.2012 ВП № 35142288 про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 20.02.2013 року господарський суд м. Києва у задоволенні скарги Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду Комунальне підприємство ,,Київський метрополітен" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 20.02.2013 року по справі № 7/29 та винести ухвалу, якою задовольнити скаргу Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року апеляційна скарга Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 7/29 у судовому засіданні за участю представників сторін та ДВС.

В судове засідання 28.03.2013 року повноважні представники ДВС не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка представників ДВС не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні представник відповідача та представник третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги. Представник позивача не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду м. Києва має бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до ст.ст. 3, 18, 20-1, 24 Закону України ,,Про виконавче провадження" (в редакції чинній до 09.03.2011 року) 16.08.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20869776 по виконанню наказу господарського суду м. Києва № 7/29 від 19.07.2010 року. Пунктом другим даної постанови боржнику, для добровільного виконання рішення, надано строк до семи днів з моменту одержання постанови. Пунктом третім державним виконавцем визначено, що в разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат.

Як випливає з супровідного листа від 18.08.2010 №9919-0-26-10-25 копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено на адресу сторін виконавчого провадження.

Відповідно до статті 25 Закону України ,,Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Боржником відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів того, що рішення суду виконано ним у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання.

Статтею 28 Закону України ,,Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Так, на підставі статті 28 Закону України ,,Про виконавче провадження" 14.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у зв'язку з невиконанням боржником наказу Господарського суду м. Києва від 19.07.2010 №7/29 у строк встановлений для добровільного виконання.

20.08.2012 року до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява директора з правового забезпечення ПАТ ,,Київенерго", відповідно до якої стягувач просить повернути без подальшого виконання наказ Господарського суду м. Києва від 19.07.2010 № 7/29.

14.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ст.28, п.1 ч.1 ст.47 Закону України ,,Про виконавче провадження".

Повернення без виконання за письмовою заявою стягувача виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, за змістом статті 28 Закону України ,,Про виконавче провадження" не виключає боржника у виконавчому провадженні із числа суб'єктів сплати виконавчого збору.

У відповідності до пункту 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

09.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35142288 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 14.09.2012 ВП № 20869776.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції чинній до 09.03.2011 року) на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

А відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження" на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Скаржник вважає, що оскільки сума заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника складає 1 658 936,53 грн., постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням підвідомчості виконавчих проваджень а виконавче провадження мав би відкрити відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, а не Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" є необґрунтованими, оскільки поняття залишок заборгованості та зобов'язання не є тотожними.

За змістом Закону України „Про виконавче провадження" зобов'язання боржника встановлюється в рішенні суду. Таким чином розмір зобов'язання відповідача перед позивачем, визначений в рішенні господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року.

Оскільки Законом України „Про виконавче провадження" не передбачено передачу виконавчих проваджень від одних органів ДВС до інших в зв'язку зі зменшенням суми зобов'язання, то виконавче провадження з виконання наказу № 7/29 від 19.07.2010 року, який видано господарським судом м. Києва, було правомірно відкрито саме відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а не відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 1212 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.02.2013 року у справі № 7/29 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 20.02.2013 року по справі № 7/29 залишити без змін.

3. Справу № 7/29 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 01.04.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.


Судді Іоннікова І.А.


Майданевич А.Г.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30297643


ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


26 березня 2013 року Справа № 6/151-21/4


Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року за скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на дії державної виконавчої служби у справі № 6/151-21/4 господарського суду міста Києва за позовом Закритого акціонерного товариства "Ескалатор" до Комунального підприємства "Київський метрополітен", Київської міської державної адміністрації, треті особи: Спільне підприємство "Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Головне управління державного казначейства у місті Києві, Київська міська рада, про стягнення 166917713,83 рублів РФ та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Закритого акціонерного товариства "Ескалатор", третя особа: Спільне підприємство "Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання недійсною додаткової угоди

за участю представників:

ДВС: не з'явився,

Позивача: не з'явився,

Відповідача 1: Ковтун Т.О., довіреність № 3-Н від 31.12.2009 року,

Відповідача 2: не з'явився,

Третіх осіб: не з'явився.


