Вспомнилась транспортировка (формально специалистами, заметь) э-двигателя на "Арсенальной".съёмные горизонтальные площадки для эскалаторов
Боятся.
Модераторы: dimentiy, Администраторы
Вспомнилась транспортировка (формально специалистами, заметь) э-двигателя на "Арсенальной".съёмные горизонтальные площадки для эскалаторов
Ну и какая тут глубина заложения?dimentiy писал(а):Причём лифт бывает даже вот такой — http://img-fotki.yandex.ru/get/6611/148 ... 8b4803_XXL
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28841818
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44 тел. 284-18-98
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про призначення заяви до розгляду
25.01.13 Справа № 31/228.
За заявою Комунального підприємства «Київський метрополітен», м. Київ
про відстрочення виконання рішення від 27.12.2010 р.
у справі №31/228
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд», м. Київ
до 1) Комунального підприємства «Київський метрополітен» в особі СП «Дирекція будівництва метрополітену», м. Київ
2) Київської міської державної адміністрації, м.Київ
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне державне казначейство України в м. Києві, м.Київ
про стягнення 118 709 556,16 грн.
Суддя Жагорнікова Т.О.
без виклику сторін
СУТЬ СПРАВИ:
Відкрите акціонерне товариство «Київметробуд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» в особі СП «Дирекція будівництва метрополітену» та Київська міська державна адміністрація за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне державне казначейство України в м. Києві про стягнення 118 709 556,16 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 31/228 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» до Комунального підприємства «Київський метрополітен», виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та за участі третьої особи Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про стягнення коштів у сумі 118 709 556,16 грн., позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто солідарно з Комунального підприємства «Київський метрополітен» та Київської міської державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» основного боргу в розмірі 41 001 854,82 грн., штрафу - 1 932 703,87 грн., інфляційних збитків - 30 345 503,39 грн., 3% річних - 5 856 727,01 грн., збитків - 862 336,27 грн., державного мита - 22 247,70 грн. та 205,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 у справі № 31/228 рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. скасоване в частині стягнення штрафу - 1 932 703,87 грн., інфляційних збитків - 30 345 503,39 грн., 3% річних - 5 856 727,01 грн., збитків - 862 336, 27 грн. та прийняте нове рішення, яким стягнуто солідарно з Комунального підприємства «Київський метрополітен» та Київської міської державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» «Київметробуд» основного боргу в розмірі 41 001 854, 82 грн., інфляційних збитків - 28 434 816, 95 грн., 3% річних - 5 400 810,56 грн., по 11 660, 61 грн. державного мита та по 160,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення суду, яке частково зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду були видані накази від 22.03.2011 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2012р. було задоволено клопотання позивача та видано дублікати наказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» вих. № 308 від 27.03.2012р. про відстрочку виконання рішення суду та відстрочино виконання рішення суду до 31 грудня 2012 р.
21.01.2013 р. до канцелярії суду надійшла заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відстрочення виконанні рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. до 31.12.2013 р.
Приймаючи до уваги, що суддя Качан Н.І. звільнена з посади судді Господарського суду міста Києва відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 18.09.2012р. №5263-VI, у зв'язку з поданням заяви про відставку, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.01.2013 р. передано справу для розгляду судді Жагорніковій Т.О.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Прийняти справу №31/228 до свого провадження та призначити розгляд заяви на 05.02.13 о 13:50 год. Засідання відбудеться у приміщені господарського суду міста Києва за адресою: 01030, м. Київ, вул. Хмельницького, 44-б, в залі судових засідань № 4 (корпус Б).
2. Зобов'язати сторін надати суду:
- письмові пояснення чи заперечення по суті заяви.
3. Зобов'язати заявника (Комунальне підприємство «Київський метрополітен») надати суду:
- оригінали документів доданих до заяви (для огляду в судовому засаданні).
- докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України;
- довідку про наявність усіх відкритих рахунків та їх реквізити;
- банківські виписки ( з відміткою банків) про рух коштів по усім наявним рахункам.
4. Документи, що витребовуються ухвалою суду для залучення до матеріалів справи необхідно завчасно, до початку судового засідання, подати через канцелярію Господарського суду міста Києва, які оформити відповідно до вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 р.
5. Зобов'язати учасників процесу направити в судове засідання своїх представників, повноваження яких оформити у відповідності з вимогами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, а також надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.
Суддя Т.О. Жагорнікова
Примітка: Звертаємо увагу сторін на те, що суд має право стягувати в доход державного бюджету з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за не надіслання у встановлений строк витребуваних господарським судом матеріалів, а також ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону (п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28901055
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-33/18035-2012 22.01.13
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»
до комунального підприємства «Київський метрополітен»
про стягнення 1 581 340,16 грн.
