Зовнішні маршрути
"Хрещатик"
Комплексна схема транспорту столиці до 2020 року передбачає виведення транзитних поїздів за межі міста, спорудження концесійного автобану Вінниця — Київ, базового вертодрому в Жулянах, нових причалів уздовж Дніпра...
Транспортні магістралі нашого мегаполіса вже давно перевантажені. І це стосується не тільки внутрішньоміських напрямків, на яких невпинно збільшується потік автомашин. Зовнішні маршрути також “закупорюються”. Стрімкий розвиток столиці потребує нових підходів до розбудови транспортної системи. Її завтрашній день змодельовано в довгостроковій програмі (на період до 2020 року), яку затвердила Київрада.
Здається, нарешті в зоні особливої уваги фахівців опинився залізничний транзит. І хоча й раніше гуркіт довжелезних составів докучав киянам, однак у попередніх Генпланах Києва ця проблема “провисала”. Тим часом десятки потягів, проїжджаючи, скажімо, через Дарницю і Петрівський міст, “колесять” уздовж Оболоні, Воскресенки, Троєщини, Виноградаря, Сирця, Борщагівки, Відрадного і далі рухаються у Фастівському напрямку.
— Щоб об’їхати Київ, ми пропонуємо збудувати залізничну лінію від Глевахи до Підгірців,— розповідає головний інженер проектів відділу транспорту інституту “Київгенплан” Геннадій Лисюк.— Це дасть змогу сполучити два напрямки — Фастівський і Миронівський. Тоді поїзди, що прямують з Ніжина та Яготина, виходитимуть новою гілкою на Фастів і далі до західних кордонів України.
Щоправда, зауважує Геннадій Лисюк, ділянка цього залізничного полотна досі не проектується. Річ у тім, що на спорудження дороги такої довжини (близько 20 кілометрів) потрібні значні кошти. Причому йдеться про фінансування будівництва з державного бюджету.
Допікають пасажирам проблеми приміського залізничного сполучення. Те, що Центральний вокзал поповнився Південним терміналом, який за всіма розрахунками не перевантажуватиметься в найближчих 10—15 років, не послабило напруги на пристоличних дільницях, стверджує Геннадій Лисюк. Зокрема, переповнені Тетерівський та Фастівський напрямки. Кепські справи й на Миронівському, де задіяна лише одна лінія. На ній з великим інтервалом “бігають” усього десять пар електричок у день. Тому мешканці Українки, Трипілля вподобали маршрутки, якими дістаються до Києва і
назад. І хоча проблему дефіциту електричок повинні розв’язати в Міністерстві транспорту, столичні фахівці також мають слушні пропозиції. Зокрема, за словами Геннадія Лисюка, доречно було б “розкладати” приміські маршрути на окремі так звані зони. Наприклад, на Тетерівському напрямку до Ірпеня пускати більше пар електропоїздів, ніж до кінцевого пункту, куди зазвичай приїжджають напівпорожні вагони. У такий спосіб потрібно коригувати кількість рухомого складу до Боярки, Броварів, Борисполя.
На думку Геннадія Лисюка, комплексна схема транспорту, розрахована до 2020 року, допоможе більш-менш рівномірно розподілити потоки електропоїздів, які зусібіч спрямовані в місто. Столичні фахівці підрахували, що на станції “Київ-Пасажирський” послугами поїздів далекого сполучення користується лише третина пасажирів. Решта чекає приміських електричок.
— Чому б їх не спрямувати на інші пересадочні станції? — запитує Геннадій Лисюк.— Таким напрямком є так зване північне кільце: Дарниця, Київ-Дніпровський, Київ-Петрівка...
До речі, вхід і вихід зі станції метро там і без того перевантажені. Фахівці Київгенплану пропонують “відсікати” пасажиропотоки на Борщагівці, де курсує швидкісний трамвай, а також на “Рубежівській”. Від цієї платформи, як мовиться, рукою подати до станції метро “Берестейська”. А від неї просто діставатися в будь-яку точку столиці — маршрутних варіантів з проспекту Перемоги скільки завгодно.
Поїзди, що рухаються з Гребінківського і Ніжинського напрямків, планують “переадресувати” з Дарницького на Петрівський міст. У районі станції “Лівобережна” передбачено відкрити зупинку. Зручно буде робити пересадку й на “Городній”, адже туди тягнуть Подільський мостовий перехід.