В с т а н о в и в :


Закрите акціонерне товариство "Ескалатор" (далі - ЗАТ "Ескалатор", Позивач, Стягувач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен", Відповідач 1, Боржник) про стягнення 139665868,45 рублів РФ боргу за контрактом № 11-98-КП від 25.12.1998 року, 27252027,38 рублів РФ за прострочення грошового зобов'язання та судових витрат у справі.

Під час розгляду даної справи ухвалами господарського суду міста Києва від 12.03.2007 року та від 22.03.2007 року до участі у справі було залучено, відповідно, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Спільне підприємство "Спарта" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП "Спарта", Третя особа 1) і в якості іншого відповідача - Київську міську державну адміністрацію (далі - КМДА, Відповідач 2).

У свою чергу, КП "Київський метрополітен" подало до господарського суду зустрічний позов до ЗАТ "Ескалатор", третя особа: СП "Спарта", про визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 23.09.2005 року до контракту № 11-98-КП від 25.12.1998 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Після скасування прийнятих судових рішень, постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2008 року дану справу було направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду, ухвалами господарського суду міста Києва від 17.03.2009 року та від 28.04.2009 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено, відповідно, Головне управління Державного казначейства у місті Києві (далі - Головне управління Держаказначейства, Третя особа 2) та Київську міську раду (далі - КМР, Третя особа 3).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 року, первісний позов ЗАТ "Ескалатор" було задоволено частково: стягнуто з КП "Київський метрополітен" на користь ЗАТ "Ескалатор" 139665686,45 рублів РФ боргу, 20571033,71 рублів РФ трьох відсотків річних, 4896,00 доларів США державного мита і 22,66 долари США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову і в задоволенні зустрічного позову, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 року було залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2009 року господарським судом було видано відповідний наказ № 6/151-21/4 від 30.07.2010 року, який надійшов для його виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС).

Постановою ДВС від 09.09.2010 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 6/151-21/4 від 30.07.2010 року, однак, у зв'язку із заявою представника Стягувача про повернення без виконання вказаного наказу та закриття виконавчого провадження, постановою того ж державного органу виконавчої служби від 16.11.2010 року виконавче провадження було закінчено.

Разом з тим, 08.08.2012 року Стягувач повторно подав до органу виконавчої служби заяву про примусове виконання наказу господарського суду міста Києва № 6/151-21/4 від 30.07.2010 року, у зв'язку з чим, постановою ДВС від 10.08.2012 року було знову відкрито виконавче провадження з його примусового виконання.

Не погоджуючись із зазначеною постановою ДВС від 10.08.2012 року, Боржник подав до господарського суду міста Києва скаргу, у якій просив визнати дії державного виконавця ДВС стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2012 року (ВП № 33940034) неправомірними, зобов'язавши цю посадову особу скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року, у задоволенні скарги КП "Київський метрополітен" на дії ВДВС, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, КП "Київський метрополітен", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права і, зокрема, ст.ст. 26, 37, 38, 41, 47 Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 06.11.2012 року та постанову суду апеляційної інстанції від 21.01.2013 року, та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу на дії ДВС.

Заслухавши пояснення представника КП "Київський метрополітен", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Боржник, звертаючись до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ДВС щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2012 року (ВП № 33940034), посилався на положення ст.ст. 26, 50, 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV, і те, що після закінчення виконавчого провадження, останнє повторно не може бути відкрито.

Разом з тим, як зазначалося вище, наказ господарського суду міста Києва № 6/151-21/4 від 30.07.2010 року, який надійшов для примусового його виконання до органу ДВС, був виданий на виконання рішення того ж господарського суду від 08.10.2009 року, яке набрало законної сили.

Постановою ДВС від 09.09.2010 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу № 6/151-21/4 від 30.07.2010 року, проте, через заяву представника ЗАТ "Ескалатор" від 27.10.2010 року про повернення без виконання вказаного наказу та закриття виконавчого провадження, постановою того ж державного органу виконавчої служби від 16.11.2010 року вказане виконавче провадження було закінчено, припинено чинність арешту майна Боржника та скасовано інші заходи примусового його виконання.