Представники:
від позивача: Шкурат О.М. - представник за довіреністю № 2420 від 01.03.2011 року;
від відповідача: Василенко Т.О. - представник за довіреністю № 5-Н від 02.01.2013 року.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення 1 581 340,16 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.07.2012 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - позивач) та комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - відповідач) укладено кредитний договір № 05-47/1-12.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, відповідачу надано кредит у формі відкличної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 100 000 000, 00 грн., строком на 65 днів з терміном повернення до 10.09.2012 року.
Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 25 % річних.
В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по сплаті відсотків, в зв'язку з чим, станом 04.12.2012 року, в останнього виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 06.11.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 1 571 038, 26 грн.
Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 06.11.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 1 571 038, 26 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 10 301,90 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/18035-2012, розгляд справи призначено на 14.01.2013 року.
У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 14.01.2013 року оголошено перерву до 22.01.2013 року.
В судове засідання 22.01.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи, представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з комунального підприємства «Київський метрополітен» заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 571 038, 26 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 10 301, 90 грн. та 31 626,80 грн. судового збору.
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
07.07.2012 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (банк за договором) та комунальним підприємством "Київський метрополітен" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 05-47/1-12, відповідно до якого банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит у формі відкличної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 100 000 000,00 грн. строком на 65 днів з терміном повернення 10.09.2012 року.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п. 1.2. договору, позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 4.1. договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 25 % річних, розрахункова сума яких за період з 07.07.2012 року до 10.09.2012 року становить 4 439 890,71 грн.
Положеннями п. 5.3.2. кредитного договору встановлений обов'язок позичальника щомісячно, починаючи з липня 2012 року, сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірах і в порядку, передбаченому цим договором.
В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим, станом на 04.12.2012 року, в останнього виникла заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 06.11.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 1 571 038, 26 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо періоду нарахування відсотків за користування кредитними коштами не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2012 року по справі № 5011-71/13509-2012 встановлено, що станом на 07.11.2012 року у комунального підприємства "Київський метрополітен" перед публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" виникла заборгованість за кредитним договором № 05-47/1-12 від 07.07.2012 року по кредиту в розмірі 100 000 000,00 грн. та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3 961 748,63 грн.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості по справі № 5011-71/13509-2012, відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися за 58 календарних днів за період з 10.09.2012 року до 07.11.2012 року, де перший день періоду включено до розрахунку, а останній день не включено. Таким чином, відсотки за 07.11.2012 року не увійшли до позовних вимог, нарахування відсотків здійснено по 06.11.2012 року включно.
Окрім того, у відповідності до п. 4.3. кредитного договору, відсотки за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році (методом "факт/факт"). При розрахунках враховується перший день видачі кредиту (його частини) і не враховується день повернення кредиту.
Згідно виписки по особовому рахунку позичальника № 2062.0.00.15.0432, 30.11.2012 року здійснено проведення погашення кредитної заборгованості в розмірі 100 000 000,00 грн. Як вбачається з довідки про заборгованість комунального підприємства "Київський метрополітен" за кредитним договором № 05-47/1-12 від 07.07.2012 року станом на 12.01.2013 року, відсотки за користування кредитними коштами нараховуються за 81 календарних днів за період з 10.09.2012 року до 30.11.2012 року, де перший день періоду включено до розрахунку, а останній день не включено. Таким чином, нарахування відсотків за 30.11.2012 року не здійснюється.
Враховуючи вищезазначене, станом на 04.12.2012 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 05-47/1-12 від 07.07.2012 року по відсоткам за користування кредитом за період з 07.11.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 1 571 038, 26 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 10 301,90 грн. за період з 07.11.2012 року по 03.12.2012 року включно.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2.1. кредитного договору, у випадку прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З огляду на вищенаведене та наявність у комунального підприємства "Київський метрополітен" заборгованості за кредитним договором № 05-47/1-12 від 07.07.2012 року по відсоткам за користування кредитом за період з 07.11.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 1 571 038, 26 грн., суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 10 301,90 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з комунального підприємства «Київський метрополітен» (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А, ідентифікаційний код 19364259) заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 06.11.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 1 571 038 (один мільйон п'ятсот сімдесят одна тисяча тридцять вісім) грн. 26 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 10 301 (десять тисяч триста одна) грн. 90 коп. та 31 626 (тридцять одна тисяча шістсот двадцять шість) 80 грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 28.01.2013 року.
Суддя С.М.Мудрий
Стягнуто з відповідача за первісним позовом (КП КМ + КГГА?) 139 665 686,45 рублів РФ боргу, три відсотки річних у розмірі 20 571 033,71 рублів РФ, 4 896,00 доларів США державного мита, 22,66 долари США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесуhttp://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28867857
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" січня 2013 р. Справа№ 6/151-21/4
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шевченка Е.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Дідиченко М.А.
при секретарі Грабінській Г.В.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: Ковтун Т.О. - представник (дов. №3-Н від 02.01.2013р.)