* * *
Окрім головних магістралей державного значення, що пронизують столицю, через неї пролягають кілька міжнародних транспортних коридорів. Наприклад, Критський. Свій початок він бере в Лісабоні, проходить півднем Європи і закінчується в нас. Як розповів Геннадій Лисюк, у відповідності з міжнародними угодами, такі коридори повинні бути добре облаштовані. Тобто мати не тільки високоякісне дорожнє покриття, а й шляхову інфраструктуру. Тому вже нині йде проектування дільниці Критського транспортного коридору — автобану Вінниця — Київ. Його будуватимуть за концесійні кошти. Отож проїзд буде платним, але після того, як спорудять альтернативну магістраль. У планах також реконструкція ділянки на Житомирському шосе автомагістралі Львів — Київ. До речі, третій транспортний коридор має бути суміщений із дільницею зовнішнього автодорожнього обходу Києва.
Інтенсивно розвивається ще одна європейська автодорога (так звана Варшавка) в напрямку Ковеля. Комплексна схема транспорту передбачає обхід курортної зони, а саме Ворзеля, Ірпеня, Бучі.
Між іншим, транзитні автопотоки все більше запруджують вулиці міста. Скажімо, зі сходу на захід водії рухаються через Броварський проспект, вулицю Братиславську, проспект Ватутіна, Московський міст, виїжджають на кільцеву дорогу і прямують в бік Житомира. Фахівці переконані: транзитний рух буде нарощуватися, а тому потрібно прокладати нову автомагістраль від Броварів у напрямку проспекту Ватутіна (з виходом на Московський міст), оминаючи Броварський проспект, вулицю Братиславську...
Архіважливим у сенсі розвантаження внутріміських доріг від транзиту є будівництво мостового переходу через Дніпро в районі Вишеньок. Орієнтовна вартість споруди — п’ять мільярдів гривень.
Загалом протяжність обхідних шляхів має становити щонайменше 150 кілометрів. Поки що є 22 кілометри таких доріг.
* * *
Політика транспортного розвантаження столичних магістралей передбачає відкриття швидкісного автобусного сполучення з міжнародним аеропортом “Бориспіль”. Усі інші пункти відправлення сюди пасажирів фахівці Київгенплану пропонують закрити. Геннадій Лисюк переконаний в тому, що не варто випускати на лінію габаритні автобуси, які створюватимуть додаткову напругу на дорогах від станції метро “Лівобережна”, Видубичів, аеропорту “Київ”, площі Перемоги до Борисполя. Поїздами столичного метрополітену можна швидко доїхати до Харківської площі, а вже звідси вирушити в аеропорт.
Ще одна цікава пропозиція, пов’язана з нарощуванням внутрішніх перевезень, — подовжити залізничну лінію Київ—Гребінка приблизно на сім кілометрів, зробивши відгалуження від Великої Олександрівки до аеропорту “Бориспіль”. Тоді приміські електрички “зв’яжуть” його не тільки з новим Дарницьким вокзалом, а й зі станцією “Київ-Пасажирський”.
Що стосується міжнародного аеропорту “Київ” (колишня назва “Жуляни”), то його, за словами Геннадія Лисюка, дещо перепрофілюють. Кількість приватних літаків зростає, отож є потреба в їх обслуговуванні. “Київ” може стати базою бізнес-авіації. У Жулянах планують “посадити” й вертодром. Його своєрідні філії, тобто злітні майданчики, діятимуть в опіковому центрі, Лікарні швидкої допомоги, на території Рибальського острова, Телички, селища Пирогового, площі Шевченка, Національного виставкового центру...
А ще фахівці наполягають на тому, щоб зберегти в резерві земельну ділянку для третього аеропорту в Рославичах Васильківського району. В такому будівництві може з’явитися нагальна потреба будь-коли.
* * *
Розробляючи комплексну схему транспорту до 2020 року, її автори не могли оминути й річкові перевезення. Тим паче воднозелена вісь уздовж Дніпра відкриває широкий простір для туристичного бізнесу. То чому б не скористатися цим? Проектанти пропонують розвивати мережу річкових причалів з урахуванням перспективи розбудови столиці. Її межі сягатимуть Нових і Старих Петрівців, Українки. Місце для причалів передбачені на Трухановому острові, в урочищах Наталка, Собаче гирло, в районі Телички, вздовж Дніпровської набережної, на південь до острова Водників, Осокорків...
Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ, "Хрещатик"
http://www.kiyany.com.ua/news/2005/9/21/3517.htm