У зв'язку з новою заявою представника Стягувача від 08.08.2012 року про примусове виконання наказу господарського суду міста Києва № 6/151-21/4 від 30.07.2010 року, постановою державного виконавця ДВС від 10.08.2012 року виконавче провадження по виконанню вказаного наказу було відкрито повторно (ВП № 33940034) і надано Боржнику строк для його добровільного виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження, в редакції від 04.11.2010 року № 2677-VI (далі - Закон), який набрав чинності з 09.03.2011 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Також, частиною 1 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документи і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогами, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2010 року (від 21.04.1999 року), визначала випадки, коли виконавче провадження підлягало закінченню, серед яких, зокрема, письмова вимога про таке стягувача.

Також, стаття 38 вказаного Закону передбачала, що у разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом з цим, статтею 47 Закону (в редакції від 04.11.2010 року), яка вже діяла на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2012 року, передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, є письмова заява стягувача. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 22, 26, 47, 50 Закону України (в редакції від 04.11.2010 року) та, встановивши вищезазначені обставини справи і, зокрема, про те, що на момент повторного звернення Стягувача із заявою до ДВС щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 6/151-21/4 від 30.07.2010 року протягом строків, встановлених ст. 22 вказаного Закону, державний виконавець, під час відкриття виконавчого провадження ВП № 33940034 постановою від 10.08.2012 року, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України, дійшов висновку про необґрунтованість доводів та вимог Боржника, викладених у його скарзі до суду, та про відмову у її задоволенні.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -


П О С Т А Н О В И В :


Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року у справі № 6/151-21/4 - без змін.


Головуючий - суддя Малетич М.М.



Судді Круглікова К.С.



Мамонтова О.М.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29918868

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа№ 31/271

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Остапенка О.М.

за участю представників:

від прокуратури - Карпенко Н.М., старший прокурор відділу прокуратури міста Києва, посвідчення № 002740 від 05.09.2012;

від позивача - Юморанов Д.І., представник за довіреністю № 22 від 23.04.2012;

від відповідача - Ковтун Т.О., представник за довіреністю № 3-н від 02.01.2013,

розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 за заявою Заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 за нововиявленими обставинами у справі № 31/271 (колегія суддів у складі: Блажівська О.Є. - головуючий суддя; судді: Грєхова О.А., Ломака В.С.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційний союз" до комунального підприємства "Київський метрополітен" за участю Прокуратури міста Києва про стягнення боргу в сумі 40 022 913, 95 грн.


ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду із заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 по справі № 31/271 заяву Заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. по справі № 31/271 залишено без змін.

При прийнятті даної ухвали, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність нововиявлених обставин, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою Заступник прокурора міста Києва та КП "Київський метрополітен" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 по справі № 31/271 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами задовольнити; рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. по справі № 31/271 скасувати; у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних скарг заявники посилаються на те, що нововиявленою обставиною по даній справі є договір про співробітництво від 21.01.2010, укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", предметом правовідносин за яким є модернізація, ремонт, експлуатація і обслуговування нежитлових будівель по вул. Межигірській, 78 у м. Києві, які одночасно є предметом договірних зобов'язань ВАТ "ДОК-3" за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 в частині відмови від права власності на об'єкт нерухомості, які в подальшому стали предметом уступки права вимоги ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" за договором від 27.11.2009.

Крім цього, апелянти в апеляційних скаргах посилаються на те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги ВАТ "ДОК-3" не виконав свої зобов'язання за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 в частині відмови від права власності на комплекс будівель та споруд по вул. Межигірській, 78 у м. Києві, що в свою чергу свідчить про відсутність у нового кредитора - ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" права вимоги до КП "Київський метрополітен" щодо оплати компенсації у розмірі 40 022 913 грн. 95 коп.

Представники апелянтів в судовому засіданні 12.03.2013 підтримали вимоги за апеляційними скаргами.

Представник позивача у справі в судовому засіданні 12.03.2013 надав пояснення, якими проти апеляційних скарг заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційні скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між комунальним підприємством "Київський метрополітен" та відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" 29.12.2008 року укладено договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.

Відповідно до п. 1.1 даного договору, сторони на умовах визначених цим договором, приймають на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу та Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію за нього визначену в цьому договорі.

Розмір грошової компенсації за об'єкт становить з урахуванням ПДВ 50 832 257 грн. (п. 2.7 договору).