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
Від ДВС: Мазур Г.І. - представник (дов. №2.7-4.4/4.4./1948 від 21.12.2012р.)
Від ГОДКСУ - представник (дов. №05-12/14-104 від 03.01.222013)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р.
за скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії державної виконавчої служби
у справі №6/151-21/4 (головуючий суддя Морозов С.М., судді Сташків Р.Б., Станік С.Р)
за позовом Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»
до 1. Комунального підприємства «Київський метрополітен»
2. Київської міської державної адміністрації
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Спільне підприємство «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, 2. Головне управління Державного казначейства у м. Києві, 3. Київська міська рада
про стягнення 166 917 713,83 рублів РФ
за зустрічним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільне підприємство «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про визнання недійсною додаткової угоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2009р. первісні позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача за первісним позовом 139 665 686,45 рублів РФ боргу, три відсотки річних у розмірі 20 571 033,71 рублів РФ, 4 896,00 доларів США державного мита, 22,66 долари США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий наказ №6/151-21/4 від 30.07.2010р.
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Київський метрополітен» зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.І. стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2012р. ВП №33940034 неправомірними, зобов'язати старшого державної виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.І. скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. №6/151-21/4в задоволенні скарги Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії Державної виконавчої служби України відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2012р. по справі №6/151-21/4 та прийняти нову, якою задовольнити скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.І. та визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.І. стосовно винесення постави про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2012р. ВП №33940034 неправомірними і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державно виконавчої служби України Кушнір Л.І.
Як зазначає апелянт, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2012р. винесена в порушення п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на що має бути скасована, при цьому судом першої інстанції при прийнятті ухвали не було застосовано положення ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», в якому чітко передбачено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову, чим порушено норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» та призначено розгляд справи на 21.01.2013р.
В судове засідання 21.03.2013р. представники позивача, відповідача 2, треті особи не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2009р. первісні позовні вимоги задоволені задоволені частково, стягнуто з відповідача за первісним позовом 139 665 686,45 рублів РФ боргу, три відсотки річних у розмірі 20 571 033,71 рублів РФ, 4 896,00 доларів США державного мита, 22,66 долари США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий наказ №6/151-21/4 від 30.07.2010р.
Як свідчать матеріали справи, по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2010р. №6/151-21/4 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито 09.09.2010р. виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову ВП №21385392.
16 листопада 2010р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова ВП №21385392 про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу суду №6/151-21/4 від 30.07.2010р., згідно з якою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу суду №6/151-21/4 від 30.07.2010р., припинено чинність арешту майна боржника, а також скасовані інші заходи примусового виконання наказу. Також, як вбачається з цієї постанови, 27.10.2010р. до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від представника ЗАТ «Ескалатор» Глоби В.К. надійшла заява, за якою він просить повернути без виконання наказ Господарського суду міста Києва №6/151-21/4.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, передбачалось, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача.
Таким чином, виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 30.07.2010р. №6/151-21/4 було закінчено на письмову вимогу стягувача - Закритого акціонерного товариства «Ескалатор», як то і передбачено п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяв на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
03.08.2012р. Закрите акціонерне товариство «Ескалатор» повторно подало заяву до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2010р. №6/151-21/4.
10.08.2012р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №6/151-21/4 від 30.07.2010р. та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33940034.
Як вказує апелянт, виконавче провадження було відкрито в порушення п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки після завершення воно не може бути розпочато знову, з огляду на що просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження. З даною позицією апелянта колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документи і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогами, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2010р., визначала випадки, коли виконавче провадження підлягало закінченню, серед них, як зазначено вище, на письмову вимогу стягувача.
При цьому, стаття 38 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999р. з відповідними змінами встановлювала наслідки завершення виконавчого провадження. Так в ній зазначалося, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Разом з тим, на момент повторної подачі Закритим акціонерним товариством «Ескалатор» заяви до Відділу примусового виконання рішень про виконання наказу суду від 30.07.2010р. №6/151-21/4 та відкриття виконавчого провадження державною виконавчої службою Закон України «Про виконавче провадження» було викладено в новій редакції згідно Закону України №2677VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), якою змінився порядок та підстави закінчення виконавчого провадження та наслідки повернення виконавчого документу стягувачу.
Так згідно статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у новій редакції завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 5 статті 47 цього Закону передбачено право стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження 10.08.2012р. з примусового виконання наказу суду від 30.07.2010р. №6/151-21/4, виходячи з норм ст. 50, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а також з огляду на відповідність виконавчого документу вимогам Закону та на те, що строк пред'явлення його до виконання не закінчився.
Виходячи з вказаного, ухвала Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103 , ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. у справі №6/151-21/4 залишити без змін.
3. Справу №6/151-21/4 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Шевченко Е.О.
Судді Зеленін В.О.
Дідиченко М.А.