Згідно з п. 3.1 договору за відмову комбінату від права власності на об'єкт, підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної в п. 2.7. договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають з урахуванням ПДВ 10 810 000 грн.

Комбінат відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов: винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок комбінату грошової компенсації в розмірі визначеному в п. 2.7 даного договору (п.4.1 договору).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 10 809 343,05 грн.

Решта компенсації в сумі 40 022 913,95 грн. залишилась не сплаченою.

Крім цього, між відкритим акціонерним товариством "ДОК-3", як первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз", як новим кредитором 27.11.2009 року укладено договір про відступлення права вимоги.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що зобов'язання боржника - це грошове зобов'язання комунального підприємства "Київський метрополітен" перед первісним кредитором, що виникло на підставі п. 2.7 та п. 3.1 договору № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, укладеного 29.12.2008 року між первісним кредитором та боржником, з усіма додатками, змінами та доповненнями.

Предметом даного договору є правовідносини, за якими первісний кредитор на умовах цього договору передає (відступає), а новий кредитор набуває право вимоги до боржника, що належало первісному кредиторові за зобов'язанням боржника, вказаним у п. 1.1 цього договору (п.2.1 договору).

Статтею ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.6 договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 року сторони погодили, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Заміна кредитора за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 року з ВАТ "ДОК-3" на ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" була письмово погоджена з відповідачем, про що свідчить текст погодження, скріплений печаткою та підписом відповідача, який міститься на третій сторінці договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009 року.

Право вимоги до боржника за зобов'язанням останнього, визначеним у п. 1.1 цього договору, переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору (п.4.1 договору про відступлення права вимоги).

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 року про врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.

Як зазначалося вище, розмір грошових зобов'язань відповідача за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 року становив 40 022 913, 95 грн.

З метою повернення вищевказаної заборгованості позивач пред'явив відповідачу письмову вимогу, оформлену листом від 07.06.2010.

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи невстановлення строку виконання грошового зобов'язання у договорі та пред'явлення відповідачу вимоги з виконання зобов'язання, строк виконання даного зобов'язання на момент подання позову до суду настав, проте відповідачем заборгованість сплачена так і не була.

Крім цього, з наявного в матеріалах справи листа КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 11489 (И-2010) від 02.04.2010 року вбачається, що реєстрація права власності ВАТ "ДОК-3" на об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, літ. "А", "С", "Ь" скасована 18.03.2010 року.

З огляду на викладене, рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 по справі №31/271 задоволено позовні вимоги ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" про стягнення з відповідача компенсації в сумі 40 022 913 грн. 95 коп.

Дане рішення залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 та Вищого господарського суду України від 07.12.2010.

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до господарського суду із заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник посилався на те, що істотною обставиною по справі № 31/271 є прийняте 28.04.2010 року господарським судом м. Києва по справі № 13/492 рішення, яким було задоволено позовні вимоги комунального підприємства "Київський метрополітен" та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2012 по справі № 31/271 заяву комунального підприємства "Київський метрополітен" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. по справі № 31/271 залишено без змін.

Дана ухвала суду мотивована тим, що рішення господарського суду м. Києва

по справі № 13/492 від 28.04.2011, яким було задоволено позовні вимоги комунального підприємства "Київський метрополітен" та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги було переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року. При цьому у задоволенні позову було відмовлено.

Вищезазначене рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року по справі № 13/492.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2012 року по справі № 13/492 касаційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року повернуто скаржнику.

Таким чином, оскільки рішення по справі № 13/492 від 28.04.2011 року, на яке, як на істотну обставину, посилався заявник, було скасовано господарським судом міста Києва 11.07.2012, то КП "Київський метрополітен" відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду із заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами.

При цьому, ново виявленою обставиною заявник визначив договір про співробітництво від 21.01.2010, укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 по справі № 31/271 заяву Прокуратури міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. по справі № 31/271 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятою ухвалою Заступник прокурора міста Києва та КП "Київський метрополітен" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 по справі № 31/271 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року по справі №31/271 за нововиявленими обставинами задовольнити; рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. по справі № 31/271 скасувати; у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Пунктами 1 - 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" та статтею 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Так, в обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами прокурор посилається на те, що нововиявленою обставиною по даній справі є договір про співробітництво від 21.01.2010, укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", предметом правовідносин за яким є модернізація, ремонт, експлуатація і обслуговування нежитлових будівель по вул. Межигірській, 78 у м. Києві, які одночасно є предметом договірних зобов'язань ВАТ "ДОК-3" за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 в частині відмови від права власності на об'єкт нерухомості, які в подальшому стали предметом уступки права вимоги ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" за договором від 27.11.2009.

Проте, договір про співробітництво від 21.01.2010, на який посилається прокурор, як на нововиявлену обставину рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012 по справі № 5011-62/8193-2012 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, КП "Київський метрополітен" до ПАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" було визнано недійсним.

Рішення набрало законної сили та є чинним на даний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, оскільки договір про співробітництво від 21.01.2010, який було визнано судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, він не може бути нововиявленою обставиною.

Отже, недійсний з моменту укладення договір не спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення від 08.07.2010 по даній справі.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для перегляду за нововиявленими обставинами та скасування рішення від 08.07.2010 по справі №31/271.

Також, апелянти в апеляційних скаргах посилаються на те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги ВАТ "ДОК-3" не виконав свої зобов'язання за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 в частині відмови від права власності на комплекс будівель та споруд по вул. Межигірській, 78 у м. Києві, що в свою чергу свідчить про відсутність у нового кредитора - ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" права вимоги до КП "Київський метрополітен" щодо оплати компенсації у розмірі 40 022 913 грн. 95 коп.

Проте, відповідно до п. 4.1 договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 комбінат відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов: винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок комбінату грошової компенсації в розмірі визначеному в п. 2.7 даного договору.

Так, умовами договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 передбачено, що ВАТ "ДОК-3" відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт тільки після надходження на його рахунок грошової компенсації від КП "Київський метрополітен".

Отже, сплата компенсації не ставиться за умовами договору в залежність до відмови від права власності.

Тому, обставини щодо переходу права власності не впливають на результат розгляду предмету спору, яким є стягнення боргу з компенсації.

Такі обставини можуть бути приводом для вчинення відповідачем та органами прокуратури інших юридичних заходів, спрямованих на виконання договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 з боку ВАТ "ДОК-3", та як наслідок здійснення КП "Київський метрополітен" безперешкодного будівництва Подільського мостового переходу.

Таким чином, доводи апелянтів про те, що істотною обставиною по даній справі, яка не була відома суду на час прийняття рішення від 08.07.2010 є те, що на момент відступлення права вимоги у ВАТ "ДОК-3" не виникло право на отримання грошової компенсації, передбаченої п. 2.7 договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 відхиляються колегією суддів за необгрунтованістю.

У п. 8.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначено, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -


ПОСТАНОВИВ:


1. Апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 за заявою Заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 за нововиявленими обставинами у справі № 31/271 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційний союз" до комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення 40 022 913, 95 грн. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 у справі № 31/271 залишити без змін.


3. Матеріали справи № 31/271 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.


Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.


Судді Дідиченко М.А.


Остапенко О.М.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10298840

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98


РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Справа № 31/27108.07.10


За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-
інвестиційний союз", м. Київ

до Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ

про стягнення борг

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача Туліголовець А.Л. - пред. по довір.

Від відповідача Ковтун Т.О. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 40 022 913 грн. 95 коп., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 158-ДБМ від 29.12.2008р. щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 06.07.2010р.

В судовому засіданні було 06.07.2010р. було оголошено перерву до 08.07.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав письмові заперечення та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між 29.12.2008р. між Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»було укладено договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.

Згідно з п.2.1. вищевказаного договору, ВАТ «ДОК-3»зобов’язується відмовитись від права власності на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а відповідач зобов’язується сплатити ВАТ «ДОК-3»компенсацію за нього, визначену в договорі.

Як визначено п.2.7 договору, розмір грошової компенсації за об'єкт становить з урахуванням ПДВ 50 832 257 грн. Частину цієї суми, а саме 10 809 343 грн. 05 коп. відповідач вже сплатив ВАТ «ДОК-3», що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків виконання умов договору від 29.12.2008р. № 158-ДБМ. Акт підписано 05.01.2009р. З наведеної в Акті таблиці, складеної за результатами перевірки розрахунків, вбачається, що грошові кошти в розмірі 10 809 343,05 грн. відповідач сплатив ВАТ «ДОК-3»за платіжним дорученням № 793 від 29.12.2008р., внаслідок чого заборгованість відповідача перед ВАТ «ДОК-3»станом на 05.01.2009р. складає 40 022 913,95 грн.

Відповідачем не надано доказів проведення інших розрахунків з ВАТ «ДОК-3». За таких обставин суд погоджується, що заборгованість відповідача перед ВАТ «ДОК-3»складає 40 022 913,95 грн.

27.11.2009р. між ВАТ «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»(позивачем) було укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно з п.2.1 вищевказаного договору, первісний кредитор (тобто ВАТ «ДОК-3») на умовах цього договору передає (відступає), а новий кредитор (тобто позивач) набуває право вимоги до боржника (відповідача), що належало первісному кредиторові за зобов'язанням боржника, вказаним у п.1.1. ст.1 вищевказаного договору.

Як вбачається з п.1.1. ст.1 договору, зобов'язання боржника - це грошове зобов'язання Комунального підприємства «Київський метрополітен»перед Первісним Кредитором, що виникло на підставі п.2.7 та п.3.1 Договору № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, укладеного 29.12.2008 р. між Первісним Кредитором та Боржником, з усіма додатками, змінами та доповненнями.

Як визначено ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановили сторони в п. 9.6. договору № 158-ДБМ від 29.12.2008р., відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Отже, заміна кредитора за вищевказаним договором вимагає обов’язкового письменного погодження цього з іншою стороною.

Як вбачається з договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009р., заміна кредитора за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008р. з ВАТ «ДОК-3»на позивача була письмово погоджена з відповідачем, про що свідчить текст погодження, скріплений печаткою та підписом відповідача, який міститься на третій сторінці договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заміну кредитора за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р. з ВАТ «ДОК-3»на позивача було здійснено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Згідно з п.2.1 договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009р., право вимоги до відповідача переходить до позивача з моменту підписання вищевказаного договору.

Внаслідок договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009р. до нового кредитора, яким є позивач, перейшло право вимоги до відповідача за зобов’язаннями відповідача за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008р. про врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.

Згідно з п.2.3 вищевказаного договору, розмір грошових зобов’язань відповідача за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008р. становить 40 022 913 грн. 95 коп.

Таким чином, саме позивачу, як новому кредитору за грошовим зобов’язанням відповідача за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008р., належить право вимоги сплати відповідачем суми грошової компенсації в розмірі 40 022 913 грн. 95 коп.

Як встановлено в ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги, що строк сплати відповідачем суми грошової компенсації в розмірі 40 022 913 грн. 95 коп. договором № 158-ДБМ від 29.12.2008р. не встановлений, суд дійшов висновку, що відповідач зобов’язаний сплатити грошову компенсацію протягом 7 днів з дня пред’явлення вимоги позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом № 2 від 07.06.2010р., який є письмовою вимогою про виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 158-ДБМ від 29.12.2008р. та, відповідно, про сплату на користь позивача грошових коштів на суму 40 022 913 грн. 95 коп., в тому числі ПДВ.

Разом з цим листом позивач надав відповідачеві копію листа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»№ 11489 (И-2010) від 02.04.2010р. З цього листу вбачається, що реєстрація права власності ВАТ «ДОК-3»на об’єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, літ «А», «С», «Ь»скасована 18.03.2010р.

Отже, надані позивачем докази доводять, що ВАТ «ДОК-3»на виконання п.2.1 договору № 158-ДБМ від 29.12.2008р. відмовився від права власності на будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що в порушення ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України відповідач не сплатив на користь позивача грошові кошти на суму 40 022 913 грн. 95 коп., в тому числі ПДВ, в строк, встановлений п.3.1 договору № 158-ДБМ від 29.12.2008р.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недостатність у нього обігових коштів, оскільки відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України це не звільняє відповідача від обов’язку виконувати взяті на себе зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35, Код ЄДРПОУ 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, Код ЄДРПОУ 36423784), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 40022913 (сорок мільйонів двадцять дві тисячі дев’ятсот тринадцять) грн. 95 коп. основного боргу, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя Н. І. Качан